Справа: № 2а-11997/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"28" серпня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
При секретарі Воронець Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ястреб»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ястреб»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство «Ястреб»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2010 року № 0000222304/0, № 0000212304/0.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 30 жовтня 2009 року № 2345/23, від 27 листопада 2009 року № 2489/23 ДПІ у Оболонському районі м. Києва в період з 30 жовтня 2009 року по 10 грудня 2009 року було проведено планову виїзну перевірку ПП «Ястреб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, про що складено Акт від 15 лютого 2010 року № 63/2304/31520728.
Так, вказаним актом зафіксовано порушення позивачем вимог:
- п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ПП «Ястреб»було занижено податок на прибуток в перевіряємому періоді на загальну суму 1551105,31 грн., в тому числі: за IV квартал 2008 року 488794,17 грн., за I квартал 2009 року 586431,87 грн., за II квартал 2009 року 475879,27 грн.;
- пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПП «Ястреб»було занижено податок на додану вартість на загальну суму 1240884,25 грн., в тому числі: за листопад 2008 року 217850,25 грн., за грудень 2008 року 173185,08 грн., за січень 2009 року 168634,25 грн., за лютий 2009 року 173690,75 грн., за березень 2009 року 126820,50 грн., за квітень 2009 року 201011, 25 грн.;
- пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17, 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого сума податку з власників транспортних засобів за 2009 рік була занижена на загальну суму 494,00 грн.
Відповідно податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2010 року № 0000222304/0, яким ПП «Ястреб»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 240 884,25 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 620442,13 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2010 року № 0000212304/0, яким ПП «Ястреб»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1551105,31 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1152889,18 грн.
Проте, позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства визначалися податкові зобов'язання.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2008 року між ПП «Ястреб» (Замовник) та ТОВ «Трейд-Фокс» (Виконавець) було укладено Договір № 4 про надання транспортних послуг, відповідно до якого TOB «Трейд-Фокс» брав на себе зобов'язання за плату надавати послуги по перевезенню пасажирів, вказаних Замовником, в пункт призначення.
Відповідно до пункту 2.1 Договору № 4 Перевізник зобов'язується:
- забезпечити своєчасне подання автотранспорту для перевезення пасажирів згідно заявки Замовника. Заявки приймаються в усній формі. Перевізник гарантує виконання прийнятої заявки.
- надавати технічно справний, відповідний санітарним вимогам і пристосований для перевезення пасажирів, заправлений пальним у кількості, необхідній для виконання послуг, автомобіль.
Крім того, 12 листопада 2008 року між ПП «Ястреб» (Замовник) та ТОВ «Трейд-Фокс» (Виконавець) було укладено Договір № 3 про надання конфіденційних послуг, за умовами якого TOB «Трейд-Фокс» зобов'язувалось за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги:
- надавати консультації з правових питань,
- вести претензійно-позовну роботу,
- проводити роботу по стягненню дебіторської заборгованості,
- представляти інтереси Замовника в судових органах та органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору № 4 про надання транспортних послуг від 12 листопада 2008 року сторонами було складено та підписано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2008 року на суму 172601,25 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 34 520,25 грн.), за грудень 2008 року на суму 254463,75 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 50892,75 грн.), за січень 2009 року на суму 276161,25 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 55232,25 грн.), за лютий 2009 року на суму 213453,75 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 42690,75 грн.), за березень 2009 року на суму 236602,50 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 47320,50 грн.), за квітень 2009 року на суму 237881,25 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 47576,25 грн.), за травень 2009 року на суму 165007,59 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 33001,50 грн.), додатки до Договору № 4 від 12 листопада 2008 року та податкові накладні до договору № 3 від 12 листопада 2008 року за період листопад 2008 року травень 2009 року.
На виконання умов Договору № 3 про надання конфіденційних послуг від 12 листопада 2008 року сторонами підписано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2008 року на суму 916650,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 183300,00 грн.), за грудень 2008 року на суму 611461,67 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 122292,33 грн.), за січень 2009 року на суму 567010,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 113402,00 грн.), за лютий 2009 року на суму 655000,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 131000,00 грн.), за березень 2009 року на суму 397 500,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 79 500,00 грн.), за квітень 2009 року на суму 767 175,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 153 435,00 грн.), за травень 2009 року на суму 733 453,33 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 146 690,67 грн.) та податкові накладні до договору № 3 від 12 листопада 2008 року за період листопад 2008 року травень 2009 року.
Проте, як свідчать матеріали справи, на думку податкового органу, операції по наданню транспортних та конфіденційних послуг по зазначених вище угодам між ПП «Ястреб»та його контрагентом ТОВ «Трейд-Фокс»є нікчемними з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства, а тому у ПП «Ястреб»не виникає права на віднесення до валових витрат, на підставі актів прийняття виконаних робіт, наданих на виконання таких угод, та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.
Так, відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно із абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, для підтвердження включення витрат за отримані послуги до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.
Законом України «Про податок на додану вартість»у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
В силу ж п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.
Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
В матеріалах справи міститься копія Вироку Оболонського районного суду міста Києва від 01 грудня 2010 року, яким ОСОБА_3 (директор ПП «Ястреб») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Так, вказаним Вироком встановлено, що «Ані конфіденційні послуги, ані послуги з перевезення, передбачені умовами вказаних договорів, фактично виконані не були. Не дивлячись на це, ОСОБА_3, який, згідно своїх службових обов'язків, був зобов'язаний контролювати виконання умов укладених договорів, мав реальну можливість перевірити фактичне надання послуг, ніс відповідальність за достовірність даних внесених в первинні документи, не переконавшись у фактичному виконанні послуг з перевезення та конфіденційних послуг, через несумлінне ставлення до своїх службових обов'язків, підписав акти наданих послуг до вказаного договору, яким було засвідчено факт надання послуг вказаних в договорі № 3 та № 4. З боку виконавця робіт - ТОВ «Трейд-Фокс» даний акт був підписаний невстановленою особою. Крім цього, невстановленою слідством особою на ім'я «ОСОБА_6» ОСОБА_3 були надана податкова накладна, які також засвідчувала факт надання конфіденційних послуг та послуг з перевезення. Вказані документи ним було передано головному бухгалтеру ПП Ястреб» ОСОБА_4 В результаті неналежного виконання директором ПП «Ястреб» ОСОБА_3 своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, до державного бюджету не було сплачено встановлених ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» вказаних податків на загальну суму 1 869 469, 31 грн. Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та повністю підтвердив обставини, зазначені у вироку вище, у вчиненому розкаявся».
У даному випадку застосовуються вимоги ч. 4 ст. 72 КАС України відповідно до якої, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Також, згідно висновку спеціаліста від 16.12.2009 року № 2036 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, підписи, що підлягали дослідженню у наданих документах, виконані не громадянином ОСОБА_5 (директор ТОВ «Трейд-Фокс»), а іншою особою.
Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 кодексу).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ястреб»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.