1-97/12
15.08.2012
Вижницький районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді Кибич І.А.
з участю секретарів Білак Т.І., Кречун І.Ю., Михайлюк Т.І.
з участю прокурора Швець О.А.
за участю захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вижниця кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Лоцкине, Баштанського району Миколаївської області, жительки АДРЕСА_1, громадянки України, українки, з середньою освітою, одруженої, працюючої по найму, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимої, -
в скоєнні злочину, передбаченого ст.166 КК України,
ОСОБА_2, будучи матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 виданого Лоцкинською сільською радою Баштанського району Миколаївської області від 10.05.1995 року, всупереч положенням ст. 51 Конституції України, якою передбачено обов'язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття, положенням ст.ст.150, 152, 155, 180 Сімейного кодексу України, згідно яких «Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття», в порушення ст.ст. 3, 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 27 Конвенції про права дитини, якими передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини - злісно ухилялась від виконання вищевказаних встановлених законами обов'язків по догляду за своєю дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
Зокрема, ОСОБА_2 всупереч положенням вищевказаних норм Конституції України, Сімейного кодексу України та законів України, умисно, протягом тривалого періоду часу з 2007 року по березень 2012 року, злісно, систематично не виконувала належним чином покладені на неї обов'язки по догляду за неповнолітнім сином ОСОБА_3, ухилялася від його виховання, не піклувалася про його розумовий розвиток, здобуття ним освіти, а саме, не забезпечувала відвідування школи та процесу навчання, контролювала проведення ним дозвілля, не забезпечувала нормальними побутовими умовами для його життєдіяльності по місцю проживання, що призвело до засвоєння знань на початковому рівні та його відставання у психічному розвитку.
Підсудна ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнала в повному об'ємі, показала, що в 2001 році вона з чоловіком ОСОБА_5 та чотирма неповнолітніми дітьми переїхала на постійне місце проживання в АДРЕСА_2. Умови проживання були дуже важкі, чоловік їздить на заробітки в інші області, троє її неповнолітніх дітей навчаються у Вашківецькій ЗОШ. Починаючи з 2007 року вона не належно виконувала батьківські обов'язки щодо виховання, навчання та створення належних умов проживання для неповнолітнього сина ОСОБА_3, останього притягували до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжок, а її притягували до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків. На даний час їх сім'я отримала нове житло, вона працює по найму, син змінив поведінку, навчається, забезпечений комп'ютером, створені нормальні побутові умови для його життя по місцю проживання. В скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати та звільнити від покарання.
Незважаючи на те, що підсудна ОСОБА_2 свою вину визнала, її вина у вчиненні злочину передбаченого ст.166 КК України в судовому засіданні знайшла своє підтвердження і доведена повністю сукупністю досліджених доказів.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що проживав по сусідству з сім'єю ОСОБА_2, дана сім'я проживала в поганих та антисанітарних умовах, в квартирі відсутні елементарні зручності, неповнолітні діти постійно знаходились без нагляду батьків, ОСОБА_3 був замкнутий.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що працює вчителем у Вашківецькій ЗОШ, являється класним керівником учня 9-го А класу ОСОБА_3 За період навчання з 5-го класу по 9-й клас постійно пропускав уроки в середньому 60 днів на рік. Протягом цього часу повідомляла директора школи про данні факти, викликала матір, однак остання жодного разу не прийшла, на її прохання, також не відвідувала батьківські збори. Вона приходила додому до ОСОБА_3 спілкувалася з матір'ю, однак остання не цікавилася його навчанням та розвитком, не було забезпечено належних умов для його проживання та розвитку. Байдужість матері призвела до низького рівня інтелектуального розвитку ОСОБА_3, останній став замкнутим.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що з 2005 року працює практичним психологом у Вашківецькій ЗОШ. Неповнолітній ОСОБА_3 перебуває на внутрішньо-шкільному контролі, часто тікає з уроків, не відвідує школу. Сім'я ОСОБА_2 проживає у важких матеріально-побутових умовах, хоча діти одягнуті охайні. Замкнутість та низький інтелектуальний розвиток ОСОБА_3 пояснює небажанням матері ОСОБА_2 займатися його навчанням та розвитком.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що працює головним спеціалістом служби у справах дітей Вижницької РДА. Сім'я ОСОБА_2 перебувала на обліку як неблагополучна. Після вчинення неповнолітнім ОСОБА_3 злочину, спільно з працівниками міліції було проведено обстеження умов проживання неповнолітніх, де встановлено, що умови проживання важкі, 5 осіб проживають на 10м2 житлової площі, в квартирі відсутнє водопостачання, туалет та газ. На даний час умови проживання задовільні, сім'я отримала інше належне житло, дітям створені всі необхідні умови для нормального їх проживання та навчання.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що проживав по сусідстві з сім'єю ОСОБА_2, останні проживали в маленькій квартирі, без зручностей, діти перебували без нагляду, ходили збирали яблука та металолом щоб заробити гроші.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що працює вчителем у Вашківецькій ЗОШ, до школи батьки неповнолітнього ОСОБА_3 не приходять, не цікавляться його навчанням, байдуже ставляться до його розвитку та успішності, останній пропускає уроки не бажає вчитися.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 на підставі ст.63 Конституції України відмовився давати пояснення. Просив ОСОБА_2 суворо не карати.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 на підставі ст.63 Конституції України відмовився давати пояснення.
Крім показів свідків, вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведена матеріалами справи та ґрунтується на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи.
Актом обстеження сім'ї від 15.03.2012 року з фото таблицею, з даних яких вбачається, що сім'я ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2, на житловій площі 10 м2, житловий будинок знаходиться в антисанітарному стані, відсутні елементарні умови особистої гігієни, умови проживання та виховання дітей є антисанітарними, умови проживання важкі, батьки мало приділяють уваги до належного виховання дітей, не здійснюють належний контроль за проведення дітьми вільного часу, що призводить до вчинення ними правопорушень та злочину. (а.с.18-21)
Вироком Путильського районного суду Чернівецької області від 20.09.2011 року, згідно яким ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України, до 2-х років позбавлення волі і згідно з ст.ст.75, 76,104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік. (а.с.27-30)
Висновком за результатами психологічного обстеження від 16.03.2012 року з даних якого вбачається. що у неповнолітнього ОСОБА_3 1995 року народження, відмічається відставання у розумовому та психічному розвитку, що проявляється у помірному зниженні всіх інтелектуально-мнестичних функцій, не сформованості мотиваційно-вольової сфери особистості, низькому запасу знань, що в цілому може бути оцінено як суттєве відставання, які в значній мірі можуть бути викликані відсутністю відповідного догляду за ним з боку матері. (а.с.38,39)
З даних акту амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №284 від 24.04.2012 року вбачається, що ОСОБА_3 на даний час ознак психічного захворювання не виявляє, за своїм психічним станом він може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Експериментально-психологічне дослідження виявило виражені порушення в інтелектуально-мнестичній сфері. Рівень інтелектуальних досягнень знаходиться в межах межової зони між нормою та розумовим дефектом. Виявлені: знижений запас знань та уявлень про оточуюче, обмеженість мнестичних функцій, утрудненість встановлення логічних зв'язків та відношень як на вербальному, так і невербальному рівні, недостатня сформованість конструктивного праксису та просторового аналізу та синтезу, збідненість словникового запасу, нестійкість уваги у особистості з нестійкою самооцінкою, недостатністю мотиваційного та емоційного компоненту діяльності, залежністю від середовищ них впливів. Рівень психічного (інтелектуального та емоційно-вольового) розвитку не відповідає його дійсному віку. Виявлені відставання у психічному розвитку є суттєвими. Враховуючи матеріали кримінальної справи, свідчення про невиконання батьками своїх батьківських обов'язків (а саме, батьківська, соціальна та матеріальна деривація (обмеження) могли обумовлювати суттєве відставання неповнолітнього ОСОБА_3 в психічному (інтелектуальному та емоційно-вольовому) розвитку. (а.с.52,53)
Оцінюючи всі зібрані і досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудної ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст.166 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії підсудного необхідно кваліфікувати - злісне невиконання батьками, встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, при призначенні покарання суд враховує, що скоєний підсудною злочин належать до категорії середньої тяжкості.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудної, згідно вимог ст.66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання підсудної, згідно вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Визначаючи вид та міру покарання, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу підсудної, посередньо характеризувалася за місцем проживання, потерпілий не має до підсудної претензій матеріального та морального характеру, суд вважає, що необхідним і достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів є призначення покарання у виді позбавлення волі, в межах строку ближче до мінімального.
Враховуючи викладене вище, керуючись абзацом 7 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», (Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 р. та № 8 від 12 червня 2009 р.) суд вважає, що підсудну ОСОБА_2 відповідно до ч.4 ст.74 КК України та ч.5 ст.7 КПК України, слід звільнити від покарання у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 раніше не судима, жалкує про те, що сталося, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, потерпілий не має до підсудної претензій матеріального та морального характеру та просить суворо її не карати, вчинила злочин середньої тяжкості, на даний час за місцем проживання характеризується виключно позитивно, працює по найму, на даний час отримала нове житло та створила всі необхідні умови для належного проживання та розвитку неповнолітніх дітей, а тому з урахуванням бездоганної поведінки та сумлінного ставлення до праці на час розгляду справи в суді її не можна вважати суспільно небезпечною.
Цивільний позов не заявлено, речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,
ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.166 КК України та призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 74 КК України звільнити засуджену ОСОБА_2 від призначеного покарання.
Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити обрану - підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.