Справа № 2а/1770/2885/2012
20 серпня 2012 року 18год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Штиби А.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Тарасюк Р.В.
відповідача: представник Мартинович Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос -Плюс"
до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 лютого 2012 року №0000083500 та №0000093500 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 283435 грн. основного платежу і 14741 грн. штрафної (фінансової) санкції та в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 186247 грн. До початку розгляду справи по суті позивач надав заяву, де уточнив позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2012 року №0000083500, просить визнати протиправним та скасувати оспорюване рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 280199 грн. основного платежу і 18111 грн. штрафної (фінансової) санкції. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Пояснив суду, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки відповідач прийшов до висновків про порушення підприємством вимог: підпункту 4.1.1. статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.1, підпункту 5.3.9., пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пункту 138.4. статті 138, підпункту 139.1.9. статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1. статті 188, пунктів 201.1 та 201.10. статті 201, пункту 187.1. статті 187, абзац 2 пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України; статей 203, 207, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України; підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1. статті 200, абзацу 8 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Такі висновки позивач частково вважає безпідставними.
Представник позивача вказує, що ним віднесено до валових витрат вартість товарів, придбаних у ТОВ «Контрактпромбуд», ТОВ «Українська агропромислова група», ПП «Інвестюгагротранс», ТОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», ПП ТК «Юнітекс-Трейд», ПП «Укрхімресурси». До складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, сплачений даним контрагентам у складі вартості придбаних товарів. Господарські операції мали товарний характер, здійснені на виконання статутної діяльності товариства і підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку. Всі необхідні документи для перевірки були надані. Тому позивач вважає, що висновки відповідача про безтоварність даних господарських операцій та, як наслідок, про їх нікчемність не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Крім того, позивач вважає безпідставним висновок відповідача про заниження балансової вартості запасів, що спричинило заниження приросту балансової вартості запасів за 2 півріччя 2010 року та 1 квартал 2011 року. При цьому вказує, що у цих періодах «тукосуміш» обліковувалась згідно даних бухгалтерського обліку на рахунку 26 «готова продукція». Тому товариство визначало частку тільки матеріальних затрат в залишку готової продукції на кінець кожного звітного періоду, а послуги по переробці сировини відносились до складу валових витрат в поточному періоді (періоді виникнення). У 2 кварталі 2011 року товариство передало у переробку на давальницьких умовах ТОВ «УкрТехноФос» сировину з оприбуткуванням готової продукції «тукосуміш» на рахунку 26, з подальшою реалізацією покупцям. За таких обставин позивач вважає, що витрати по переробці давальницької сировини були віднесені до складу валових витрат пропорційно кількості виготовленої продукції і залишкам на складах відповідно виготовленої продукції відповідно до чинних на той час вимог пункту 5.1. та підпункту 5.2.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також вказує, що надані ТОВ «Юнітранс» податкові накладні містять всі необхідні реквізити і повинні враховуватись при формуванні податкового кредиту відповідних звітних періодів.
