ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 вересня 2012 року 16:00 № 2а-10130/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПідприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО"
доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби
провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень
23 травня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" (далі по тексту -позивач, ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 24 квітня 2012 року №0000462202.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2012 року позовну заяву ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 07 червня 2012 року. Позивач усунув недоліки у спосіб, встановлений судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7081/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 червня 2012 року.
В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва з метою витребування додаткових доказів, а розгляд справи відкладався через неявку представників сторін.
27 серпня 2012 року в судовому засіданні сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 24 квітня 2012 року №0000462202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 6 477 827,73 грн., в тому числі за основним платежем -5 182 262,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 295 565,75 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 12 квітня 2012 року №118/22-2/200006134 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" (код 20006134) при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат" (код за ЄДРПОУ 30712966) за період з 01.10.2009 року по 31.08.2010 року" (далі по тексту -Акт перевірки).
У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5 182 262,98 грн., в тому числі: за IV квартал 2009 року на суму 1 182 771,98 грн., за І квартал 2010 року на суму 1 034 599,00 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 1 951 160,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 1 013 732,00 грн.
Порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" мотивовані наступним: за результатами податкової перевірки контрагента позивача -ТОВ "Карат" по взаємовідносинам з ТОВ "Оптдевайс" встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків; засновника ТОВ "Карат" -ОСОБА_2 згідно вироку Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України; при цьому у вироку зазначено, що ОСОБА_2 за щомісячну грошову винагороду здійснював незаконну фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ "Карат" та пояснив, що фактично фінансово-господарська діяльність ТОВ "Карат" не здійснювалась.
Наведене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та ТОВ "Карат" укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.
Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, виходячи з наступного: пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлено пряму заборону на прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства; питання нікчемності правочину не розглядалось у судовому порядку; підприємство-контрагент на момент здійснення спірних господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та володів спеціальною правосуб'єктністю (мав ліцензію на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів).
Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО", виходячи з наступних мотивів.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" та ТОВ "Карат", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції .
Матеріали справи свідчать, що 01 вересня 2009 року між ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" (покупець) та ТОВ "Карат" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №15/09-09, відповідно до якого продавець зобов'язується доставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору; найменування товару: брухт та відходи кольорових металів.
На виконання умов вказаного договору ТОВ "Карат" протягом ІV кварталу 2009 року та І-ІІІ кварталів 2010 року поставило позивачу брухт міді на загальну суму 24 874 866,98 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими накладними, актами приймання брухту та відходів кольорових металів, посвідченнями про вибухобезпечність брухту та відходів чорних ат кольорових металів, актами походження брухту та відходів чорних та кольорових металів, копії яких долучено до матеріалів справи.
За поставлений брухт міді ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" перерахувало на рахунок ТОВ "Карат" грошові кошти на повну суму поставки, що підтверджується виписками банку, платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Законом, що визначав поняття та перелік валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації з мережі Інтернет (http://www.catec-ua.com/index.php), ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" здійснює діяльність з відновлення відсортованих відходів, виробництва міді, алюмінію, виробництва інших видів електронних і електричних проводів і кабелів, проводів, шнурів.
Позивач має чинну ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ №491100, що видана 10 листопада 2009 року, на здійснення діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металі, та отримав атестат спеціалізованого металургійного переробного підприємства на підтвердження відповідності вимогам спеціалізованого металургійного переробного підприємства відповідно до Закону України "Про металобрухт" і Ліцензійним умовам і має можливість переробляти металобрухт: міді та мідних сплавів, тобто позивач є таким, що має необхідні виробничі потужності для здійснення основного виду діяльності.
На підставі письмових пояснень позивача та наданих ним документів суд встановив, що отриманий від ТОВ "Карат" брухт міді оприбуткований та направлений до складу сировини; зі складу сировини, після сортування, частина відходів міді переміщена до плавильного цеху, де перероблена в заготовку мідну; заготовка мідна, вироблена з брухту міді, окремими бухтами переміщена до цеху кабельної продукції, де перероблена у кабельно-провідникову продукцію. Інша частина брухту міді зі складу сировини передана як давальницька сировина на переробку ТОВ "КТД "АЗОКМ" за договором про переробку давальницької сировини від 24 листопада 2009 року; із сировини виготовлено катанку мідну, що в подальшому передана до цеху кабельної продукції для виробництва кабельно-провідникової продукції; у свою чергу вироблена кабельно-провідникова продукція реалізована позивачем на адресу третіх осіб.
На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивач надав в матеріали справи: копії договору про переробку давальницької сировини від 24 листопада 2009 року ТОВ "КТД "АЗОКМ" та платіжного доручення про оплату послуг з переробки, прибуткових накладних, складських накладних, господарських договорів на поставку кабельно-провідникової продукції третім особам та додаткових угод до них, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару; витяги з відомостей відвантаження готової продукції.
Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Карат" здійснювало, зокрема, діяльність з оптової торгівлі відходами та брухтом.
У період взаємовідносин з позивачем ТОВ "Карат" мало також ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ №442870 від 12 грудня 2008 року на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів, що дійсна по 19 вересня 2011 року.
Відповідно до Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про металобрухт" кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів встановлюють відповідні Ліцензійні умови, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23 жовтня 2007 року №127/595.
Чинні на момент видачі ТОВ "Карат" ліцензії Ліцензійні умови встановлювали технологічні вимоги до спеціалізованого підприємства, спеціалізованого металургійного переробного підприємства та їх приймальних пунктів, зокрема: на території спеціалізованого підприємства, на якій буде здійснюватись господарська діяльність з заготівлі, переробки металобрухту кольорових металів, повинні бути: виробничі приміщення або приміщення для зберігання металобрухту; брухтопереробне обладнання: пакетувальний прес (із зусиллям остаточного пресування не менше ніж 50 кН), або механічні чи гідравлічні ножиці (з потужністю електроприводу не менше ніж 5 кВт), або спеціальне обладнання з подрібнення, сортування чи вилучення кольорового металобрухту; вантажопідйомне обладнання вантажопідйомністю не менше ніж 500 кг, яке пройшло технічний огляд згідно з установленим порядком; ваги з діапазоном зважування не менше ніж 500 кг, які зареєстровані та повірені згідно з установленим порядком; тара або відсіки для відокремленого зберігання металобрухту за належністю до відповідних класів, груп і сортів; вимірювальний засіб, що забезпечує проведення радіаційного контролю і повірений згідно з установленим порядком.
Таким чином, наявність у ТОВ "Карат" на момент вчинення спірних операцій ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів свідчить, що підприємство відповідало технологічним вимогам до спеціалізованого підприємства та, відповідно, мало виробничі приміщення, обладнання та засоби, необхідні для здійснення діяльності з заготівлі та переробки металобрухту.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" з ТОВ "Карат" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Карат" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Крім того, у якості свідка судом допитано комерційного директора ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" ОСОБА_1, який повідомив суду, що за дорученням директора підприємства здійснював переговори з ТОВ "Карат" щодо поставки металобрухту, відповідав за документальне оформлення господарських операцій, зокрема, підписував видаткові накладні ТОВ "Карат" від приймаючої сторони, контролював наявність поставленого металобрухту та приймав його на склад; при цьому спілкувався з директором ТОВ "Карат" на ім'я ОСОБА_2 у телефонному режимі.
За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.
Доводи відповідача про ненадання позивачем до перевірки документів щодо транспортування придбаного товару не приймаються судом до уваги, оскільки згідно умов договору купівлі-продажу №15/09-0901 від 01 вересня 2007 року саме на ТОВ "Карат", продавця покладено обов'язок доставити товар, тому позивач не зобов'язаний мати та надавати документи по транспортуванню товару, оскільки такі мають знаходитись у ТОВ "Карат"; при цьому відповідач не був позбавлений можливості звернутись до останнього із запитом про надання відповідних документів або до податкового органу, на обліку у якому знаходилось ТОВ "Карат", з метою проведення перевірки по взаємовідносинам з ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО".
Необґрунтованими є також посилання в Акті перевірки на порушення позивачем норм Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в частині невідповідності первинних документів ТОВ "Карат" внаслідок їх підписання непричетним до діяльності підприємства ОСОБА_2, оскільки відповідно до пункту 2.14 цього ж Положення відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
Посилання в Акті перевірки на неточності при відображенні у прибуткових накладних реквізитів довіреностей на отримання товару не приймаються до уваги, оскільки зазначені недоліки не нівелюють правове значення первинних документів та реальність господарської операції.
Так само недоцільним є посилання в Акті перевірки на відсутність поставок товарів та укладання угод ТОВ "Карат" з ТОВ "Оптдевайс", оскільки відповідачем не доведено, що придбаний позивачем брухт міді ТОВ "Карат" придбало у ТОВ "Оптдевайс" та не наведено яким чином вказані обставини впливають на формування позивачем валових витрат по спірним господарським операціям.
Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд звертає увагу на наступне.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Доказів того, правочини між ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" та ТОВ "Карат" визнані судом недійсними внаслідок недодержання вимоги щодо відповідності таких правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, відповідачем до суду не надано.
При вирішенні спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 22 квітня 2012 року ТОВ "Карат" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а його керівником значиться ОСОБА_2, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.
У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на віднесення до складу валових витрат вартості придбаного товару достатньо наявності належним чином оформлених первинних документів.
Суд враховує наявність в матеріалах справи копії вироку Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі №0417/1-298/2011 по обвинуваченню, зокрема, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України.
Зокрема у вироку встановлено, що ОСОБА_3 разом зі співучасниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прийняли рішення придбати вже створеного суб'єкта підприємницької діяльності -ТОВ "Карат", директором та новим власником якого став ОСОБА_2, з метою здійснення злочинної діяльності щодо надання незаконних фінансових послуг по переказу грошових коштів з безготівкової форми у готівкову.
Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, тобто ОСОБА_2
Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі №0417/1-298/2011 не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.
Крім того, у згаданому вироку встановлено лише обставини щодо придбання ТОВ "Карат", підписання ОСОБА_2 статутних документів ТОВ "Карат", їх реєстрація у державного реєстратора та відкриття рахунків в установах банку.
Інших обставин, зокрема, щодо господарської діяльності ТОВ "Карат" по взаємовідносинам з ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська не встановлено та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин, про що зазначено у самому вироку на сторінці 14 -"…Другие доказательства, добытые в ходу судебного расследования, не исследовались в судебном заседании, ввиду определения порядка и объема исследования доказательств, предусмотреного ч. 3 ст. 229 УКП Украины, поскольку показания подсудимых соответствуют фактическим обстоятельствам дела и никем не оспариваются…"
Суд також вважає, що визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, не виключає можливості здійснення ТОВ "Карат" реальних господарських операцій.
Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій - протиправним.
Судом також встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України в межах розслідування кримінальної справи №69-116, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.
Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, суд вважає, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва не мала підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.
При цьому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 24 квітня 2012 року №0000462202 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПІІ ТОВ "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 24 квітня 2012 року №0000462202.
3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕХ-ЕЛЕКТРО" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко