27 серпня 2012 року справа № 5020-897/2012
За позовом Публічного акціонерного товариства
„Міжнародний аеропорт „Сімферополь",
ідентифікаційний код 01130621
(95491, АР Крим, м. Сімферополь, пл. Аеропорту, 15)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1
(99042, АДРЕСА_1)
про стягнення 458,47 грн,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (ПАТ „Міжнародний аеропорт „Сімферополь") -Шульга О.А. -старший юрисконсульт, довіреність № 01.05.779 від 24.05.2012;
відповідач (ФОП ОСОБА_1) -не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив.
Обставини справи:
10.08.2012 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство „Міжнародний аеропорт „Сімферополь" (далі -позивач, ПАТ „Міжнародний аеропорт „Сімферополь") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення 458,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 14.10-174/437.14.10.Д.08.10 від 23.07.2010 про надання місць для розміщення Рекламних засобів в частині оплати отриманих послуг.
В засіданні суду 27.08.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач не скористався своїм правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав, у засідання суду не прибув, явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 24-25/; про причини неявки суду не сповістив.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, а подальше відкладення розгляду справи суперечить міжнародному принципу вирішення спору протягом розумного строку, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
23.07.2010 між Відкритим акціонерним товариством „Міжнародний аеропорт „Сімферополь", яке в подальшому було перейменовано в ПАТ „Міжнародний аеропорт „Сімферополь" (Аеропорт) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) укладено Договір № 14.10-174/437.14.10.Д.08.10 про надання місць для розміщення Рекламних засобів (далі -Договір) /арк. с. 13-15/.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Аеропорт надає Замовнику на території позивача одне місце розміром 1,8 м х 0,8 м, площею 1,5 м2, для розміщення стойки з рекламними буклетами у Терміналі „А" (Зал прибуття).
Згідно з пунктом 4.1 Договору вартість послуг по наданню площі для розміщення Рекламних засобів є договірною та складає 225,00 грн на місяць з ПДВ та податком на рекламу.
Це також підтверджується Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток 1 до Договору /арк. с. 31/).
Пунктом 3.8 Договору встановлено, що Замовник зобов'язаний кожні два місяці здійснювати попередню оплату у розмірі двомісячної вартості послуг по наданню місць для розміщення Рекламних засобів.
Згідно із пунктом 4.2, після підписання Договору Замовник зобов'язався протягом 5 банківських днів здійснити попередню оплату у розмірі 450,00 грн за перші два місяці дії Договору. В подальшому, Замовник кожні два місяці сплачує суму, що дорівнює двомісячній вартості послуг за надані площі для розміщення Рекламних засобів відповідно до Додатку 1, з доповненнями та змінами, що діють на момент оплати.
Сторони домовились, що Договір укладено строком з 01.08.2010 по 31.12.2010 (п. 6.1 Договору).
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконував належним чином, натомість, відповідач умови Договору порушив: плату за отримані послуги здійснив лише за серпень-вересень та частково за жовтень 2010 року в сумі 450,84 грн, що підтверджується платіжним дорученням № QS8263833 від 28.12.2010 /арк. с. 32/.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у нього перед позивачем утворилась заборгованість за отримані послуги в сумі 458,47 грн, з яких: 1,34 грн -за жовтень, 227,27 грн -за листопад та 229,86 грн -за грудень 2010 року.
Через невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного та повного погашення заборгованості за отримані послуги, з метою досудового врегулювання спору 05.06.2012 позивач надіслав відповідачеві претензію № 01.05.823 від 01.06.2011 про погашення заборгованості за послуги по наданню місць для розміщення Рекламних засобів /арк. с. 18/, але претензію було повернуто поштою у зв'язку з неотриманням її відповідачем.
Таким чином, відповідач існуючу заборгованість не погасив, що стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Предметом позову є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства „Міжнародний аеропорт „Сімферополь" про стягнення заборгованості за надані за господарським договором послуги, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як установлено судом, 23.07.2010 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 14.10-174/437.14.10.Д.08.10 по наданню місць для розміщення Рекламних засобів, який за своєю правовою природою та ознаками є договором про надання послуг.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
За умовами Договору (пункти 3.8, 4.2) Замовник (відповідач) зобов'язався кожні два місяці сплачувати суму, що дорівнює двомісячній вартості послуг за надані площі для розміщення Рекламних засобів відповідно до Додатку 1 на умовах попередньої оплати.