Відповідач надав заперечення проти адміністративного позову. Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що за результатами планової виїзної перевірки позивача встановлено порушення ним вимог: підпункту 4.1.1. статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.1, підпункту 5.3.9., пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пункту 138.4. статті 138, підпункту 139.1.9. статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1. статті 188, пунктів 201.1 та 201.10. статті 201, пункту 187.1. статті 187, абзац 2 пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України; статей 203, 207, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України; підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1. статті 200, абзацу 8 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Порушення виразились у тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Контрактпромбуд», ТОВ «Українська агропромислова група», ПП «Інвестюгаагротранс», ТОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», ПП ТК Юнітекс-Трейд», ПП «Укрхімресурси» є безтоварними, а відтак нікчемними, не підтверджені належними доказами податкового та бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим позивачем завищено валові витрати та податковий кредит відповідних звітних періодів. Також позивачем занижено балансову вартість запасів по бухгалтерському рахунку 26, що спричинило заниження приросту балансової вартості запасів, а також безпідставно віднесено до валових витрат, а не включено до собівартості продукції, вартість переробки тукосуміші з давальницької сировини. Крім того, позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі виданих ТОВ «Юнітранс» податкових накладних, які не містять відомостей про особу, що підписала такі накладні від імені продавця. Позивач вважає оспорювані рішення обґрунтованими, прийнятими на підставі документально встановлених порушень вимог чинного законодавства про оподаткування. У задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що з 01 по 28 грудня 2011року ДПІ у Рівненському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» на предмет дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року. Позивачем акт перевірки підписано з запереченнями, які розглянуті відповідачем та залишені без задоволення. За результатами перевірки ДПІ у Рівненському районі 07 лютого 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000083500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 371450 грн., з яких 348662 грн. за основним платежем та 22788 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000093500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 211747 грн., в тому числі за серпень 2010 року на 47167 грн., за вересень 2010 року на 25500 грн., за березень 2011 року на 14264 грн., за квітень 2011 року на 99540 грн., за червень 2011 року на 3525 грн., за липень 2011 року на 1400 грн., за вересень 2011 року на 20351 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5441 грн. Позивачем рішення відповідача оскаржені до ДПС у Рівненській області, рішенням якої №5579/10-210/34 від 13 квітня 2012 року скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2012 року №0000093500 скасовано в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5441 грн., у решті рішення залишені без змін. Нове податкове повідомлення-рішення на час розгляду справи судом відповідачем позивачу не вручено, а відтак податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2012 року №0000093500 не вважається відкликаним і є чинним. ДПС України скаргу позивача на рішення відповідача залишено без задоволення. Дані обставини стверджені актом перевірки від 20 січня 2012 року, оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, рішеннями про результати розгляду скарги та повторної скарги, запереченнями до акту перевірки та результатом їх розгляду. (т.1 а.с. 84-92, т.2 а.с. 2-73, т. 3 а.с.).
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем таких вимог законодавства про оподаткування: підпункту 4.1.1. статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.1, підпункту 5.3.9., пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пунктів 138.4., 138.6. статті 138, підпункту 139.1.9. статті 139, абзацу 2 пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України; статей 203, 207, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України; підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1. статті 200, абзацу 8 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Згідно акту перевірки порушення виразились в тому, що товариством занижено валові доходи та завищено валові витрати і як наслідок завищено суму податкового кредиту за наступних обставин.
Згідно розділу 3.1.1. акту «Валовий дохід»:
у ІІІ-ІV кварталах 2010 року не відображено валові доходи в сумі 218 грн. від реалізації сільськогосподарської продукції на експорт. Позивач дане порушення не оспорює;
у ІІ півріччі 2010 занижено задекларовані показники приросту балансової вартості запасів, оскільки платником податку не виключено запаси, використані не у господарській діяльності, а саме: інші витрати операційної діяльності, використані не у господарській діяльності, які компенсуються за рахунок прибутку у розмірі 50% паливно-мастильних матеріалів на орендований легковий автотранспорт в сумі 15161 грн.; інші витрати операційної діяльності, що компенсуються за рахунок прибутку у сумі 3004 грн.; вартість матеріалів, списаних на створення основних фондів у сумі 14506 грн. Позивач дані порушення не оспорює;
у ІІ півріччі балансова вартість запасів занижена на суму 41973 грн. за даними декларацій (додатків К1/1 до Декларацій про прибуток підприємства) за 2010 рік та І квартал 2011 року Позивач дане порушення не оспорює;
у ІІ півріччі 2010 року занижено балансову вартість запасів по рахунку 26 «тукосуміш» на суму 53900 грн. внаслідок не включення до собівартості тукосуміші вартості її переробки;
у І кварталі 2011 року занижено задекларовані показники приросту балансової вартості запасів, оскільки платником податку не виключено запаси, використані не у господарській діяльності, а саме вартість матеріалів, списаних на створення основних фондів у сумі 5380 грн. Позивач дане порушення не оспорює;
у І кварталі 2011 року занижено балансову вартість запасів по рахунку 26 «тукосуміш» на суму 39267 грн. внаслідок не включення до собівартості тукосуміші вартості її переробки. Внаслідок цього за 2010 рік та 1 квартал 2011 року занижено валові доходи на суму 173409 грн.
Згідно розділу 3.1.2. «Валові витрати»:
у ІІІ кварталі 2010 року завищено валові витрати на суму 127500 грн. внаслідок зайвого віднесення витрат по взаємовідносинах із ТОВ «Контрактпромбуд», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
у ІІІ кварталі 2010 року завищено валові витрати на суму 108333 грн. внаслідок зайвого віднесення витрат по взаємовідносинах із ТОВ «Українська агропромислова група», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
у І кварталі 2011 року завищено валові витрати на суму 71320 грн. внаслідок зайвого віднесення витрат по взаємовідносинах із ПП «Інвестюгагротранс», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
у І кварталі 2011 року завищено валові витрати на суму 59200 грн. внаслідок зайвого віднесення витрат по взаємовідносинах із ТзОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
у І кварталі 2011 року завищено валові витрати на суму 136000 грн. внаслідок зайвого віднесення витрат по взаємовідносинах із ПП «ТК «Юнітекс-Трейд», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
у ІІ кварталі 2011 року завищено валові витрати на суму 300080 грн. внаслідок зайвого віднесення витрат по взаємовідносинах із ТОВ «Українська агропромислова група», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
у ІІ кварталі 2011 року завищено валові витрати на суму 17625 грн. внаслідок зайвого віднесення витрат по взаємовідносинах із ТзОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
у ІІІ кварталі 2011 року завищено валові витрати на суму 90533 грн. внаслідок зайвого віднесення витрат по взаємовідносинах із ПП «Укрхімресурси», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
у ІІ та ІІІ кварталі 2011 року завищено валові витрати на суму відповідно 91201 грн. та 119242 грн. так як у зв'язку з отриманням товарів та віднесенням їх на собівартість, позивачем не зменшено попередню оплату по постачальниках, яка була включена до валових витрат у попередніх звітних періодах (І кварталі 2011 року) Позивач дані порушення не оспорює;
у ІІ кварталі 2011 року завищено валові витрати на суму 162714 грн., оскільки послуги по переробці давальницької сировини (виробництво тукосуміші), отримані від ТОВ «УкрТехноФос» та оприбутковані на витрати збуту, не є витратами на передпродажну підготовку товарів - витратами на збут, а мають формувати собівартість придбаних та реалізованих товарів відповідно до ціни їх придбання з урахуванням витрат на приведення їх до стану, придатного до продажу відповідно до підпункту 138.6. статті 138 Податкового кодексу України, та мають бути включені до собівартості виготовленої тукосуміші, що обліковуються на рахунку 26 та є запасами суб'єкта господарювання. Внаслідок цього за перевірений період завищено валові витрати на суму 1283748 грн. Заниження валових доходів та завищення валових витрат спричинило заниження товариством податку на прибуток на суму 348662 грн.
Згідно розділу 3.2.2. «Податковий кредит»:
за липень 2010 року завищено суму податкового кредиту на 25500 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Контрактпромбуд», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
за липень 2010 року та квітень 2011 року завищено суму податкового кредиту на 21667 грн. та 60500 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Українська агропромислова група», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
за лютий 2011 року завищено суму податкового кредиту на 14264 грн. по взаємовідносинах із ПП «Інвестюгагротранс», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
за березень та травень 2011 року завищено суму податкового кредиту на 11840 грн. та 3525 грн. по взаємовідносинах із ТзОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
за березень 2011 року завищено суму податкового кредиту на 27200 грн. по взаємовідносинах із ПП «ТК «Юнітекс-Трейд», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
за липень, серпень і вересень 2011 року завищено суму податкового кредиту на 1400 грн., 16766 грн. і 1100 грн. по взаємовідносинах із ПП «Укрхімресурси», не підтверджених первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та такими, що не використовуються у господарській діяльності у зв'язку з нікчемністю угоди;
за серпень 2010 року завищено суму податкового кредиту на 25500 грн. внаслідок подання уточнюючого розрахунку по декларації з ПДВ за серпень 2010 року, в якому у рядку 16 зазначена сума податку на додану вартість «-25500 грн.», однак в подальшому дана сума не була врахована у зменшення податкового кредиту, так як не мала права на віднесення сум податку до податкового кредиту та в подальшому ця сума не була врахована при визначенні сум податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню. Позивач дане порушення не оспорює.;
за серпень та вересень 2011 року завищено суму податкового кредиту на 2151 грн. та 334 грн. внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних №№ 37 і 41, виданих ТОВ «Юнітранс ЛТД», в яких не зазначено прізвище уповноваженої платником особи, яка підписала податкову накладну. Внаслідок цього за перевірений період завищено суму податкового кредиту на 211747 грн.
