Рішення від 30.08.2012 по справі 2-820/11

30.08.2012

справа №2-820/11

категорія №

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

30 серпня 2012 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Лемешко А.С.,

при секретарі - Сергєєвій О.В.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

представників відповідачів -ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання заповіту, складеного 15 червня 2010 року ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 -недійсним. Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_7 Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В кінці липня 2010 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де їй стало відомо, що за кілька днів до смерті її мати склала заповіт на ім'я відповідачів. З 14.06.2010 року ОСОБА_7 перебувала на лікуванні в 3-й міській лікарні м. Севастополя з діагнозом: ІХС, кардіосклероз, атеросклеротичний СН III ст., а ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла. Позивачка вважає, що під час складення заповіту 15 червня 2010 року її мати ОСОБА_7 була дієздатною особою, але у момент складання заповіту не могла усвідомлювати свої дії і не могла керувати ними внаслідок погіршення самопочуття. У період з 10 березня по 14 травень 2010 року ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні, виписана була у важкому стані. Позивачка вважає, що заповіт складений ОСОБА_7 19.01.2010 року лише на її ім'я є дійсним та відповідав волі заповідача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові. Просить визнати заповіт, складений 15 червня 2010 року ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 -недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, посилаючись на те, що заповідач ОСОБА_7 у момент складання заповіту ніяким психічним захворюванням не страждала, усвідомлювала значення своїх дій та складання 15.06.2010 року заповіту відповідало її волі.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, пояснення свідків, вивчивши письмові матеріали справи і надані суду докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 червня 2010 року ОСОБА_7 склала заповіт на користь ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, що підтверджується копією вказаного заповіту, яким вона все своє майно, після своєї смерті, заповіла в рівних частинах на користь ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а.с.55,80). Цим заповітом ОСОБА_7 скасувала заповіт, який був посвідчений раніше, 19 січня 2010 року за реєстровим № 3-49 Державним нотаріусом Кокошкіною Ю.В. на ім'я ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. ОСОБА_7 під час свого життя, на обліку у психіатра не перебувала та недієздатною особою визнана не була, що підтверджується відповідними довідками та не спростовується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли воно не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

За клопотання представника позивача ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30.05.2011 року була призначена комплексна посмертна судово-психіатрична експертиза.

Відповідно до висновків амбулаторної комплексної посмертної судово-психіатричної експертизи Кримського бюро СМЕ №697, ОСОБА_7 під час складання заповіту 15.06.2010 року будь-яким психічним захворюванням (тяжким психічним розладом) не страждала, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 159-164).

Вказаний висновок експертів відповідає документальним доказам по справі та приймається судом у якості належного доказу по справі. Питання про наявність у ОСОБА_7 будь-яких «психічних особливостей, які впливають на правильне воспріяття нею навколишньої дійсності, усвідомлення значення і характеру своїх конкретних дій та їх наслідків на момент здійснення операції 15.06.2010 року»поставлене некоректно, тому що поняття «психічні особливості»не використовуються в судовій психолого-психіатричній єкспертизі; крім того, будь-яких психічних розладів, які могли вплинути «на правильне сприйняття нею навколишньої дійсності, на усвідомлення значення і характер своїх конкретних дій та їх наслідків на момент здійснення операції 15.06.2010 року»у ОСОБА_7 не виявляється. Питання про фізичний стан ОСОБА_7, ступень його тяжкості, про погіршення і безпорадний стан ОСОБА_7 не входить до компетенції судової психолого-психіатрічної експертизи; поняття безпорадний стан є юридичним, оцінюється судом.

Як свідчить із пояснень свідків, допитаних у судовому засіданні, а саме: ОСОБА_10 -лікаря, ОСОБА_11 -приватного нотаріуса, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_7 ні під час складання заповіту ні після у безпорадному стані не знаходилася, відповідала на усі запитання, власноруч підписала та прочитала заповіт вголос, сама отримувала пенсію та власноруч розписувалася у журналі видачі пенсії.

Експертиза проведена комісією в складі чотирьох експертів, попереджених про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку. Підстав сумніватися у достовірності вказаних висновків у суду немає.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, про те, що угода була укладена фізичною особою з повною цивільною дієздатністю, волевиявлення ОСОБА_7 було вільним та відповідало внутрішній волі останньої. Заповіт укладено у визначений законом письмовій формі, засвідчено нотаріально, зміст правочину не суперечив діючому законодавству та моральним засадам суспільства, був направлений на реальне настання наслідків. Будь-яких підстав для визнання угоди недійсною в матеріалах справи немає.

Таким чином, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено у повному обсязі, судові витрати по справі необхідно віднести на рахунок позивачки.

Керуючись ст. 216,225 ЦК України, ст. 10,30,60,88,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий -суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя А.С. Лемешко