Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
04 вересня 2012 р. Справа №2а-8968/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,
при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, ФОП ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.04.2012р. №0000461722, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 91146,00грн., у тому числі за основним платежем - 60764,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30382,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач послався на безпідставність висновків Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ПП «Баварія-Ф», оскільки за даними операціями товар був поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. Крім цього, представник позивача зазначив, що наявність лише актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента - ПП «Баварія-Ф»не може слугувати підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача, Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, заперечував проти заявленого позову. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначив, що ФОП ОСОБА_2 порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податок на додану вартість у сумі 60 764,00 грн., за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ПП «Баварія-Ф», котрі реально не відбулись. Окрім того, представник відповідача зазначив на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Баварія-Ф», що в свою чергу підтверджує нереальність здійснення діяльності останнього по поставці товару на користь ФОП ОСОБА_2
У судове засідання представник відповідача не з'явився, у наданих до суду письмових запереченнях проти позову просив суд розглянути справу без його участі.
Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_2, пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу фізичної особи-підприємця, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом -НОМЕР_1, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з 04.11.2004 року за №12206, зареєстрований платником податку на додану вартість з 25.12.2005 року. (а.с.10-13)
17.04.2012 року Західною міжрайонною ДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питання підтвердження взаємовідносин з ПП «БАВАРІЯ- Ф», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 31.10.2011 року, за наслідками якої складений акт від 17.04.2012 року № 293/172/НОМЕР_1. (а.с.14-21)
На підставі вищевказаного акту Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 року №0000461722, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 91 146, 00 грн. у тому числі за основним платежем -60 764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -30 382,00 грн. (а.с.22-23)
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2012 року №0000461722 позивач оскаржив рішення податкового органу в адміністративному порядку, подав до ДПА у Харківській області та ДПС України скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення, за наслідками розгляду якої податкове повідомлення-рішення від від 28.04.2012 року №0000461722 залишено без змін, а скарга ФОП ОСОБА_2 -без задоволення.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 27.07.2012р. №15307/Р/10-2315 податкове повідомлення-рішення від від 28.04.2012 року №0000461722 та рішення ДПС у Харківській області від 27.06.2012р. №893/Р/102-17, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, а скарга ФОП ОСОБА_2 -без задоволення.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 17.04.2012 року №293/172/НОМЕР_1, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.
Згідно висновку акта перевірки від 17.04.2012 року №293/172/НОМЕР_1 перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. (а.с.21)
Судом встановлено, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов такого висновку, є дані інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», згідно яких виявлено розбіжності по податковому кредиту ФОП ОСОБА_2 з ПП «Баварія-Ф»за жовтень 2011 року у сумі ПДВ 60764,00грн., а також висновки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Баварія-Ф»(код 31635757) за жовтень 2011 року, котрі відображені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія-Ф»№2497/23-30/31635757 від 22.12.2011 року.(а.с.16-19).
Судом встановлено, що 01.07.2011 року між ПП «Баварія-Ф»(Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір поставки № б/н, предметом якого є поставка Постачальником на користь Покупця товару на умовах, передбачених цим договором за асортиментом та кількістю, що визначені у Специфікаціях до договору.(а.с.24)
Відповідно до Специфікації № 2 до договору від 01.07.2011 року Постачальник повинен поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: «термоетикетка, ценникодержатель, пакети фасовочні, сетка 2000м. желт., упаковка Лоток TR-098 F-86 210*155*3, пакет фасов. полиэтилен 18*36, пакет фасов. полиэтилен № 22, пакет пп 16*18 (30), пакет пп 16.5*25/30. пакет пп 15*20/30, упаковка TR-030 500 шт./уп. (1-72), упаковка TR-059 (С-69), бумага May Copy A4 п80 500л, упаковка ПС-17, упаковка ПС-8, упаковка ПС-171, упаковка TR-119 300 шт./уп (AV-2), пленка ПВХ-СП450/1400/9 (PSF-450-2), стретч ПВХ (пищевой) 10*450*1500»та інші.(а.с.25)
Оцінивши даний правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.
Таким чином, вищезазначений договір поставки від 01.07.2011 року № б/н визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.
На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду:
- виписані ПП «Баварія-Ф»податкові накладні від 17.10.2011 року № 230 на загальну суму 113 420,0 грн. в тому числі ПДВ -18 903,33 грн., від 20.10.2011 року № 279 на загальну суму 66 211,80 грн. в т.ч. ПДВ -11 035,30 грн., від 24.10.2011 року № 324 на загальну суму 65 620, 20 грн. в т.ч. ПДВ -10 936,70 грн., від 31.10.2011 року № 423 на загальну суму 119 330, 00 грн. в т.ч. ПДВ -19 888,33 грн. (а.с.34-37)
- та видаткові накладні № РН-1710-10 від 17.10.2011 року, № РН-2010-09 від 20.10.2011 року, № РН-2410-07 від 24.10.2011 року, № РН-3110-08 від 31.10.2011 року (а.с.30-33),
якими підтверджено факт отримання ФОП ОСОБА_2 товару, що є предметом договору № б/н від 01.07.2011 року.
