Справа № 0413/2-395/12
№ провадження -22-ц/491/2322/12 Головуючий в 1-й інстанції
Справа № 2-3047/2011 Кулігіна Т.Д.
Категорія - 52 (Ш) Доповідач - Грищенко Н.М.
Іменем України
06 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Грищенко Н.М.
суддів: Савіної Г.О., Барильської А.П.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника відповідача Мамонова Віталія Вікторовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міський тролейбус» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Міський тролейбус», про визнання неправомірними дій, допуск до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Комунального Підприємства "Міський тролейбус" (надалі - КП "Міський тролейбус") про визнання неправомірними дій, допуск до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В судовому засіданні позовні вимоги уточнювались.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на те, що 05.12.2008 року його незаконно звільнили з посади водія тролейбуса комунального підприємства "Міський тролейбус" м. Кривого Рогу. 13.01.2010 року Жовтневий районний суд ухвалив рішення про поновлення його на роботі. 11.10.2010 року директор КП "Міський тролейбус" вдруге видав наказ № 299-к від 11.10.2010 року яким його звільнили з роботи.
10.05.2011 року Жовтневим районним судом було визнано наказ № 299-к про його звільнення з посади водія тролейбусного депо № 1. - незаконним. Однак відповідач не допускає його до роботи, мотивуючи свою відмову тим, що питання про його поновлення на роботі не вирішено.
За таких обставин позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у допуску до виконання трудових обов'язків, зобов,язати відповідача КП "Міський тролейбус" допустити його до виконання трудових обов,язків; стягнути з КП "Міський тролейбус" на свою користь втрачену середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2011 року по 10.05.2011 року в сумі 2033 грн. 64 коп. та втрачену середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.05.2011 року по день ухвалення рішення, а також стягнути моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2012 року позов задоволено частково. Визнано дії КП "Міський тролейбус" щодо відмови в допуску ОСОБА_2 до виконання трудових обов'язків неправомірними; зобов'язано КП "Міський тролейбус" допустити позивача до виконання трудових обов'язків. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 втрачену середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2011 року по 10.05.2011 року в сумі 2033 грн. 64 коп. та за період з 11.05.2011 року по 23.05.2012 року в сумі 27381 грн. 51 коп., а всього - 29415 грн. 15 коп., стягнуто у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
Також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 401 грн. 45 коп.
В апеляційній скарзі відповідач КП "Міський тролейбус" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини справи, не звернув уваги на те, що позивача не було допущено до роботи через те, що він не склав атестаційного іспиту з Правил дорожнього руху та Правил експлуатації рухомого складу, тому не міг бути допущений до роботи, що позивач питання про поновлення його на раніше займаній посаді вдруге не вирішував.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу КП "Міський тролейбус", залишивши рішення суду першої інстанції без змін, як законне і обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і обґрунтовано, відповідно до норм процесуального і матеріального закону, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Цей висновок суду підтверджується встановленими обставинами, матеріалами справи.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював з 02.07.1999 року водієм тролейбусу у відповідача Тролейбусному депо № 1 Філії державного комунального трамвайно-тролейбусного підприємства по 22.03.2007 року. З 23.3.2007 року позивача було переведено до Комунального підприємства «Міський тролейбус на посаду водія тролейбусу, що підтверджується записом у його трудовій книжці. ( а.с. 43-47).
05 грудня 2008 року позивача було звільнено з посади водія тролейбуса КП "Міський тролейбус", після чого рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 січня 2010 року позов ОСОБА_2 про поновлення його на роботі було задоволено. ( а.с. 4-5).
11 жовтня 2010 року відповідач КП "Міський тролейбус" вдруге видав наказ № 299-к від 11.10.2010 року «Про звільнення водія тролейбусного депо № 1 ОСОБА_2», в зв,язку з чим позивач звернувся з позовом до суду, і 10 травня 2011 року рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу зазначений наказ було визнано незаконним. (а.с. 6-8). Дане рішення набрало законної чинності 20.05.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 26.05.2011 року звернувся до директора КП "Міський тролейбус" із зверненням про допуск його до виконання трудових обов,язків (а.с.9) , але отримав відповідь про відмову йому в поновленні на посаді водія тролейбуса (а.с .10). Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач втрете звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції посилається на те, що оскільки рішенням Жовтневого суду м. Кривого Рогу від 10.05.2011 року наказ № 299-к від 11.10.2010 року «Про звільнення водія тролейбусного депо № 1 ОСОБА_2» визнано незаконним, ОСОБА_2 вважається працівником КП "Міський тролейбус", яке повинно було надати позивачу його робоче місце за його професією, де він працював до наказу про його звільнення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Після ухвалення Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу 13 січня 2010 року рішення про поновлення позивача на роботі, КП "Міський тролейбус" було видано наказ № 35-к від 17.02.2010 року, відповідно до якого позивача було поновлено на раніше займаній посаді водієм тролейбусу тролейбусного депо № 1, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці (а.с. 46). Також у трудовій книжці на том же аркуші зроблено запис про визнання наказу № 299-к від 11.10.2010 року незаконним на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10.05.2011 року.
Із пояснень в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що керівництво КП "Міський тролейбус" забороняло позивачу з,являтися на території підприємства, не допускали його до роботи.
Той факт, що адміністрація КП "Міський тролейбус" не надала позивачу можливості працювати, про що позивача було повідомлено письмово, підтвердив в судовому засіданні представник відповідача Мамонов В.В.
Із вищезазначеного, вбачається, що ОСОБА_2 був поновлений відповідачем на роботі і повинен працювати на своєму робочому місці. Відповідач зобов,язаний був допустити його до виконання його трудових обов,язків, але позбавив його цього права.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що відповідно до наказу № 299 -к позивача повторно звільнено з посади водія за п. 2 ст. 40 КЗпП України і після свого повторного звільнення позивач в строки передбачені ст. 233 КЗпП України питання про поновлення його на раніше займаній посаді не вирішував. Колегія суддів не визнає ці доводи оскільки вони не можуть бути взяті до уваги і спростовуються матеріалами справи та висновками суду першої інстанції.
В частині стягнення з КП "Міський тролейбус" на користь позивача втрачену середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2011 року по 10.05.2011 року в сумі 2011 грн. 64 коп., та за період з 11.05.2011 року по 23.05.2012 року в сумі 27381 грн. 51 коп., а всього 29415 грн. 15 коп., відповідач в апеляційній скарзі рішення суду першої інстанції не оскаржує.
Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди, суд правильно встановив обставини справи та обґрунтовано виходив з того, що діями відповідача позивачу спричинено моральна шкода, оскільки позивач ОСОБА_2 був незаконно недопущенний на робоче місце, що позбавило його право працювати за його професією, він одночасно був позбавлений права працювати на іншому підприємстві, отримувати належну йому заробітну плату.
Однак , колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 року, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань,з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при ухваленні рішення не в повній мірі врахував тяжкість фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На підставі наведеного, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 2000 грн. до 500 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін. Порушень норм процесуального та матеріального закону судом колегія суддів не виявила.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КП "Міський тролейбус" підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 3 ч.1 ст. 309, ст. 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський тролейбус" задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2012 року в частині стягнення моральної шкоди з Комунального підприємства "Міський тролейбус" на користь ОСОБА_2 змінити, зменшивши розмір моральної шкоди з 2000 гривень до 500 гривень.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяті днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Грищенко Н.М.
Судді : Барильська А.П.
Савіна Г.О.