11.09.2012 < Номер справи >
Справа № 2/0504/1687/2012
іменем України
(заочне)
10 вересня 2012 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.
При секретарі Рижук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Згідно позову, позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 28 квітня 2011 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Починаючи з 2011 року відносини між ними почали псуватися, спільне життя не склалося. 27 червня 2012 року шлюб між сторонами був розірваний рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька. Починаючи з 2011 року відповідачка не проживає з позивачем та донькою, поїхала на проживання до Росії, в їх квартирі за адресою: АДРЕСА_1 більше не з'являлася, усі обов'язки, які випливають з договору найму, виконує лише позивач.
Позивач просить визнати відповідачку такою, що втратила право користування зазначеною квартирою.
Позивач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надав суду письмову заяву, згідно якої підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у його відсутність.
Належним чином та завчасно сповіщена про час та місце слухання справи відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
За ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.
На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:
До матеріалів справи долучена копія свідоцтва про право власності на квартиру, свідоцтва про право власності на спадщину за законом та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, за якими позивач ОСОБА_1 є єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1.
За зазначеною адресою зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 з 19 травня 1992 року, що підтверджується адресною довідкою та копією по квартирної картки.
Відповідачка вселялася в квартиру у якості дружини власника житла.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 27 червня 2012 року № 2/504/954/2012 шлюб між сторонами розірвано.
Дослідженими доказами не встановлена наявність будь яких угод між сторонами щодо умов, порядку та строків користування житлом.
Згідно акту Комітету мікрорайону „Енергетик-Цетр", з 2011 року відповідачка ОСОБА_2 в квартирі не проживає.
Відповідачкою не оспорений той факт, що її особисті речі в квартирі відсутні, комунальні послуги вона не сплачує.
Дослідженими в судовому засіданні доказами поважні причини відсутності відповідачки за місцем реєстрації не встановлені.
Сторонами не надавалися докази на підтвердження перешкоджань з боку позивача або інших осіб відповідачці у користуванні будинком.
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить за наступного:
Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Як зазначено у ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Згідно ч. 1 ст. 3 Житлового кодексу, житлові відносини в Українській РСР регулюються Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік та виданими відповідно до них іншими актами житлового законодавства Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства Української РСР.
За ст. 150 цього ж Кодексу, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Таким чином, позивач як власник квартири згідно ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 150 Житлового кодексу має право володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою на власний розсуд, використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї. Таке право позивача згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним і він не може бути протиправно його позбавлений.
Згідно ч. 2 ст. 405 цього ж Кодексу, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлене домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідачка ОСОБА_2 на час розгляду справи в суді не є членом сім'ї позивача, договір найму квартири між сторонами не укладався. Відповідачка з власної волі без поважних причин не проживає за місцем реєстрації в належній позивачу на праві власності квартирі більше одного року. Наведене свідчить про те, що протягом більш ніж одного року відповідачка забезпечує свою потребу в житлі за допомогою іншого жилого приміщення, ніж те, в якому вона зареєстрована. Наявність домовленостей між власником житла та відповідачкою щодо збереження за нею права на користування квартирою протягом цього строку в судовому засіданні не встановлена.
За наведених обставин, відповідачка на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України втратила право користування жилим приміщенням.
Керуючись ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ч. 1 ст. 3, ст. 150 Житлового кодексу та ст.ст. 10, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням -задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідач, який не з'явився у судове засідання, може подати до Будьоннівського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий :