15 червня 2012 року м. Київ В/9991/1906/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів Іваненко Я.Л.,
Білуги С.В., Весельської Т.Ф., Гаманка О.І., Ємельянової В.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про допуск до перегляду Верховного Суду України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Прокуратури Полтавської області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною,
07 червня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2012 року.
Відповідно до ст. 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 цього Кодексу перевіряє відповідність заяви вимогам ст.ст. 239, 239-1Кодексу адміністративного судочинства України та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Отже, пунктом 1 частини 1 вказаної статті встановлено, що підставою для допуску справи до провадження може бути неоднакове застосування судом касаційної інстанції лише норм матеріального права.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2012 року ставиться питання про те, що судом касаційної інстанції при розгляді справ у подібних правовідносинах по-різному застосовані норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. При цьому, до заяви додана копія постанови Верховного суду України від 21 лютого 2007 року.
Зазначеною постановою Верховний суд України скасував ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року та направив справу на новий розгляд до цього суду.
Отже, вказаною постановою Верховного суду України від 21 лютого 2007 року спір по суті вирішено не було, а тому посилання на неї як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права є необґрунтованим.
Таким чином, твердження ОСОБА_6 про те, що вказані судові рішення Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах є необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про допуск даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до Прокуратури Полтавської області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2012 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко С.В. Білуга Т.Ф. Весельська О.І. Гаманко В.І. Ємельянова