Справа № 437/370/12
Провадження № 2/437/245/12
07 вересня 2012 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гречко Ю.В.
при секретарі - Яришевій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: виконавчий комітет Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, державний нотаріус Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Мельников Олександр Жанович, про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю та визнання свідоцтва про право на спідщину за законом недійсним, а також за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення порушень прав власника та виселення,-
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 червня 1998 року ОСОБА_5 успадкувала від свого чоловіка ОСОБА_6 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з важким станом здоров'я ОСОБА_5 вирішила переїхати проживати до свого сина ОСОБА_2, у зв'язку з чим вирішила зазначений будинок продати. Позивачка дізнавшись про це вирішила будинок купити, у зв'язку з чим 27 серпня 1998 року звернулася до ОСОБА_7 і, домовившись про ціну та всі інші істотні умови договору, сплатила її молодшому синові першу частину вартості будинку, на підтвердження чого ОСОБА_8 видав їй розписку, ключі від будинку та пообіцяв посвідчити договір купівлі-продажцу в нотаріальному порядку. 27 серпня 1998 року позивачка вселилася в будинок і по сьогоднішній день постійно та безперервно мешкає у ньому. У 2000 році ОСОБА_5 померла і після її смерті відкрилася спадщина у вигляді зазначеного житлового будинку. Спадкоємцями за законом є сини померлої ОСОБА_8 та ОСОБА_2. 03 березня 2003 року ОСОБА_2 отримав за будинок останню суму грошових коштів, про що видав позивачці розписку, однак від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу відмовився, посилаючись на те, що насправді спадщина не була оформлена в передбачені законом строки, передав позивачці технічний паспорт на будинок та свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким ОСОБА_5 набула право власності на вищезазначений будинок. Після цього позивачка відповідачів не бачила, на телефонні дзвінки ніхто не відповідав. Позивачка вважає, що оскільки вона мешкає у зазначеному будинку більше десяти років, вона повинна набути право власності на нього за набувальною давністю. Також зазначила, що 04 вересня 2008 року вона зверталася до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання право власності на будинок, однак проти позову відповідачі заперечували, посилаючись на те, що жодного договору купівлі-продажу житлового будинку між ними не укладався, позивачка проживає в ньому на правах оренди. Зазначена справа ухвалою суду була залишена без розгляду. 11 листопада 2010 року позивачка надіслала запит до Синельниківського МБТІ, де згідно архівних даних дізналася, що вищезазначений житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 листопада 2009 року. Вважає це свідоцтво незаконним у зв'язку з тим, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 відповідачі в будинку зареєстровані не були, разом зі спадкодавцем не проживали, у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини до нотарікса не зверталися. Позивачка просить суд визнати за нею право власності на вищезазначений житловий будинок за набувальною давністю, визнати видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 недійсним, стягнути з відповідачів судові витрати по справі.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, де зазначив, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. До дня смерті мати останні роки мешкала разом з відповідачем у Верхньодніпровському районі у зв'язку з поганим станом здоров'я, а позивачці спірний будинок був наданий в оренду тимчасово, куда вона в серпні 1998 року переїхала і мешкає на даний час без реєстрації. За проживання в будинку позивачка частково сплачувала орендну плату, про що їй надавалися розписки, вказуючи в них про одержання грошей в борг. Брат ОСОБА_8 відмовився від спадщини на користь відповідача. На даний час відповідач має намір вселитися у зазначений житловий будинок, однак позивачка створює йому перешкоди, виселятися з будинку відмовляється, що змусило відповідача звернутися з зустрічним позовом. Просить суд усунути йому перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом виселення позивачки із зазначеного будинку.
Позивачка надала суду письмові заперечення проти зустрічного позову, де зазначила, що доказів її проживання у спірному будинку на правах оренди відповідач суду не надав, а вона має свідків того, що відповідач обіцяв нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу будинку, видав позивачці ключі від будинку та видав розписку. Також незрозуміло яким чином відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, оскільки протягом шести місяців з часу відкриття спадщини він не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини. Невідомо з яких підстав свідоцтво про право на спадщину видане Другою Синельниківською державною нотаріальною конторою, тоді як спадкодавець постійно мешкала у м.Верхньодніпровську. Просить суд у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просить їх задовольнити. Наполягає на тому, що насправді між нею та ОСОБА_5 була домовленість щодо купівлі нею зазначеного будинку. Про те, що спірний житловий будинок продавався вона дізналася у сільській раді. Гроші за будинок позивачка сплатила у повному обсязі, про що свідчать відповідні розписки. Чому в розписках зазначено, що гроші надані в борг їй невідомо. У зазначеному будинку вона мешкає вже більше десяти років, зробила ремонт будинку, вклала значні грошові кошти, тому вважає, що має право на цей будинок. Відповідачі протягом тривалого часу не з'являлися, тому оформити договір купівлі-прродажу в нотаріальному порядку вона не могла. Зустрічні позовні вимоги не визнає, вважає, що має право на проживання в будинку, тому нікуди з нього не піде.