Дослідженими судом доказами встановлено, що за вересень 2010 року позивач у декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року відобразив реалізацію на експорт сільськогосподарської продукції на суму 5992671 грн., а ВМД за цей період підтверджено реалізацію продукції на суму 5992889 грн. Тобто до складу валових доходів не віднесено валових доходів в сумі 218 грн. від реалізації сільськогосподарської продукції на експорт. Дані обставини не заперечує позивач, вони підтверджені дослідженою судом декларацією з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010 року. Згідно підпункту 4.1.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час здійснення господарських операцій і відображення їх у податковій декларації, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Встановлено судом, що за ІІ півріччя 2010 року та І квартал 2011 року позивачем занижено задекларовані показники приросту балансової вартості запасів на суму відповідно 32671 грн. та 5380 грн., оскільки товариством не виключено запаси, використані не у господарській діяльності: інші витрати операційної діяльності, що компенсуються за рахунок прибутку у вигляді 50% паливно-мастильних матеріалів на орендований легковий автотранспорт в сумі 15161 грн.; інші витрати операційної діяльності, що компенсуються за рахунок прибутку к сумі 3004 грн.; вартість матеріалів, списаних на створення основних фондів у сумі 14506 грн. та 5380 грн. Також за ІІ півріччя 2010 року занижено балансову вартість запасів на суму 41973 грн. Згідно додатку К1/1 до Декларації по податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року балансова вартість запасів станом на 01.01.2011 року становить 11420262 грн., а згідно додатку К1/1 до Декларації по податку на прибуток підприємства за 2010 рік балансова вартість запасів станом на 31.12.2010 року становить 11378289 грн. Дані обставини не заперечує позивач, вони підтверджені дослідженими судом деклараціями з податку на прибуток за відповідні періоди, аналізом бухгалтерських рахунків 203 «паливо», 207 «запасні частини», 209 «інші матеріали».
Судом встановлено, що за ІІ півріччя 2010 року позивачем було занижено балансову вартість запасів по рахунку 26 «тукосуміш» на суму 53900 грн. та за І квартал 2011 року на суму 39267 грн. внаслідок того, що платником податку не включено до собівартості тукосуміші вартості її переробки. Послуги по переробці давальницької сировини (виробництво тукосуміші), отримані від ТОВ «УкрТехноФос» позивачем включено до рядка 04.13. Декларацій з податку на прибуток за ці періоди. Однак дані суми підлягають включенню до собівартості виготовленої тукосуміші, що обліковується на рахунку 23 та є запасами суб'єкта господарювання відповідно до вимог пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, зареєстровано в МЮ України 02 листопада 1999 року за №751/4044. Положенням визначено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. Тому твердження позивача про те, що в даному випадку він діяв у межах чинного законодавства безпідставні.
Внаслідок таких дій позивачем порушено вимоги пункту 5.1., підпункту 5.2.1., пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час вчинення господарських операцій і відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, які встановлюють, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Крім того, судом встановлено, що у ІІ та ІІІ кварталах 2011 року товариством завищено валові витрати на суму відповідно 91201 грн. та 119242 грн. у зв'язку з отриманням товарів та віднесенням їх на собівартість і не зменшення попередньої оплати по постачальниках ТОВ «Транс-Юг Трейдинг», ТОВ фірма «Укрпродторг», ДП «Агроцентр Євро Хім-Україна», яка була включена до валових витрат у попередніх звітних періодах (І кварталі 2011 року). Дані обставини не заперечує позивач. Такі дії є порушенням вимог абзацу 2 пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, де зазначено, що витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.
