"04" вересня 2012 р. Справа № 5011-58/912-2012
Доповідач: суддя Плюшко І. А.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. -головуючого,
Мележик Н.І.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЦ Охоронні системи"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2012 року
у справі № 5011-58/912-2012
господарського суду міста Києва
за позовом Комерційно-технічного центру "Охоронні системи" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЦ "Охоронні системи"
треті особи 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4
2. Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві
про визнання простих векселів такими, що не мають вексельної сили, скасування актів протесту в неоплаті та визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис
за участю представників
позивача -Рижий А.А.
відповідача - Лоза Д.О.
третіх осіб 1. не з'явився
2. не з'явився
Комерційно-технічний центр "Охоронні системи" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СТЦ "Охоронні системи" про визнання простих векселів такими, що не мають вексельної сили, скасування актів протесту в неоплаті та визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23 квітня 2012 року (суддя Блажівська Є.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2012 року (судді: Синиця О.В., Зеленін В.О., Іоннікова І.А.) позов комерційно-технічного центру "Охоронні системи" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволено. Визнано такими, що не мають вексельної сили видані товариству "СТЦ "Охоронні системи" два прості векселі від 11.04.2011р. серії АА №2177463 та серії АА №2177464 зі строком платежу по пред'явленню на суму 500000,00грн. кожен. Скасовано акти протесту векселя в неоплаті, вчинені приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_7 20.05.2011р., зареєстрованих в реєстрі за №663 та №664. Визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 20.05.2011р., які зареєстровані в реєстрі за № 667 та №668.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою товариство з обмеженою відповідальністю "СТЦ "Охоронні системи" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити комерційно-технічному центру "Охоронні системи" у задоволенні позову.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.04.2011 р. комерційно-технічним центром "Охоронні системи" у формі товариства з обмеженою відповідальністю було видано товариству з обмеженою відповідальністю "СТЦ "Охоронні системи" простий вексель серії АА №2177463 та простий вексель серії №2177464 зі строком платежу - по пред'явленню, на суму 500000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 коп. кожен, за підписом векселедавця - директора Зозулі Ю.А. з відміткою «посада бухгалтера не передбачена».
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені векселі містять дефект форми, оскільки у них відсутнє зазначення місця в якому повинен бути здійснений платіж, а також підпис бухгалтера позивача, що стало підставами для визнання спірних векселів такими, що не мають вексельної сили.
Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів, вважає її помилковими та такими, що зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу " (чинному на момент видачі векселів), ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Одним із видів боргових цінних паперів згідно із ст.3 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" та Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" є векселі. Пунктом 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" з урахуванням приписів п.7 ст. 164 Господарського кодексу України встановлено, що векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Згідно ст.1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Відповідно до ст.ст. 33, 75, 76 Уніфікованого закону "Про переказні та прості векселі" простий вексель вважається таким, що не має сили простого векселя, тобто недійсним, лише у разі відсутності у ньому будь-яких необхідних реквізитів або зазначення строку платежу іншого, ніж встановлено у ст. 33 Уніфікованого закону. Інших підстав визнання недійсним векселів вексельне законодавство не містить.
Простий вексель, зокрема, повинен містити: 1) назву "простий вексель", яка включена у текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця складання простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
У відповідності до ст. 77 зазначеного Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.
Водночас, положеннями ч.3 ст.5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що від імені юридичної особи вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.
Проте статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто норми Уніфікованого закону про переказні та прості векселі мають пріоритет у порівняні з нормами національного законодавства.
За таких умов, висновки судів попередніх інстанцій та доводи позивача стосовно необхідності підпису головного бухгалтера на спірних векселях є помилковими та спростовуються наведеними вище положеннями.
Крім того, згідно положень статей 2 та 76 "Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі" документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, наведених у попередній статті, не має сили переказного векселя, за винятком випадків, зазначених нижче: переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням; при відсутності особливої вказівки, місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання трасата; переказний вексель, у якому не зазначене місце його складання, вважається складеним у місці, позначеному поруч з найменуванням трасанта.
Тобто вексель має пред'являтись до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя. Таким чином, колегія суддів погоджується з обгрунтованими доводами заявника касаційної скарги стосовно того, що у спірних векселях правомірно було визначено місце, в якому повинен бути здійснений платіж. Натомість протилежні висновки судів попередніх інстанцій з цього питання є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права.
Колегія суддів також відзначає, що оскільки вимоги позивача про скасування акту протесту векселя в неоплаті та визнання виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 20 травня 2011 року, зареєстрованих у реєстрі за №667 та №668 є похідними від вимоги позивача про визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, вони також є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
В силу вищенаведених порушень судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають. Згідно з ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 23 квітня 2012 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити комерційно-технічному центру "Охоронні системи" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у задоволенні позову повністю.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СТЦ Охоронні системи" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 23 квітня 2012 року зі справи №5011-58/912-2012 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Відмовити комерційно-технічному центру "Охоронні системи" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у задоволенні позову.
5. Стягнути з комерційно-технічного центру "Охоронні системи" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 23734644, місцезнаходження: 01023, м. Київ, Печерський район, вул. Басейна, буд.12) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТЦ "Охоронні системи" (ідентифікаційний код 35810038, місцезнаходження: 01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лаврська, буд.20, літера А) 751,10 грн. (сімсот п'ятдесят одну гривню 10 коп.) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 50 коп.) за подання апеляційної скарги, а також 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.) судового збору, сплаченого за розгляд справи у суді першої інстанції.
6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя І. А Плюшко
Судді Н. І. Мележик
С. С. Самусенко