Представник позивача ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просить їх задовольнити. Також зазначив, що відповідачі жодним чином спадщину не прийняли, а факт перебування у відповідача ощадної книжки, виданої на ім'я спадкодавця, не свідчить про прийняття спадщини. З заявою про прийняття спадщини до нотаріуса у передбачений законом строк ніхто не звертався, у спірному будинку відповідачі не мешкали. Зустрічні позовні вимоги не визнає, вважає, що позивачка набула права власності на будинок за набувальною давністю.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнав і просить у їх задоволенні відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримав, зазначив, що у нього підростає син, у зв'язку з чим виникла потреба у житловому будинку. Після оформлення будинку на себе у 2009 році він неодноразово звертався до позивачки з проханням звільнити будинок, однак вона відмовляється. Проживає позивачка у спірному будинку на правах оренди, жодної домовленості щодо купівлі-продажу будинку не було. Зазначені у другій та третій розписці суми грошових коштів він дійсно брав у борг, який згоде повернути. Гроші, зазначені у першій розписці, брав його брат ОСОБА_8 Після смерті матері у нього на руках були різні документи, у тому числі ощадна книжка матері. Коли він звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, то надав йому зазначену книжку разом з пакетом інших документів і нотаріус оформив свідоцтво. Де на даний час подівалася ощадна книжка йому невідомо.
Представник відповідача ОСОБА_10 у судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнала і просить у їх задоволенні відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримала і просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_8 в останнє судове засідання не з'явився, але раніше зазначав, що жодного договору купівлі-продажу між ними та позивачкою не було. Позивачка була допущена до проживання у спірному будинку на правах оренди у зв'язку з погіршенням стану здоров'я матері відповідачів ОСОБА_5, яка переїхала жити до сина ОСОБА_2 Перш за все позивачку допустили до проживання у будинку з метою йорго догляду та підтримання у належному стані. Він на спадкове майно після смерті матері не претендував і не претендує. Спадщину прийняв його брат ОСОБА_2
Третя особа - державний нотаріус Мельников О.Ж. - в останнє судове засідання не з'явився, але раніше пояснив, що ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. У 2009 році до нього звернувся ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Серед пакета документів відповідач надав нотаріусу ощадну книжку на грошові вклади в Ощадбанку на ім'я матері. На запит нотаріуса був підтверджений факт наявності в банку грошових вкладів на ім'я ОСОБА_5, у зв'язку з чим відповідачу було оформлено свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері.
Третя особа - представник виконкому Зайцівської сільської ради - в судове засідання не з'явився, але завчасно надав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Вважає первісні позовні вимоги обґрунтованими.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1, раніше мешкала бабуся ОСОБА_5 Потім будинок продавався, про що знали всі мешканці села. Будь-якого договору купівлі-продажу вона не бачила, присутньою при домовленостях не була. Придбала будинок позивачка ОСОБА_1, яка мешкає у ньому вже більше десяти років, зробила у ньому капітальний ремонт.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1, раніше мешкала бабуся ОСОБА_5 Потім будинок продавався і вона сама хотіла спочатку його купити. Придбала будинок позивачка ОСОБА_1, яка мешкає у ньому вже більше десяти років, зробила у ньому капітальний ремонт, провела газ, воду. Мешкає позивачка у зазначеному будинку з 1998 року і по цей час разом з чоловіком.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що зазначений будинок дійсно позивачка купила у матері відповідачів ОСОБА_5 позивачка більше десяти років мешкає в будинку, зробила капітальний ремонт. Про це знають всі мешканці села. Відповідачі протягом тривалого часу не з'являлися, а приблизно рік тому він бачив відповідача ОСОБА_2., який стояв біля двору.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що спірний житловий будинок позивачка придбала у матері відповідачів на підставі договору купівлі-продажу. Вона також була присутня при передачі грошей за будинок. У письмовій формі вона договору не бачила. Позивачка вже більше десяти років мешкає у цьому будинку, зробила в ньому ремонтні роботи.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що спірний житловий будинок позивачка дійсно купила у матері відповідачів, оскільки в оренду тоді будинки ніхто не здавав. При укладенні договору та під час домовленостей сторін вона присутньою не була.
Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, показання свідків та вивчивши матеріали справи, знаходить, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.344 ЦК України 2003 року особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Аналізуючи зміст наведеної законодавчої норми, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 344 ЦК України розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном, тобто фактично повинна йти мова про незаконне безпідставне фактичне володіння особою чужим майном, яке не було наслідком недобросовісної поведінки особи, тому за умови володіння особою цим майном відкрито та безперервно протягом певного часу, особа має право набути на нього право власності.
У разі, якщо майно було отримане особою на підставі певного юридичного титулу (договору, рішення та інше), то мова про набувальну давність йти не може.
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності за набувальною давністю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що насправді між нею та колишнею власницею будинку ОСОБА_5 фактично був укладений договір купівлі-продажу будинку, на підставі якого вона вселилася в будинок і у 2003 році повністю виконала умови договору, сплативши вартість будинку її синам.
Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт купівлі позивачкою зазначеного житлового будинку та проживання у ньому саме на підставі домовленості щодо купівлі-продажу зазначеного будинку.
Зазначені обставини унеможливлюють до даних правовідносин застосувати вимоги ч.1 ст.344 ЦК України, оскільки у разі наявності досягнутої домовленості щодо купівлі-продажу зазначеного будинку між позивачкою та колишнею власницею ОСОБА_5, на підставі якої позивачка була допущена до проживання у спірному будинку, мова про заволодіння чужим будинком в розумінні ст.344 ЦК України та безтитульне володіння позивачкою ним протягом тривалого часу йти не може, тим більше, що після смерті власниці будинку ОСОБА_5 спадкоємцем за законом першої черги є її син ОСОБА_2., який прийняв спадщину, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими.
Необгрунтованими також є позовні вимоги в частині визнання недійсним виданого на ім'я відповідача ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з наступним.
Факт належності спірного житлового будинку ОСОБА_5 за час її життя підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 червня 1998 року, згідно якої ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_6, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28 жовтня 2009 року, копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 28 жовтня 2009 року.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_5.
Копією свідоцтва про смерть доводиться факт смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
У відповідності до ст.525 ЦК України 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно ст.527 ЦК України 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.
У ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ч.1 ст.549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, про що зазначено у ч.2 ст.549 ЦК України 1963 року.
У відповідності до ст.1301 ЦК України 2003 року свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину позивачка посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 заяви нотаріусу про прийняття спадщини у передбачений законом шестимісячний строк після смерті матері не подавав, якихось дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини не вчинив.
Однак судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і часом відкриття спадщини згідно ст.525 ЦК України 1963 року, є день смерті спадкодавця ОСОБА_5, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як зазначено у ст.549 ЦК України 1963 року діями, які б свідчили про факт прийняття спадкоємцем спадщини після смерті спадкодавця, є або звернення спадкоємцем у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, або вступ спадкоємця у користування чи володіння спадковим майном.
Отже, відповідач ОСОБА_2 для прийняття спадщини після смерті матері повинен був в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, тобто до 22 грудня 2000 року, або подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, або вчинити дії, які б свідчили про те, що він вступив в управління чи володіння спадковим майном, не подаючи заяви про прийняття спадщини.
Судом встановлено і сторонами не заперечувався факт того, що відповідач ОСОБА_2 з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 у передбачений законом шестимісячний строк не звертався, а звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину 26 листопада 2009 року, вважаючи себе спадкоємцем, який прийняв спадщину.
В той же час судом встановлено, що у зв'язку з важкою хворобою мати відповідача ОСОБА_5 хоча і була зареєстрована в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, але останній час до дня своєї смерті мешкала разом з сином ОСОБА_2 в м.Верхньодніпровську, де і померла.
З пояснень відповідача ОСОБА_2, пояснень державного нотаріуса Мельникова О.Ж., а також з повідомлення філії - Синельниківського відділення №2993 від 19 листопада 2009 року вбачається, що після смерті матері відповідач ОСОБА_2 володів правовстановлюючими документами на спадкове майно, у тому числі мав при собі ощадну книжку на ім'я матері ОСОБА_5 Після звернення нотаріуса з відповідним запитом філією Ощадбанку був підтверджений факт наявності у спадкодавця ОСОБА_5 грошових вкладів на відповідних рахунках, на підставі чого нотаріус видав ОСОБА_16 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері.