Окрім того, до матеріалів справи долучені рахунки -фактури, що виписані ПП «Баварія-Ф»: № СФ-17/10-01 від 17.10.2011 року на загальну суму 113 420, 00 грн., № СФ-20/10-01 від 20.10.2011 року на загальну суму 66 211,80 грн., № СФ-24/10-01 від 24.10.2011 року на загальну суму 65 620, 20 грн., № СФ-31/10-01 від 31.10.2011 року на загальну суму 119 330,00 грн. (а.с.26-29)
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення та банківські виписки, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів у сумі 364 581,80 грн., що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. (а.с.42-53) Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 17.10.2011 року Серії АС № 1710, від 20.10.2011 року Серії АС № 2010, від 24.10.2011 року Серії АС № 2410, від 31.10.2011 року Серії АС № 3110, з яких вбачається, що вантажовідправником є ПП «Баварія-Ф», вантажоодержувачем -ФОП ОСОБА_2, перевезення вантажу здійснювалося автопідприємством ФОП ОСОБА_3 (а.с.38-41)
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надані копії дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування (об'єкту благоустрою) від 03.10.2008 року, від 02.02.2011 року, від 08.02.2011 року, відповідно до яких вбачається, що останні надані ФОП ОСОБА_2 з метою розміщення магазину з реалізації продовольчих товарів та відділу з реалізації непродовольчих товарів за адресою АДРЕСА_2 та розміщення магазину з реалізації продовольчих товарів за адресою АДРЕСА_3. (а.с.59-62) Окрім того, господарську діяльність у спірному періоді позивач здійснював на підставі отриманих у ДПІ Жовтневому районі м. Харкова торгових патентів на право здійснення торгівельної діяльності НОМЕР_2 та НОМЕР_3.(а.с.66, 67) Відповідно до залучених до матеріалів справи ліцензій, виданих регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Харківській області, ФОП ОСОБА_2 надано право здійснювати роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями за адресами розташування магазинів: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. (а.с.60, 62-65)
Разом з тим, судом встановлено, що придбаний ФОП ОСОБА_2 товар за договором поставки № б/н від 01.07.2011 року використаний позивачем безпосередньо у власній господарській діяльності, про що свідчить наступне:
Як пояснив представник позивача та підтверджується матеріалами справи, в магазині з реалізації продовольчих товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, здійснюється фасування наступних видів товарів: круп, муки, цукру, фасування кондитерських виробів, фасування кондитерських виробів власного виробництва, фасування салатів власного виробництва, пакування молочних продуктів, фасування курки охолодженої, замороженої риби, продуктів кулінарії та полу фабрикатів, фасування овочів та фруктів. Окрім того, в усіх відділах магазину також розміщуються фасувальні пакети для самостійного пакування покупцем обраного товару. Окрім того, з метою здійснення фасування товарів, ФОП ОСОБА_2 має необхідне для цього процесу обладнання, а саме -«упаковщик «Холодный стол», упаковщик «Гарячий стол», стол разделочный Т-02, ВХ-450 Горячий стол, Весы электронные САS AP-1(30EX), Весы чекопечатающие LP-15R/1.6/ Этикет -пистолет МХ 2116, стол производственный с бортом и покой 1700х600х850, слайсер "sirman mirra" 250, ломтерезка 195 мм, этикет пистолет С20, весы SM 300P Ethernet 15 кг.СГП и др.», що підтверджується наданими позивачем первинними документами на придбання цього обладнання.(а.с.130-139)
Крім того, позивачем до матеріалів справи надані акти списання матеріалів від 30.11.2011 року та від 31.12.2011 року, які підтверджують факт використання придбаних товарів відповідно до умов договору від 01.07.2011 року № б/н у ПП «Баварія-Ф»у власній господарській діяльності.(а.с.72-77)
Також, судом встановлено, що облік проданих товарів у магазинах ведется через касові апарати, про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) в тому числі за жовтень 2011 року, в якому визначена загальна сума розрахунків за місяць -2056298,22грн. (а.с.84)
Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, видатковим накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ФОП ОСОБА_2 товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6 і 8 Конституції України, ст. 2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ПП «Баварія-Ф»(код 31635757) за жовтень 2011 року № 2497/23-30/31635757 від 22.12.2011 року.
Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду доказів порушення кримінальної справи відносно ФОП ОСОБА_2 або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
При розв'язанні спору суд також бере до уваги, що відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначається в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.
В ході судового розгляду встановлено, що податкові накладні від 17.10.2011р. №230, від 20.10.2011р. №279, від 24.10.2011р. №324 та від 31.10.2011р. №423 відповідають положенням п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації учасників господарських операцій, належних та допустимих доказів складання перелічених податкових накладних з порушенням вимог закону судом не виявлено.
Відтак, матеріалами справи не підтверджено факт вчинення позивачем порушення саме п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч. 4 ст. 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), суд доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.
Оскільки висновки відповідача про формування ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ґрунтуються на складених ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія-Ф»(код 31635757) за жовтень 2011 року №2497/23-30/31635757 від 22.12.2011 року, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ФОП ОСОБА_2 податкового правопорушення.
З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрим встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.
Суд звертає увагу на те, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки відповідачем, який в силу Закону України "Про державну податкову службу в України" та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що в спірний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно з ч.1 та 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат (п.3.1).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату в місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, таким чином за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не більше 2146,00грн.
Із доданої до позовної заяви квитанції №9401092 від 01.08.2012 встановлено, що позивач сплатив за подання до суду даної позовної заяви судовий збір в розмірі 912,00 грн., тобто більшому розмірі, ніж встановлено Законом.
Таким чином, присудженню позивачеві підлягають судові витрати у розмірі 911,46грн. (91146,00 х 1%)
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. №3674-VI сплачена сума судового збору може бути повернута за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.04.2012р. №0000461722, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 91146,00грн., у тому числі за основним платежем - 60764,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30382,00грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, 61000, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 911,46 грн. (дев'ятсот одинадцять грн. 46 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі текст постанови виготовлено 06.09.2012р.
Суддя І.С. Нуруллаєв