Також у ІІ кварталі 2011 року позивач відніс до складу валових витрат 162714 грн. вартості послуг по переробці давальницької сировини (виробництво тукосуміші), отриманих від ТОВ «УкрТехноФос» та оприбуткованих на витрати збуту, які не є витратами на передпродажну підготовку товарів - витратами на збут, а мають формувати собівартість придбаних та реалізованих товарів відповідно до ціни їх придбання з урахуванням витрат на приведення їх до стану, придатного до продажу відповідно до підпункту 138.6. статті 138 Податкового кодексу України, та мають бути включені до собівартості виготовленої тукосуміші, що обліковуються на рахунку 26 та є запасами суб'єкта господарювання. Тим самим позивач порушив вимоги пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України, який визначає, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Документально у судовому засіданні підтверджено і висновок відповідача про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 25500 грн. та серпень, вересень 2011 року в сумі 2151 грн. і 334 грн. внаслідок: подання уточнюючого розрахунку по декларації з ПДВ за серпень 2010 року, в якому у рядку 16 зазначена сума податку на додану вартість «-25500 грн.», однак в подальшому дана сума не була врахована у зменшення податкового кредиту, так як не мала права на віднесення сум податку до податкового кредиту та в подальшому ця сума не була врахована при визначенні сум податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню; включення до податкового кредиту у серпні та вересні 2011 року податку на додану вартість в сумі відповідно 2151 грн. та 334 грн. на підставі податкових накладних №№ 37 і 41, виданих ТОВ «Юнітранс ЛТД», в яких не зазначено прізвище уповноваженої платником особи, яка підписала податкову накладну. Всього завищено суму податкового кредиту на 27985 грн. Зазначені обставини стверджені дослідженими судом деклараціями за перевірений період, уточнюючою декларацією з ПДВ за серпень 2010 року, податковими накладними №№ 37 і 41, виданими ТОВ «Юнітранс ЛТД» (т.3 а.с. 185, 186). Зазначені дії порушують вимоги пунктів 198.1., 198.6. статті 198, пунктів 201.1., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України. Даними нормами права передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про відповідність податкових накладних, виданих ТОВ «Юнітранс ЛТД» вимогам до їх заповнення, оскільки висновки акту перевірки з цього приводу не спростовані у встановленому порядку. Заперечень до акту перевірки щодо наявності податкових накладних, заповнених у встановленому порядку, позивачем не подавалось. Тому висновок. Викладений в акті перевірки про невідповідність цих накладних вимогам до їх заповнення належними і допустимими доказами не спростований. Надання податкових накладних з наявними необхідними реквізитами у судове засідання не спростовує висновків акту перевірки про відсутність таких реквізитів під час проведення перевірки, оскільки позивачем не дотримано порядку врегулювання розбіжностей між висновками, які містяться в акті перевірки та фактичними обставинами справи, передбаченого статтею 86 Податкового кодексу України.
За наведених обставин в цій частині оспорювані рішення відповідачем прийнято обґрунтовано на підставі встановлених і підтверджених належними і допустимими доказами фактів порушення вимог законодавства про оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, а тому підстав для їх скасування судом не встановлено. Тому в частині збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток у сумі 136643 грн. Основного платежу і 8049 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податку на додану вартість у сумі 27984 грн. рішення відповідача є обґрунтованими і не підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Що стосується оспорюваних рішень в частині збільшення грошових зобов'язань позивачу з податку на прибуток у сумі 212019 грн. основного платежу і 14739 грн. штрафних (фінансових) санкцій та з податку на додану вартість у сумі 183763 грн., то вони є протиправними і підлягають скасуванню.