Дії нотаріуса повністю відповідають вимогам законодавства, оскільки наявність у відповідача ОСОБА_2 ощадної книжки на ім'я матері свідчить про прийняття ним спадщини після її смерті шляхом вступу у володіння частиною спадкового майна, що повністю узгоджується як з вимогами ст.549 ЦК України 1963 року, так і з вимогами п.3.4 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних з вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схваленими рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві Юстиції України від 29 січня 2009 року.
Отже, оскільки спадщину відповідач прийняв, вона належить йому з часу її відкриття, а отримати правовстановлюючі документи на спадщину позивач має право в будь-який час незалежно від часу прийняття спадщини.
З копії заяви ОСОБА_2 та з копії свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 і 26 листопада 2009 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого зареєстрував за собою право власності на вищезазначений житловий будинок.
У зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги щодо визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним є також необґрунтованими, такими, що суперечать як вимогам ст.41 Конституції України, де зазначено, що право приватної власності набувається у визначеному законом порядку, є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, так і вимогам ст.17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, де вказано, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими і ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Посилання позивачки на те, що ОСОБА_5 була зареєстрована в м.Верхньодніпровську, у зв'язку з чим свідоцтво видане не за місцем відкриття спадщини є необґрунтованими, оскільки згідно довідки виконкому Зайцівської сільської ради ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Отже, в діях нотаріуса жодних порушень не виявлено, оскільки він діяв на підставі наданих йому довідом щодо місця реєстрації та проживання спадкодавця, наявності у спадкоємця ощадної книжки як підстава для встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті спадкодавця, довідок щодо наявності відкритих на ім'я спадкодавця грошових вкладів у банку та відсутності складеного заповіту.
Крім того, судом встановлено, що позивачка ні власником спірного житлового будинку, ні його законним користувачем не є, у зв'язку з чим діями відповідачів та нотаріуса жодним чином її прав не порушено, тому вона не є особою, яка має право вимагати визнання недійсним свідоцтва, на підставі якого відповідач ОСОБА_2 отримав право власності на спірний будинок.
Позовні вимоги до ОСОБА_8 не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки жодної вимоги щодо спадкового майна він не заявляв, спадщину після смерті матері ОСОБА_5 не прийняв і не претендує на неї, у зв'язку з чим позовні вимоги до нього заявлені безпідставно.
Зустрічні позовні вимоги суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Факт належності спірного житлового будинку відповідачу ОСОБА_2 на праві власності підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 листопада 2009 року, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 грудня 2009 року, копією технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок станом на 29 вересня 2009 року.
Факт проживання позивачки у спірному будинку без реєстрації сторонами не оспорювався, є доведеним і підтверджується також довідкою виконкому Зайцівської сільської ради, згідно якої позивачка мешкає в будинку без реєстрації з 1998 року.
У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як зазначив відповідач ОСОБА_2 на його вимогу звільнити належним йому будинок позивачка не реагує, чим порушує його права власника, оскільки будинок йому потрібен для проживання.
Позивачка зазначила, що з будинку вона нікуди не піде, оскільки їти їй нікуди, а на будинок вона витратила значні грошові кошти.
Суд вважає за необхідне зазначити, що факт витрачання позивачкою грошових коштів на утримання будинку в суді не доведений і він не є предметом спору у даній справі, тому у разі наявності у позивачки будь-яких матеріальних претензій до відповідача з приводу спірного будинку, вона має право звернутися до нього з окремим позовом.
Проживання позивачки у спірному будинку дійсно порушує права відповідача ОСОБА_2 на володіння, користування та розпорядження ним, у зв'язку з чим такі права підлягають захисту, тому зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, суд не вважає наявність фактів, якими позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги, встановленою.
Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачці відмовлено, понесені нею судові витрати по справі стягненню з відповідача на її користь не підлягають, а понесені відповідачем судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання зустрічного позову підлягають стягненню з позивачки у відповідності до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ст.ст.525, 526, 527, ч.1 ст.529, ст.ст.548, 549, 561 ЦК України 1963 року, 344, 391, 1301, п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, п.3.4 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних з вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схваленими рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві Юстиції України від 29 січня 2009 року, ст.ст.10, 60, 88, 209, 212 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: виконавчий комітет Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, державний нотаріус Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Мельников Олександр Жанович, про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю та визнання свідоцтва про право на спідщину за законом недійсним відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення порушень прав власника та виселення задовольнити у повному обсязі.
Усунути ОСОБА_2 перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належним йому житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеного житлового будинку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати по справі в розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя: Ю. В. Гречко