36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21.08.2012р. Справа № 18/1321/12
За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м.Полтава, Полтавська область, 36008
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 3608
про стягнення 1455,65 грн. (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 20.08.2012р. вх. канцелярії судуд №109970
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Секретар судового засідання Білоус О.В.
Представники сторін:
від позивача: Міняйло Г.І. дов. №19-04/25 від 04.01.2012р.
від відповідача: не з"явився
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води в розмірір 2 976,12 грн.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги п.4 ухвали суду від 12.07.2012р. про порушення провадження у справі не виконав. Ухвала від 12.07.2012р. про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача повернулася до суду з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання.
Роглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:
10 липня 2012 року Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до суду подано позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором та нараховано пеню, 3% та інфляційні збитки.
20 серпня 2012 року позивачем на підставі ст. 22 ГПК України, подано заяву про зміну позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_1 1 455,65 грн. збитків у вигляді не отриманих коштів за послуги теплопостачання. Оскільки, відповідач 02.08.2012 року в судове засідання не з'явився, ухвалу про порушення провадження у справі не отримав, розгляд справи по суті не розпочався (про що свідчить протокол судового засідання 02.08.2012 року). Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення заяви позивача про зміну предмету позову.
В ході розгляду справи судом встановлено що, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Статтею 19 вказаного Закону визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Проте обов'язок споживача щодо своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення ательє по АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_1 не виконала.
Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 13.05.11 у справі № 18/546/11 за позовом ВП «Полтаватеплоенерго»до ФОП ОСОБА_1 про укладення договору позовні вимоги підприємства задоволені повністю. Визнано укладеним договір № 3078 від 01.10.2010 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у редакції позивача.
Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Згідно листа господарського суду Полтавської області № 10-18/505-12 від 31.05.2012 року рішення господарського суду Полтавської області у вказаній вище набрало законної сили 30.05.2011 року тому договір між позивачем та відповідачем укладений з 30.05.2011 року. Проте, споживач отримував теплову енергію на опалення ательє, розташованого у АДРЕСА_2, в опалювальний період 2010-2011 років та оплату за таку здійснював не в повному обсязі.
Після набрання законної сили рішенням суду на адресу місця проживання відповідача 15.06.11 року направлено рахунок № 2423 від 14.06.11 про сплату за надану теплову енергію на опалення нежитлового приміщення відповідача на суму 2955,65 грн. Проте, відповідач оплату зазначеного рахунку здійснив частково, а саме 19.09.2011 року відповідачем сплачено лише 1500,00 грн. з призначенням платежу «за опалення згідно рахунку № 2423 від 14.06.11».
Згідно ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до ч.І ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цих збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідач порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності в частині ухилення від укладання договору на послуги теплопостачання житлового приміщення, який є обов'язковим у відповідності до вимог ст. 179 ГК України, де передбачено обов'язок сторін щодо укладання господарського договору, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання. Пряма вказівка щодо обов'язку саме відповідача своєчасно укласти договір передбачена ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" та ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Отже, обов'язок вчинення спрямованих на укладення договору на постачання теплової енергії дій покладається саме на споживача.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, приймаючи до уваги положення ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, необхідною є наявність загальних умов деліктної відповідальності, а саме: протиправної поведінки (дії або бездіяльності), шкідливого результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою й спричиненою шкодою та вини. При цьому згідно п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Між бездіяльністю відповідача стосовно укладення договору на постачання теплової енергії та понесеними позивачем збитками у вигляді не отриманих грошових коштів за надані ним послуги з теплопостачання існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню включається неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 321 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до частини 2 вказаної статті способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2. ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). *
Частиною 3. ст. 22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином, у зв'язку з безоплатним користуванням тепловою енергією підприємства за період з 05.10.2010 року по 18.04.2011 року, тобто протягом опалювального сезону 2010-2011 року, відповідач завдав збитки підприємству у вигляді неотриманого прибутку в сумі 1455,65 грн.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", код ЄДРПОУ 03338030 (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/р № 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489) збитки в розмірі 1 455,65 грн., а також судовий збір - 1 609,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 28.08.2012р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.