"04" вересня 2012 р. Справа № 18/3521/11
Доповідач: суддя Плюшко І.А.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. -головуючого,
Мележик Н.І.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу ОСОБА_4
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2012 року
у справі № 18/3521/11
господарського суду Полтавської області
за позовом ОСОБА_4
до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк"
про зобов'язання здійснити обов'язковий викуп акцій за ціною 0,07 коп. за акцію
за участю представників
позивача -ОСОБА_5
відповідача -Олійник Ф.В.
ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" про зобов'язання здійснити обов'язковий викуп акцій за ціною 0,07 коп. за акцію на загальну суму 212275,00 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12 січня 2012 року (суддя Тимощенко О.М.) у справі №18/3521/11 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі. Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" здійснити обов'язковий викуп акцій у ОСОБА_4 у кількості 30332500 штук за ціною 0,07 грн. за акцію на загальну суму 212275,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2012 року (судді: Крестьянінов О.О., Фомін В.О., Хачатрян В.С.) рішення господарського суду Полтавської області від 12.01.2012р. скасоване та прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОСОБА_7 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2012р. скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2012р. залишити без змін.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2011 р. загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" прийнято рішення, зокрема, про збільшення розміру статутного капіталу банку на 35000000,00 грн. шляхом збільшення кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості (10 коп.) на 350000000 штук за рахунок додаткових внесків. Викуп банком власних акцій, які належать особам, що проголосують проти збільшення статутного капіталу банку, та подадуть, у встановлений законодавством України строк та порядок, заяви про обов'язковий викуп акцій, проводити за оціненою ринковою вартістю по ціні 0,01 грн. за одну акцію за договорами, типова форма яких затверджена Спостережною Радою банку 28.02.2011 р.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що позивач, якому належать прості іменні акції ПАТ "Автокразбанк" у кількості 3032500 штук, був присутнім на зборах та голосував проти зазначеного рішення чергових загальних зборах акціонерів ПАТ "Автокразбанк" від 31.03.2011 р. При цьому, ОСОБА_4 06.04.2011р. відповідно до ст.ст. 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" звернувся з вимогою до відповідача про викуп належних йому 3032500 простих акцій, а також з пропозицією про укладення договору про обов'язковий викуп належних йому акцій на загальну суму 212275 грн. із розрахунку по 0,07 грн. за одну акцію шляхом надання відповідного проекту договору №в- про обов'язковий викуп акцій від 16.05.2011р.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Одним із видів боргових цінних паперів згідно Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" є акції, якими згідно ч.1 ст.6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" є іменні цінні папери, які посвідчують майнові права їх власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.
Частиною 1 ст.69 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Водночас, ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 зазначеного закону, у якій зазначено, що ринкова вартість емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах визначається як вартість цінних паперів, встановлена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, а для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.
Тобто, спосіб визначення ринкової вартості емісійних цінних паперів залежить від перебування всієї сукупності цінних паперів або її частини в межах одного випуску в обігу хоча б на одній фондовій біржі незалежно від того, чи пройшли вони процедуру лістингу.
Згідно частини 1 ст.24 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування (механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу) цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі.
Положенням про функціонування фондових бірж, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006р. №1542 визначено, що біржовим курсом цінного папера є ринкова ціна цінного папера, яка визначається на конкретну дату за результатами біржових торгів у день їх проведення на підставі біржових контрактів, у яких передбачено, що строк їх виконання не перевищує трьох робочих днів з моменту їх укладання.
Крім того, відповідно до розділу VI зазначеного положення біржовий курс цінних паперів, визначений за результатами біржових торгів, підлягає обов'язковому оприлюдненню на власному веб-сайті фондової біржі (у цілодобовому режимі), а також може бути оприлюднений у періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Комісії. Біржовий курс цінного папера оприлюднюється із зазначенням дати його визначення.
Враховуючи наведене, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про те, що належним та допустимим доказом визначеної ринкової вартості емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх офіційно оприлюднений біржовий курс на власному веб-сайті фондової біржі, в періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Комісії із зазначенням дати його визначення.
При цьому, положеннями пункту 5 Роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010 р. № 7 передбачено, що емітент (його органи), інші заінтересовані особи можуть звернутися до фондової біржі, за результатами торгів на якій визначено біржовий курс цінних паперів, за письмовим підтвердженням інформації щодо біржового курсу цінних паперів, оприлюдненої на веб-сайті такої фондової біржі, в періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Фондова біржа може надати підтвердження інформації щодо біржового курсу цінних паперів у письмовому вигляді, в обсязі не меншому ніж оприлюднено на веб-сайті такої фондової біржі, в періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Зі змісту наявної у матеріалах справи довідки про результати торгів на ПАТ "Фондова біржа "Перспектива" акціями ПАТ "Автокразбанк" за період з 20.02.2011р. по 25.02.2011р. вбачається, що 20-23 та 25 лютого 2011 року договорів щодо акцій ПАТ "Автокразбанк" на ПАТ "Фондова біржа "Перспектива" не укладалось, а 24.02.2011р. біржовий курс не визначався.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції надав оцінку поданим позивачем доказам та дійшов висновку, що довідки адвоката та ПАТ "Фондова біржа "Перспектива" не є належними та допустимими доказами визначення біржового курсу акцій ПАТ "Автокразбанк" на рівні 0,07 грн. станом на 24.02.2012р. Натомість, ними підтверджується, що біржовий курс акцій ПАТ "Автокразбанк" станом на 24.02.2011р. не визначався.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При цьому, згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визначення ринкової ціни акцій ПАТ "Автокразбанк" по 0,07 грн. за акцію, а відтак, обгрунтованою є позиція суду про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.
З огляду на те, що решта доводів заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2012 року зі справи №18/3521/11 залишити без змін.
Головуючий суддя І. А. Плюшко
Судді Н. І. Мележик
С. С. Самусенко