Справа № 0426/7736/2012
Провадження № 2/0426/3515/2012
Іменем України
27.07.2012 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
за участю секретаря Скоробогатової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі справу за позовом ОСОБА_1 до Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок.
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями № 1 по вул.Будівельників в с.Лошкарьовка Нікопольського району Дніпропетровської області.
На підтвердження позовних вимог посилається на наступне.
Вона з 01 травня 1965 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2. Вони разом працювали в колективному сільськогосподарському підприємстві „За мир" Нікопольського району. 27.03.1987 року між її чоловіком ОСОБА_2 та колгоспом „За мир" було укладено договір про передачу робітнику у власність індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями, згідно якого їх родині передано домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, при умові сплати половини вартості зазначеного домоволодіння на протязі 20 років. Їх родина виконувала вимоги зазначеної угоди, але ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 і вона вже самостійно стала платити за будинок. Приблизно у 1999 році вона повністю сплатила вартість зазначеного домоволодіння, їй надали довідку про право власності колгоспного двору на жилий будинок, яка видається в зв'язку з відчуженням будинку, на її ім'я, довідку про балансову вартість будинку і лист до КП МБТІ з проханням підготувати документи на домоволодіння на продаж. Після чого керівництво колгоспу „За мир" повідомило її, що вона повністю сплатила вартість домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і є законним власником зазначеної нерухомості. Вона зрозуміла це так, що є власником і не треба більш нічого оформляти. Отже, працюючи в колгоспі „За мир" Нікопольського району, вона повністю сплатила всі платежі за отриманий житловий будинок, згідно вищезазначеного договору, мешкає та зареєстрована за вказаною адресою з 1985 року, а саме 27 років, сплачує комунальні платежі за користування вказаним будинком, проводить необхідні ремонтні роботи та доглядає за земельною ділянкою і ніколи не мала ніяких зауважень, як з боку правління колгоспу „За мир" Нікопольського району так і з боку Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. На даний час з'ясувалось, що право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на нього не переоформлено і рахується за колгоспом „За мир". Зазначений колгосп було реорганізовано в ПП „ДА ЛВ" і з часом воно збанкрутіло. Ліквідатор ПП „ДА ЛВ" видав їй довідку, що вона повністю сплатила за житловий будинок. З питанням визнання за нею права власності на вказаний будинок вона звернулась до голови Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Голова повідомила, що не заперечує проти визнання за нею права власності на будинок, але з вказаним питанням їй необхідно звернутись до суду, так як голова не має таких повноважень. Крім того, голова надала їй довідку про склад сім'ї, в котрій зазначено, що вона мешкає та зареєстрована з 28 лютого 1985 року за адресою: АДРЕСА_1 та довідку про те, що під час реформування КСП „За мир" житловий фонд був переданий на баланс сільської ради, житловий будинок по АДРЕСА_1 на баланс сільської ради не передавався в зв'язку з тим, що вартість його була сплачена ОСОБА_1 в КСП „За мир".. Таким чином, вона повністю сплатила всі платежі за отриманий житловий будинок, мешкає та зареєстрована за вказаною адресою з 1985 року, сплачує комунальні платежі за користування вказаним будинком, проводить необхідні ремонтні роботи та доглядає за земельною ділянкою, фактично є його власником на протязі останніх двадцяти семи років, але не має ніяких правовстановлюючих документів на це і, відповідно, не має законних підстав на розпорядження вказаним майном. За таких обставин звернулась до суду.
В судове засідання позивачка не прийшла, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутність.
Відповідач в судове засідання не прибув, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в їх відсутність. З позовом згодні.
Вивчивши матеріал справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до Закону України "Про власніть", який діяв на той час, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, колгоспу, який повністю вніс свій внесок за квартиру, будинок, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.
У відповідності зі ст.328, 334 ЦК України, право власності здобувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням прав власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка з 01 травня 1965 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (а.с.6). Вони разом працювали в колективному сільськогосподарському підприємстві „За мир" Нікопольського району (а.с.8-10). 27.03.1987 року між її чоловіком ОСОБА_2 та колгоспом „За мир" було укладено договір про передачу робітнику у власність індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями, згідно якого їх родині передано домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, при умові сплати половини вартості зазначеного домоволодіння на протязі 20 років (а.с.11-12). Їх родина виконувала вимоги зазначеної угоди, але ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 (а.с.7) і вона вже самостійно стала платити за будинок. У 1999 році позивачка повністю сплатила вартість зазначеного домоволодіння, їй надали довідку про право власності колгоспного двору на жилий будинок, яка видається в зв'язку з відчуженням будинку, на її ім'я, довідку про балансову вартість будинку і лист до КП МБТІ з проханням підготувати документи на домоволодіння на продаж (а.с.13-19). Після чого керівництво колгоспу „За мир" повідомило позивачку, що вона повністю сплатила вартість домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і є законним власником зазначеної нерухомості. Позивачка зрозуміла це так, що не треба більш нічого оформляти. Зазначений колгосп було реорганізовано в ПП „ДА ЛВ" і з часом воно збанкрутіло. Ліквідатор ПП „ДА ЛВ" видав позивачці довідку, що вона повністю сплатила за житловий будинок (а.с.22). Сільський голова надала позивачці довідку про склад сім'ї, в котрій зазначено, що вона мешкає та зареєстрована з 28 лютого 1985 року за адресою: АДРЕСА_1 та довідку про те, що під час реформування КСП „За мир" житловий фонд був переданий на баланс сільської ради, житловий будинок по АДРЕСА_1 на баланс сільської ради не передавався в зв'язку з тим, що вартість його була сплачена ОСОБА_1 в КСП „За мир" (а.с.21). Таким чином, позивачка повністю сплатила всі платежі за отриманий житловий будинок, мешкає та зареєстрована за вказаною адресою з 1985 року, сплачує комунальні платежі за користування вказаним будинком, проводить необхідні ремонтні роботи та доглядає за земельною ділянкою, фактично є його власником на протязі останніх двадцяти семи років, але не має ніяких правовстановлюючих документів на це і, відповідно, не має законних підстав на розпорядження вказаним майном
Проаналізувавши зібрані за справою докази, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи вищесказане, керуючись ст.3-10, 30, 57-60, 208-209, 212-215 ЦПК України, ст.328, 334, 392 ЦК України, Законом України «Про власність», -
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал