"30" жовтня 2006 р.
Справа № 17/258-06-8963
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське
заводоуправління вапнових заводів»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баско»
про стягнення боргу 2210,76 грн.
Суддя Зуєва Л.Є.
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Бояринова Є.В. - представник;
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 2210,76 грн. -боргу по укладеному договору поставки, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.
Відповідач в судове засідання зявився, надав відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги не визнає з підстав викладених у ньому та просить суд у задоволенні позовних вимог ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» відмовити.
По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва починаючи з 02.10.2006р. по 30.10.2006р. о 10 год. 00хв.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
06.12.2004р. між ВАТ «Пустомитівске заводоуправління вапнових заводів» та ТОВ «Баско» було укладено договір постачання продукції №1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виготовити і поставити продукцію, а відповідач прийняти її і оплатити і термін, зазначений у доданій до даного договору специфікації, яка є невіємною частиною договору.
У відповідності до умов укладеного договору, а саме п. 5.1 розрахунки за даним договором між постачальником і покупцем проводяться у безготівковій формі шляхом попередньої оплати та виставлення рахунку на оплату за продукцію.
Так згідно залізничних накладних №35417009 від 15.02.2005р., №35417100 від 25.05.2005р., а також паспортів на в'яжучі гіпсові ДСТУ БВ 2.7-82-99 №1 від 15.02.2005р., №2 від 25.05.2005р. позивачем на користь відповідача було поставлено 124 т. гіпсу на загальну суму 28622,58 грн., у урахуванням залізничного тарифу 7102,58 грн.
В свою чергу відповідачем платіжним дорученням №8 від 02.02.2005р. на користь позивача було перераховано 14095,50 грн. та 13610 грн. -згідно платіжного доручення №825 від 17.05.2005р., всього на загальну суму 27705,50 грн.
22.06.2006р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №63, в якої позивач запропонував відповідачу у семиденний термін з дня отримання зазначеної претензії перерахувати на його банківський рахунок 2002,58 грн. заборгованості за поставлену по укладеному договору продукцію, яка утворилася в наслідок не повного розрахунку за поставлену продукцію.
Однак відповіді на надіслану відповідачу претензію позивач не отримав, вимоги викладені у ній виконані не були, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою (від 05.09.2006р. вхід.№10914) про стягнення з відповідача 2210,76 грн. -заборгованості за надану йому продукцію, з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних, які були нараховані позивачем згідно представленого розрахунку, який мається в матеріалах справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2006р. порушено провадження у справі №17/258-06-8963 за позовом відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» до товариства з обмеженою відповідальністю «Баско» про стягнення 2210,76 грн.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових виробів» слід відмовити з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цим договором має виконуватися належним чином.
При цьому, як встановлює ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.
Відповідно до ст.526 ЦК України № 435-IV від 16.01.2003 р. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається, при цьому відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Розглядом матеріалів справи було встановлено, що укладений між сторонами по справі договір по своїй правовій природі відноситься до категорії договорів поставки, оскільки умовами даного договору передбачена саме поставка товару визначеного в договорі.
За таких обставин, відповідно до вимог п.п. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Розглядом матеріалів справи встановлено, що згідно договору №1 від 06.12.2004р. станом на 01.01.2005р. заборгованість ТОВ «Баско» перед поставщиком ВАТ «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» у розмірі 1085,5 грн. було погашено 08.02.2005р. платіжним дорученням №176 своєчасно відповідно виставленого рахунку №6 від 03.02.2005р., що також відображено в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Баско», а також відображено в карточці-рахунку №631 за період з 01.01.2005р. по 31.07.20006р., яка також мається в матеріалах справи.
Стосовно ж суми заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача по справі, розглянувши матеріали справи, суд доходить до висновку, що зазначені вимоги не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, оскільки як вбачається з наданих документів позивачем була здійснена перша поставка гіпсу у кількості 60 тон, про що свідчить рахунок №6 від 03.02.2005р., накладна №56 від 15.02.2005р., паспорт №1 від 15.02.2005р. та податковова накладена №69 від 08.02.2005р. та друга поставка у кількості 60 тон, про також свідчать рахунок №138 від 16.05.2005р., платіжне доручення №825 від 17.05.2005р. та податкова накладна №202 від 18.05.2005р.
Розглядом матеріалів справи встановлено, що рахунок №138 від 16.05.2005р. було виставлено позивачем відповідачу саме на 60 тон продукції, будь-які додаткові угоди або листи з приводу збільшення ваги відправленої продукції на 4 тони ні до моменту поставки ні при прийомці цього товару відповідачу повідомлено не було.
Стосовно накладної №68 від 25.05.2005р. на яку посилається позивач як на докази поставки саме 64 тони гіпсу, зазначена накладна судом до уваги не приймається як належний доказ, оскільки накладна №68 від 25.05.2005р. не підписана уповноваженим представником відповідача та не завірена відповідною печаткою підприємства.
Відповідно до п.4.1 Договору №1 постачання продукції від 06.12.2004р.,укладеного між сторонами по справі, продукція, що постачається за даним договором оплачується за цінами, згідно з Протоколом позгодження ціни, додаток №__ до даного договору, при цьому мінімальна партія постачання умовами договору не визначена.
¦:
Згідно п.4.4 зазначеного вище договору Продукція, що постачається згідно з договором, відванта жується на адресу Покупця партіями, згідно з графіком постачання і (Додаток № )
Крім цього розділом 5 Договору встановлено, що розрахунки за даним договором між Постачальником і Покупцем проводяться у безготівковій формі шляхом попередньої оплати та виставлення рахунку на оплату за продукцію.
Пункт 7,1 Договору передбачає, що приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється Покупцем у відповідності до інструкції про порядок приймання продук ції виробиичо-технічново призначення.
При цьому п.8.2 Договору передбачено, що кількість продукції, недопоставленої в один здавальний період підлягає допостачанню в наступний період постачання. Поповнення недопоставленої продукції здійснюється в повному обсязі та в асортименті.
Позивачем не доведено суду узгодження з відповідачем та складання графіка постачання , як додатка до договору, навпаки розглядом матеріалів справи встановлено, відповідно до п.5.1. Договору розрахунки за даним договором між Постачальником і Покупцем були здійснені у безготівковій формі шляхом попередньої оплати по виставленому позивачем рахунку на оплату за продукцію, яка була прийнята відповідачем у відповідності до інструкції про порядок приймання продук ції виробничо-технічного призначення.
Тому судом також не приймається до уваги посилання позивача на паспорт на в'яжучі гіпсові ДСТУ БВ.2.78-82-99 №2, в якому зазначена партія поставки у кількості 64т. гіпсу, оскільки факт поставки саме 64 тони гіпсу позивачем суду доведено не було.
Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, як позивач так і відповідач повинні довести суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які у відповідності до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, не відповідають фактичним обставинам справи та документам наявним у даній справі.
Таким чином з огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 12, 204, 509, 526, 525, 599, 629, 655, 712 ЦК України, суд дійшов висновку що правові підстави задоволення позову відсутні, у звязку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Накази видати після вступу рішення в законну силу.
Рішення підписано 03.11.2006р.
Суддя Зуєва Л.Є.