Отже, укладений між сторонами Договір № 14.10-174/437.14.10.Д.08.10 від 23.07.2010 є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо внесення плати за отримані за Договором послуги.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як зазначалося вище, за умовами Договору відповідач зобов'язався здійснювати попередню оплату вартості послуг в сумі 225,00 грн за місяць з ПДВ та податком на рекламу кожні два місяці.
Позивач виставив відповідачеві рахунки-фактури на оплату, які, окрім плати за надані послуги, містять у собі ще і штрафні санкції у вигляді пені, а саме:
- рахунок-фактуру № 0000000506 від 30.09.2010 на суму 225,85 грн, з яких: 224,99 грн - передбачена Договором вартість послуг з ПДВ та податком на рекламу, 0,86 грн -пеня;
- рахунок-фактуру № 0000000515 від 26.10.2010 на суму 227,19 грн, з яких: 224,99 грн - передбачена Договором вартість послуг з ПДВ та податком на рекламу, 2,20 грн -пеня /арк. с. 19/;
- рахунок-фактуру № 0000000575 від 30.11.2010 на суму 227,27 грн, з яких: 224,99 грн - передбачена Договором вартість послуг з ПДВ та податком на рекламу, 2,28 грн -пеня /арк. с. 20/;
- рахунок-фактуру № 0000000595 від 24.12.2010 на суму 229,86 грн, з яких: 224,99 грн - передбачена Договором вартість послуг з ПДВ та податком на рекламу, 4,87 грн -пеня /арк. с. 21/.
З матеріалів справи убачається, що на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури № 0000000506 від 30.09.2010, відповідачем було сплачено позивачеві 450,84 грн, що підтверджується платіжним дорученням № QS8263833 від 28.12.2010. Тобто, відповідач переплатив за вказаним рахунком-фактурою 224,99 грн (450,84 -225,85), що дорівнює місячній вартості послуг за жовтень 2010 року.
Таким чином, несплаченими залишились рахунки-фактури за листопад та грудень 2010 року та частково (в частині пені) -за жовтень 2010 року.
Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічну імперативну норму містить і спеціальне законодавство, а саме Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (стаття 1 Закону).
Тобто законодавець вимагає згоди сторін на визначення конкретного розміру пені, хоча й встановлює обмеження щодо його максимального розміру.
Дослідивши зміст Договору № 14.10-174/437.14.10.Д.08.10 від 23.07.2010 про наданню площі для розміщення рекламних засобів, суд дійшов висновку, що такої згоди сторонами не досягнуто, оскільки вказаний Договір не містить відповідної умови щодо розміру пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг.
За викладених обставин, зважаючи на відсутність домовленості сторін щодо розміру пені, позовні вимоги ПАТ „Міжнародний аеропорт „Сімферополь" в частині стягнення пені є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всупереч наведеним нормам відповідач не надав доказів погашення заборгованості за отримані за Договором послуги в сумі 450,00 грн (за листопад та грудень 2010 року).
Враховуючи те, що оплата Аеропорту наданих послуг є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором № 14.10-174/437.14.10.Д.08.10 від 23.07.2010, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу за листопад та грудень 2010 року в сумі 450,00 грн (225,00 * 2 міс.).
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 450,00 грн. В частині стягнення 8,47 грн пені -в позові слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1 609,50 грн покладається на відповідача і підлягає стягненню з нього на користь позивача.
Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99042, АДРЕСА_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства „Міжнародний аеропорт „Сімферополь" (ідентифікаційний код 01130621; 95491, АР Крим, м. Сімферополь, пл. Аеропорту, 15; п/р 26009301069101 в Філії АБ „Південний", м. Сімферополь, МФО 384652, або на інші рахунки) заборгованість в сумі 450,00 грн (чотириста п'ятдесят грн 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 8,47 грн -в позові відмовити.
Повне рішення складено 03.09.2012.
Суддя підпис В.О. Головко