03 вересня 2012 року м. Київ К-25554/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
на постанову Господарського суду міста Києва від 12.04.2007
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008
у справі № 29/17-А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінфоконсал»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання нечинним рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінфоконсал»(далі - позивач, ТОВ «Укрінфоконсал») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000042220/0 від 10.01.2007, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 4145,00 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 12.04.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінфоконсал»задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрінфоконсалт»з питань дотримання вимог валютного листа КМФ АКБ «Укрсоцбанк»від 01.11.2006 №10-17/450, по контракту №2-06 від 30.06.2006, складений Акт № 467/22-216/32827159 від 22.12.2006, в якому зафіксовано порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 №185/94.
На підставі результатів вказаної перевірки, 10.01.2007 відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000042220/0, яким до ТОВ «Укрінфоконсалт»застосовано штрафні санкції на суму 4145,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
30.06.2006 між позивачем (покупець) та фірмою nS.L.»(Іспанія) (продавець) був укладений контракт №2-06, за умовами якого продавець продає, а покупець купує меблі, вказані у додатку №1 даного договору. Поставка спеціальних автомобілів замовнику здійснюється на умовах FСА м. Неаполь (Італія). Загальна вартість договору - 9632,04 Євро.
На виконання укладеного контракту, 10.07.2006 року була здійснена оплата за товар на підставі рахунку нерезидента в сумі 9632,04 євро, що не заперечується сторонами. За перераховані валютні кошти на адресу позивача надійшов імпортний товар (меблі) згідно ВМД на загальну суму 9632,04 Євро у встановлені чинним законодавством терміни, що також встановлено в акті перевірки та не заперечується відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, в частині товару на суму 2880,36 Євро, виявлені механічні пошкодження, що підтверджується актом експертизи Київської торгово-промислової палати №БИ-43 від 02.08.2006 та за наслідками переговорів між сторонами договору вказаний товар повернуто продавцю з метою їх ремонту та повторної поставки. Повернення пошкоджених меблів відбулося з митно-ліцензійного складу, при цьому вартість контракту не змінювалась.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст. 4 Закону № України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»№959-ХИ від 16.04.1991 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
В п. 1 ст. Митного Кодексу (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено термін ввезення в Україну та вивезення з України, як фактичне переміщення через митний кордон України товарів чи інших предметів.
Згідно з пунктом 3 ст. 15 зазначеного Кодексу «переміщення через митний кордон України»визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів.
Відповідно до ст. ст. 21, 24 Митного Кодексу товари перемішуються через митний кордон України під митним контролем, і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, визначається з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон України.
Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття «пропуск через митний кордон України», яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митницею (п. 4 ст. 15 Митного Кодексу України).
Статтею 37 Митного Кодексу встановлено, що переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.
Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574 (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.
За таких обставин, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про те, що оформлена ВМД не являється єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон, України і засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права і обов'язки, зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарський операцій. Отже, перебування під митним контролем товарів неможливо без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (СМК), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Таким чином, датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.
Матеріали справи свідчать, зокрема ВМД, що товар за договором поставки №2-06 від 30.06.2006 в повному обсязі фактично надійшов на територію України 28.07.2007, про що свідчать відтиски «під митним контролем». Цей факт, також, підтверджується актом експертизи Київської ТПП №БИ-43 від 04.08.2006, з якого вбачається, що експертиза була проведена на складі тимчасового зберігання ЗАТ авіакомпанії «АероСвіт»в аеропорті Бориспіль.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з боку позивача відсутні порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 №185/94.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду міста Києва від 12.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.А. Моторний
Судді І.В. Борисенко
В.В. Кошіль