Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
22 серпня 2012 р. № 2-а- 8045/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Сковира Л. Ю.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1, діє за дорученням від 15.08.12, ОСОБА_2, діє за дорученням від 30.05.11
представника відповідача -Буряківський О.В., діє за дорученням № 35/10/10-018 від 26.03.12
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, просив суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення № 20000481722 від 03.05.2012 року.
В обґрунтуванні позовних вимог, представник позивача в судовому засіданні зазначив наступне. що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам справи, та підлягає скасуванню.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фахівцями Західної МДПІ м. Харкова Хпарківської області ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства (ПДВ) по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Промтехноопт» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 329/172/НОМЕР_1 від 19.04.2012 року (а.с. 11-27).
Відповідно до висновків Акту перевірки № 329/172/НОМЕР_1 від 19.04.2012 року відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем, а саме: ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055) з ФОП ОСОБА_4; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 27755-VI від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями донараховано податку на додану вартість 216710,00 грн.
Листом від 28.04.12 відповідачем було внесено зміни до висновку акту перевірки, а саме зазначено, що перевірко встановлено порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України. Зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20459,00 грн. декларації № № 9014130001 від 20.01.2012 р. за грудень 2012р. (а.с. 28)
На підставі Акту перевірки № 329/172/НОМЕР_1 від 19.04.2012 року Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000481722 від 03.05.2012 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 20459,00 грн. за грудень 2012р. (а.с. 29).
З дослідженого судом Акту перевірки № 329/172/НОМЕР_1 від 19.04.2012 року встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських відносин між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт».
Суд, перевіряючи цей висновок на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.
Судом, у судовому засідання було встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 (покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (постачальник) було укладено Договір № 408 від 01.12.2010 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцю автозапчастини та інші товари та матеріали (а.с. 84-85).
Позивачем було складено на адресу ТОВ «Промтехноопт» заявку про необхідність поставки матеріальних цінностей з указанням конкретного переліку та терміну поставки товарів. (а.с. 140).
З досліджених судом доказів встановлено, що на адресу позивача ТОВ «Промтехноопт» було поставлено автозапчастини, що підтверджується копією видаткової накладної № 97 від 12.12.11р. (а.с. 90).
Вказані товари було фактично переміщено на адресу позивача силами позивача, шляхом використання власного автомобіля, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 145).
Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промтехноопт», що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.
Судом встановлено, що попередньо придбані позивачем у ТОВ «Промтехноопт» автозапчастини, були частково повернуті останньому, що підтверджується накладним про повернення товару. (а.с. 92,93)
Судом встановлено, що податкова накладна, отримана позивачем від ТОВ «Промтехноопт» за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства України. (а.с. 91)
Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з частковим поверненням придбаних товарно-матеріальних цінностей, було здійснено корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. (а.с. 94-99)
Судом встановлено, що автозапчастини, придбані позивачем у ТОВ «Промтехноопт» були в подальшому реалізовані іншим контрагентам, зокрема, ТОВ Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка» на підставі договору № 034993-11 від 31.12.2010 року (а.с. 101-103) та договору № 1 від 02.02.2012 року (а.с. 104-106), ТОВ «Сіріус-Автоком» на підставі договору № 1 від 10.01.2011 року (а.с. 109-111).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт» було виконано договір поставки, товарно-матеріальні цінності використані останнім у власній господарській діяльності - торгівлі.
Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ «Промтехноопт» на момент складання на адресу позивача податкової накладної було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «Промтехноопт», взаємопов'язаності ТОВ «Промтехноопт» та ФОП ОСОБА_4, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової). Складені при виконанні зазначеного правочину первинні документи, в тому числі і податкова накладна, за своєю формою та змістом відповідають вимогам Податкового Кодексу України.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору підряду, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Судом встановлено та відображено в акті перевірки, що ТОВ «Промтехноопт» на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебувало зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.
Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.
Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набрали законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсними.
Згідно з п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Проте, в Акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем результату проведених робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості придбаних товарів у ТОВ «Промтехноопт».
Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення від 03.05.2012р. № 0000481722 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, з огляду на що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення №0000481722 від 03.05.2012 року Західної МДПІ м. Харкова Харківської облааі ДПС.
3. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2012 року.
Суддя Волкова Л.М.