Справа № 439/1407/12
Провадження №1-п/439/124/12
10 вересня 2012 року
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Патинки А.Г.
при секретарі: Ратушній В.В.
з участю прокурора: Пипка О.О.
потерпілої: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду сел. Софіївка подання ст. слідчого СВ Криворізького МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про закриття кримінальної справи в зв'язку із закінченням строків давності по ч.3 ст. 286 КК України,
Ст. слідчий СВ Криворізького МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області звернувся до суду з поданням про закриття кримінальної справи в зв'язку із закінченням строків давності, посилаючись на те, що 29 квітня 2002 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_2, керував на підставі довіреності автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, заїхав на дамбу водоймища, що знаходиться в с. Новоподільськ Софіївського району Дніпропетровської області, де поставив автомобіль на стоянку. Після приїзду на вказане водоймище, ОСОБА_2 вживав горілку.
В той же день, приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_2, не маючи ключа запалення від автомобіля «Ніса 522», однак збираючись здійснювати рух на ньому, від'єднав стартер від електричної схеми автомобіля, і, під'єднавши електроживлення двигуна напряму до акумуляторної батареї, завів його. Після чого, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 керуючи технічно несправним автомобілем «Ніса 522», в якому в якості пасажирів перевозив ОСОБА_4 і ОСОБА_5, почав рух, чим порушив вимоги п.п. 2.9 а) і 31.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- «2.9 Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння…»
- «31.1 Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації».
Водій ОСОБА_2, намагаючись виїхати з дамби, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував ширини дамби, пригідної для руху автомобіля, не переконався в безпечності виконуючого ним маневру та почав здійснювати рух заднім ходом, чим порушив правила безпечності дорожнього руху, а саме вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1 і 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- «1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- «2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- «10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- «10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 10.1 і 10.9 Правил дорожнього руху України, останній, рухаючись заднім ходом з'їхав з дамби, після чого автомобіль погрузився в воду і затонув біля дамби водоймища, що знаходиться в с. Новоподільськ.
В результаті дорожнього-транспортної пригоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знаходячись в салоні автомобіля затонули. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1108 і 1109 від 2 травня 2002 року відповідно, смерть постраждалих ОСОБА_4 і ОСОБА_6 настала в результаті механічної асфіксії при утопленні в воді.
Між порушенням водієм ОСОБА_7 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п.п. 10.1 і 10.9 Правил дорожнього руху України і наставши ми наслідками -утопленням постраждалих ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Своїми діями ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ст.286 ч.3 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.
Прокурор в судовому засіданні підтримав постанову слідчого і просить провадження по справі закрити в зв'язку із закінченням строків давності, так-як з моменту вчинення злочину минуло 10 років.
Потерпіла не згідна із закриттям справи, просить розглянути її по суті, так-як за 10 років по суті справа не розглядалась.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що справа не може бути закрита із зазначених вище підстав, а підлягає повернення на додаткове розслідування в зв'язку з порушенням під час досудового слідства вимог матеріального та процесуального законодавства України, а саме:
15 березня 2004 року Софіївським районним судом Дніпропетровської області кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 по ч.3 ст.286 КК України за клопотанням прокурора в зв'язку з не встановленням органом досудового слідства особи, яка керувала транспортним засобом під час ДТП, направлена прокурору Софіївського району для проведення додаткового розслідування, надавши органу досудового слідства вказівку з участю обвинуваченого ОСОБА_2 автотехнічного експерта провести відтворення обстановки та обставин події з метою: 1) встановлення місця знаходження автомобіля до з'їзду його в водоймище; 2) який нахил має дамба; 3) місце знаходження ОСОБА_2 в момент з'їзду автомобіля в водоймище (а.с. 180), вирішивши таким чином питання, чи являється обвинувачений ОСОБА_2 суб'єктом злочину, чи злочин вчинено іншою особою.
Проте дані вказівки суду органом досудового слідства виконані не були, а справа направлена до суду для вирішення питання про закриття кримінальної справи в зв'язку із закінченням строків давності (а.с. 225).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ в судах першої інстанції»від 30 травня 2008 року № 6 п.10 у випадку незгоди судді з постановою прокурора або слідчого, погодженою з прокурором, про можливість закриття справи щодо обвинуваченого з підстав, зазначених у ст.248 КПК України, суддя при попередньому розгляді справи вправі повернути її на додаткове розслідування на підставі ст.246 КПК України (якщо у справі допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону чи не виконано обов'язкові при проведенні досудового слідства дії, які мають значення для прийняття рішення по суті справи).
П. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»від 11 лютого 2005 року № 2 передбачає, що вказівки судді (суду) є обов'язковими для органу дізнання, слідчого, прокурора. Якщо останні не дослідили обставин, зазначених у постанові про повернення справи на додаткове розслідування, проведені дізнання чи досудове слідство можуть бути визнані однобічними і неповними, що є підставою для скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування.