Дослідженими судом доказами встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські відносини з контрагентами та відносив до складу валових витрат вартість придбаних товарів (послуг), а до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у вартості придбаних товарів (послуг) у таких розмірах:
У ІІІ кварталі 2010 року до валових витрат віднесено вартість придбаних у ТОВ «Контрактпромбуд» м'яких контейнерів у сумі 127500 грн., вартість придбаного у ТОВ «Українська промислова група» сульфоамофосу в сумі 108333 грн. Податок на додану вартість з вартості цих товарів віднесено до податкового кредиту у липні в сумі відповідно 25500 грн. та 21667 грн.;
У І кварталі 2011 року до валових витрат віднесено вартість придбаних у ПП «Інвестюгагротранс» транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів у сумі 71320 грн., вартість придбаної у ТОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг» гірчиці в сумі 59200 грн., вартість придбаної у ПП «Юнітенкс-Трейд» сівалки кукурудзяної вартістю 136000 грн. До податкового кредиту у лютому і березні 2011 року віднесено податок на додану вартість за цими господарськими операціями в сумі відповідно 14264 грн., 11840 грн., 27200 грн.;
У ІІ кварталі 2011 року до валових витрат віднесено вартість придбаної у ТОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг» та ТОВ «Українська агропромислова група» гірчиці і карбаміду в сумі відповідно 17625 грн. та 300080 грн. До складу податкового кредиту у квітні та травні 2011 року віднесено податок на додану вартість з цих господарських операцій в сумі відповідно 60500 грн. і 3525 грн.;
У ІІІ кварталі 2011 року до валових витрат віднесено вартість придбаних у ПП «Укрхімресурси» транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів у сумі 90533 грн. Податок на додану вартість з вартості послуг віднесено до податкового кредиту липня, серпня і вересня в сумах відповідно 1400 грн., 16776 грн., 1100 грн.
Дані обставини підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, документами про використання придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності, товарно-транспортними накладними, які підтверджують факт транспортування товарів від продавця до покупця. Господарські операції відображені у податковому обліку (деклараціях з податку на прибуток і податку на додану вартість) відповідних звітних періодів (т. 1 а.с. 93-134, т. 2 а.с. 74-240, т. 3 а.с. 1-25, 36-82)
В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки відповідача про порушення ТОВ "УкрТехноФос-Плюс» вимог пункту 5.1., підпункту 5.2.1, підпункту 5.3.9., пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5., статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 та пунктів 198.1 і 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI внаслідок здійснення господарських операцій з контрагентом позивача, які орган державної податкової служби вважає безтоварними.
Однак, такі висновки відповідача суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях, не підтверджених належними і допустимими доказами
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно частини 1 статті 9 цього ж Закону факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів. Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», а також Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість. Дані законодавчі акти були чинні під час здійснення господарських операції позивачем у перевірений період.
Згідно з положеннями пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, у зв'язку з висновками про порушення якого, позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток спірним рішенням, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Тому, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В свою чергу, податкова накладна, за правилами підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. В силу приписів підпункту 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ. Пунктом 138.2 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В свою чергу, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Надані позивачем в судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню товарів і послуг у контрагентів ТОВ «Контрактпромбуд», ТОВ «Українська агропромислова група», ПП «Інвестюгаагротранс», ТОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», ПП ТК Юнітекс-Трейд», ПП «Укрхімресурси» ТзОВ «Авто-Трейд-Компані» є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.
Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані цими ж контрагентами відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість та Податкового кодексу України, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджується фактичне здійснення позивачем господарської операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «Контрактпромбуд», ТОВ «Українська агропромислова група», ПП «Інвестюгаагротранс», ТОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», ПП ТК «Юнітекс-Трейд», ПП «Укрхімресурси», які стали підставою для формування ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» валових витрат 2011 року та податкового кредиту у перевірений період.
За таких обставин суд вважає, що позивачем у судовому засіданні спростовано висновок відповідача, викладений в акті перевірки про те, що господарські операції не підтверджені первинними документами (накладними, ТТН та іншими) та є такими, що не використовуються у господарській діяльності.
Отже, збільшення позивачеві грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 226758,00 грн. та зменшення розміру від'ємного значення по податку на додану вартість на 183763,00 грн., є неправомірним. За наведених обставин позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, а податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2012 року №0000083500 та №0000093500 в частині нарахування ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 212019,00 грн. основного платежу і 14739 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 183763 грн. - скасуванню.
Судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України в сумі 1818,09 грн. на підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 07.02.2012 року №0000083500 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 226758,00 грн. (212019,00 грн.) основного платежу, (14739,00 грн.) штрафної (фінансової) санкції.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 07.02.2012 року №0000093500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 183763,00 грн.
Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос -Плюс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1818,09 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.