05 вересня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Кулянди М. І.
суддів: Одинака О.О., Бреславського О.Г.
секретар: Тодоряк Г.Д.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів відділення у справах громадянства та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації, за апеляційної скаргою ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 липня 2012 року, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.
Посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 5618 придбав у відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.
Вказує, що відповідно до п. 14 договору купівлі-продажу квартири він надав право відповідачам проживати у відчужуваній квартирі до 21 грудня 2010 року, після чого вони мали звільнити квартиру та оплатити всі комунальні платежі за час користування нею, зняти з реєстрації місця проживання всіх зареєстрованих осіб, передати йому ключі від квартири. Відповідачі не виконали вказаних умов договору. Просив суд усунути перешкоди в здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття відділенням ГІРФО Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області з реєстраційного обліку ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування із ухваленням нового рішення, яким просить його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 16 ЦК України вимога про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можлива лише при вирішенні спору про житлові права. Вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку без вирішення у встановленому законом порядку з дотриманням положень ст. 11 ЦПК України питання про наявність чи відсутність у особи житлових прав не є належним способом захисту.
З таким висновком першої інстанції погоджується й апеляційний суд.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 5618 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, яку він придбав у відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Згідно п. 14 договору купівлі-продажу квартири він надав право відповідачам проживати у відчужуваній квартирі до 21 грудня 2010 року, після чого вони мали звільнити квартиру та оплатити всі комунальні платежі за час користування нею, зняти з реєстрації місця проживання всіх зареєстрованих осіб, передати йому ключі від квартири. Відповідачі не виконали умов договору, з реєстрації не знялися, чим завдають йому суттєвих матеріальних збитків по оплаті комунальних послуг. Він не може на власний розсуд розпорядитися своєю власністю, не може без згоди відповідачів зареєструвати кого-небудь у цій квартирі.
Із акту від 30 травня 2012 року № 76, складеного представниками ПП «Регіон-Центр»вбачається, що відповідачі у квартирі АДРЕСА_1 не проживають і їх місце проживання невідоме (а.с. 11).
Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно вимог ст. 319 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Із ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на праві остаточного рішення суду. Виходячи зі змісту зазначеної норми права, поняття «зняття з реєстрації»нерозривно пов'язане з поняттям «житлові права»(право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше).
Відповідно до ст. 16 ЦК України вимога про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.
Виходячи із вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» питання про зняття з реєстрації особи за місцем проживання взаємопов'язане і залежить від вирішення питання про житлові права особи, які регулюються нормами житлового і цивільного законодавства (ст.ст. 71,71, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).
Колегія суддів приходить до висновку, що вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку без вирішення у встановленому законом порядку з дотриманням положень ст. 11 ЦПК питання про наявність чи відсутність у особи житлових прав не є належним способом захисту.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що на підставі ст. 391 ЦК України позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття відповідачів з реєстраційного обліку є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогою про зняття з реєстрації особи за місцем проживання без заявленої вимоги про вирішення питання про житлові права особи, які регулюються нормами житлового і цивільного законодавства.
Більше того, судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, а позовні вимоги пред'явив про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1, яка йому не належить на праві власності і він не має права вимагати усунути йому перешкоди у користуванні цією квартирою.
Доводи апелянта про те, що суд не надав належної оцінки договірним зобов'язанням, які мали місце в п. 14 договору купівлі-продажу є безпідставними, оскільки із рішення суду вбачається, що надані позивачем докази, були судом першої інстанції оцінені у повному обсязі, однак самі позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі повно з'ясованих обставин справи, із додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: