04 вересня 2012 року м. Київ К-33253/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівське хлібоприймальне підприємство»на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 року по справі № 2а-3614/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівське хлібоприймальне підприємство»до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макарівське хлібоприймальне підприємство»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009 року №0000012300/1.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Макарівському районі Київської області було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).
В ході перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на подану вартість»відповідно до якого, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 за звичайними цінами. Але не менше їх балансової вартості.
Винятком при застосуванні даного пункту є випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили; коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу ДПС відповідний документ про знищення або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватись у майбутньому за первісним призначенням.
Отже, основні фонди групи 1, за винятком вище перелічених випадків, оподатковуються як поставка таких основних фондів за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
Колегія суддів погоджується з позицією судів, що оскільки позивачем не надано судам доказів підтвердження виникнення обставин, що можуть бути винятком в розумінні вищезазначеної норми Закону, то до даних правовідносин не можна застосовувати правила абзацу 2 п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівське хлібоприймальне підприємство»відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 року по справі №2а-3614/10/1070 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.