Головуючий у 1-й інстанції: Закревський Л.В.
Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.
іменем України
"20" серпня 2012 р. Справа № 2-а-8220/11
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Бучик А.Ю.
суддів: Майора Г.І.
Одемчука Є.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "26" жовтня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26.10.2011 року визнано протиправними дії управлінням Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області по відмові в перерахунку основної і додаткової пенсії ОСОБА_4 у відповідності до ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інваліду ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою, - у розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 04.08.2011 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інваліду ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою, - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 04.08.2011 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач - управління Пенсійного фонду України подало апеляційну скаргу. Просить постанову суду скасувати, зазначає, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок Державного бюджету та суд першої інстанції не дослідив тих обставин щодо перерахування бюджетних коштів на рахунок УПФ для виплати їх особам, які мають інвалідність, пов'язану з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивач одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статті 50 цього ж Закону.
Відповідно до частини 4 статті 54 вищезазначеного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону інвалідам ІІІ групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу (ст.53 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Розрахунок пенсії позивачу здійснено виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", а тому суд обґрунтовано визнав дії управління Пенсійного фонду України протиправними в частині відмови позивачу перерахувати пенсію відповідно до вимог ст.50 та ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Доводи апелянта щодо правомірності дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", всупереч положень статей 50, 54 вищезазначеного Закону, Кабінетом Міністрів України установлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено частково вимоги позивача.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком. Адже чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Тому посилання в апеляційній скарзі з приводу помилкового застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "26" жовтня 2011 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Ю.Бучик
судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області вул. Соборна, 28,смт. Володимирець,Рівненська область,,34300