Ч.1 ст.44 КК України, яка є загальною для розділу ІХ «Звільнення від кримінальної відповідальності»регламентує, що, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.
Дані вимоги повністю розповсюджуються на ч.1 ст.49 КК України.
Не виконавши вказівки суду від 15 березня 2004 року, органом досудового слідства не встановлена особа, що вчинила злочин, її винність, а відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»від 23 грудня 2005 року № 12 при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього судового розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення. Якщо органи дізнання або досудового слідства зазначені обставини не встановили, а суд при попередньому розгляді справи не може усунути допущену ними неповноту або неправильність, справу необхідно направити на додаткове розслідування з дотриманням вимог ст.246 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 111 КПК України якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у частині першій статті 49 Кримінального кодексу України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття за підставою, передбаченою частиною другою цієї статті.
Ч.2 ст.49 КК України вказує, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Постанова про направлення кримінальної справи в суд для вирішення питання про закриття в зв'язку із закінченням строків давності не відповідає (а.с. 225) вимогам ч.1 ст.11-1 КПК України, так-як взагалі не містить анкетних даних обвинуваченого, тому мотивованою така постанова не являється.
Ч.2 п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»від 23 грудня 2005 року № 12 вказує, що судам слід зважати на те, що направити до суду справу з постановою про її закриття у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності можуть прокурор, а за його згодою -також слідчий. Зазначена постанова має бути вмотивована. Крім даних про особу у цьому процесуальному документі мають бути наведені докази вчинення злочину, а також обставини, на підставі яких прокурор або слідчий дійшов висновку про необхідність закриття кримінальної справи.
Відповідно до узагальнення судової практики судовою палатою у кримінальних справах Верховного суду України від 20 лютого 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ»постанови про закриття справи, винесені органами досудового слідства повинні містити відомості про особу, котра вчинила злочин, статтю КК України, за якою їй пред'явлено обвинувачення, дані про потерпілих, кому і які збитки заподіяні злочином, тощо.
Крім того, прокурором та органом досудового слідства порушені вимоги ч.4 ст.120 КПК України, яка регламентує, що при поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.
Згідно супровідного листа (а.с. 181) кримінальна справа до органу досудового слідства надійшла 6 квітня 2004 року, будь-які процесуальні документи в справі відсутні. Відповідно до ч.2 ст.113 КПК України слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження. 11 листопада 2004 року прокурором скасована постанова слідчого від 6 квітня 2004 року про призупинення досудового розслідування по п.2 ст.206 КПК України (а.с. 183), сама постанова про призупинення досудового слідства в справі відсутня. Після скасування постанови про призупинення досудового розслідування справа надійшла до Софіївського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, тобто в орган, який зобов'язаний проводити досудове розслідування, 12 листопада 2004 року (а.с. 182), після чого невідомо де знаходилася справа, так як будь-які процесуальні документи відсутні.
2 травня 2012 року, майже через вісім з половиною років начальник слідчого управління ГУМВС України в Дніпропетровській області створює слідчу групу (а.с. 184), керівник якої, ігноруючи всі норми КПК України, не приймаючи мір, направлених на встановлення строків досудового слідства, 16 травня 2012 року прийняв справу до свого провадження (а.с. 185), разом із слідчим із своєї групи провели дві слідчі дії, допит свідка (а.с. 187) та притягли ОСОБА_2 в якості обвинуваченого (а.с. 212-213), які виконані далеко за межами строків слідства і легітимними не являються.
Слідчий, який являється членом слідчої групи, в порушення вимог ст.ст. 118-119 КПК України дає доручення своєму керівнику групи начальнику слідчого відділення Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 217) виконати ряд слідчих дій, слідчий Софіївського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області не виконуючи слідчих дій виносить рапорт (а.с. 219), який не являється процесуальним документом.
Наведене приводить суд до висновку, що в судовому засіданні неможливо, без направлення справи прокурору для проведення додаткового розслідування, усунути вказані неповноту та неправильність досудового слідства, а без їх усунення неможливо розглянути дійсну справу та прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі, оскільки суд не може встановлювати фактичні обставини злочину та наводити їх у рішенні, якщо вони не були встановлені органом досудового слідства та не наведені в обвинуваченні, а направлення справи на додаткове розслідування в даному випадку являється єдиним способом для легітимності проведення слідчих дій в межах строків, передбачених ч.4 ст.120 КПК України.
Приймаючи до уваги, що на протязі більше десяти років справа знаходиться в органі досудового слідства, не скасований запобіжний захід на протязі такого часу являється грубим порушенням прав людини, який підлягає негайному скасуванню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.246 КПК України ,-
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 по ч. 3 ст. 286 КК України направити прокурору м. Кривий Ріг для вирішення питання про підслідність даної справи.
Запобіжний захід ОСОБА_2 скасувати.
На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд в 7- добовий строк з часу винесення постанови.
Суддя: