ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 вересня 2012 року 15:10 № 2а-9316/12/2670
Судова колегія Окружного адміністративного суду міста Києва у складі: головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України про зобов'язання надати необхідну інформацію
.В С Т А Н О В И Л А :
Позовні вимоги заявлені про витребовування відповідей, надання Міністерством праці та соціальної політики України таблиці «величин приростів індексів споживчих цін для індексації доходів населення», за період нарахування доходів: починаючи з січня 2007 по дату прийняття рішення судом, в повній версії (від всіх можливих базових місяців, починаючи з березня 2003 , дати прийняття Закону України «Про індексацію доходів населення»), як довідкової інформації, що постійно створюється Міністерством; зобов'язання Пенсійний фонд України надати позивачу «Довідник коефіцієнтів індивідуальної індексації пенсій», за період нарахування доходів: починаючи з січня 2007 по дату прийняття рішення судом, в повній версії (від всіх можливих базових місяців, починаючи з березня 2007, дати прийняття Закону України «Про індексацію доходів населення»), як тої довідкової інформації, що створюється, використовується, застосовується Пенсійним фондом України в своїй діяльності з пенсійного забезпечення громадян; або таблицю «величин приростів індексів споживних цін для проведення індексації доходів населення»за період нарахування доходів: починаючи з січня 2007 по дату прийняття судом рішення, в повній версії (від всіх можливих базових місяців, починаючи з березня 2003 , дати прийняття Закону України «Про індексацію доходів населення»), як тої довідкової інформації, що створюється, використовується, застосовується Пенсійним фондом України від Міністерства соціальної політики України і використовується в діяльності з пенсійного забезпечення.
В судовому засіданні 28.08.2012 з врахуванням думки учасника судового процесу, судом прийнято рішення про розгляд справи відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Так, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Позивач в судове засідання не прибув, просив суд розглядати справи за його відсутності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Міністерство соціальної політики України надавало інформацію стосовно величин приростів індексів споживчих цін для проведення індексації доходів, проте, в значно менших об'ємах, ніж вимагалось позивачем. Тобто, Міністерство соціальної політики України надало інформацію щодо величин приростів індексів споживчих цін для проведення індексації доходів населення :
- за період нарахування доходу в грудні 2007 року від базового місяця «січень 2007 року»(відповідь №4/10/137-11 від 10.01 11 року);
- за період нарахування доходу в червні 2011 року, від можливих базових місяців «січень 2007 року - червень 2011 року»(відповідь № 137/10/137-11 від 29.06.11 року);
- за період нарахування доходу в вересні 2011 року, від можливих базових місяців «січень 2006 року - червень 2011 року»(відповідь №188/10/137-11 від 22.09.11 року);
- за період нарахування доходів січень 2005 року - грудень 2006 року від базового місяця «січень 2005 року».
Вищенаведене на думку позивача свідчить, про те, що така інформація (таблиці «величин приростів індексів споживчих цін для проведення індексації доходів) Міністерством соціальної політики України постійно створюється, використовується, але надана в порушення статті 19 Закону України «Про звернення громадян», статей 1-10 Закону України «Про інформацію», статей 1-5,14,20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статей 32, 34,40 Конституції України, тобто в значно менших об'ємах, ніж вимагалося позивачем.
З огляду на вищевикладене просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Відповідача 1 - Міністерство соціальної політики України в судове засідання не прибув, просив розглядати справу за його відсутності. Заперечуючи на позовні вимоги, представник відповідача 1 зазначив, що всі відповіді надавались позивачу відповідно до чинного законодавства, копії зазначених відповідей було надано відповідачем 1, відповідно до додатків на заперечення щодо заявлених позовних вимог.
Представник відповідача 2 -Пенсійного фонду України в судове засідання прибув, підтримав позицію відповідача1, щодо задоволення позовних вимог заперечував. На його думку, наказом Пенсійного фонду України від 14.02.2012 №28 затверджено Перелік видів публічної інформації, розпорядником якої є Пенсійний фонд України, та структурних підрозділів, відповідальних за її надання. Однак, ним не передбачено створення та облік у Пенсійному фонді України «Довідника коефіцієнтів індивідуальної індексації пенсії» або «Таблиці величин приростів індексів споживчих цін для проведення індексації доходів населення». У Переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Пенсійний фонд України, та структурних підрозділів, відповідальних за її надання, зазначені позивачем документи або інші, що містять запитувану інформацію, відсутні.
За таких підстав представник відповідача 2 будь-яких порушень чинного законодавства з боку Пенсійного фонду України не вбачає.
Заслухавши пояснення представника Пенсійного фонду України, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне
Частиною другою статті 8 Конституції України встановлено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, а відповідно до п. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996р. №393/96-ВР (далі -Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частиною першою ст. 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду, а відповідно до частини третьої якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Відповідно до ст. 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Частиною першою та другою ст. 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 27.10.2010 № 108/10/137-10 позивача, відповідачем 1 було повідомлено стосовно нарахування індексації пенсії у випадку передачі функції призначення виплати військової пенсії з відповідних силових міністерств і відомств, з яких були звільнені зі служби особи, що мають право на пенсію відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до Пенсійного фонду України. Крім того, позивачу було повідомлено, що величину приросту індексу споживчих цін для проведення індексації установи, підприємства, організації повинні визначати самостійно, в залежності від періоду підвищення грошових доходів.
Листом відповідача 2 від 29.06.2011 № 137/10/137-11 було надано інформацію про величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у червні 2011 року починаючи з січня 2007 роки за усіх ймовірних базових місяців , які запитував позивач.
Відповідач 1 в листі від 17.08.2011 № 164/10/137-11 скерованим на адресу позивачу зазначив, що розрахунок індексів для проведення індексаціїгрошових доходів підприємства, установи і організації здійснюють самостійно для кожного громадянина окремо, в залежності від місяця зростання доходів, а також повідомлено, що ґрунтовна відповідь щодо обчислення індексу споживчих цін для про індексації надавалась у листі від 29 06.2011 № 137/10/137-11.
Листом від 11.10.2011 № 199/10/1137-її відповідачем 1 була надана відповідь, що підприємства, установи та організації для проведення індексації мають самостійно розраховувати індекс споживчих цін для проведення індексації враховуючи місяці підвищення грошового доходу, і надані дані про величину індексу споживчих цін для проведенні індексації грошових доходів у жовтні 2011 року з різними базовими місяцями починаючи з березня 2003 (з дати введення в дію Закону України „Про індексацію грошових доходів населення").
Листом відповідача 1 від 19.11.2011 № 251/10/137-11 була надана інформація щодо індексу споживчих цін для проведення індексації за період з 2003 - 2011 роки, де ще раз було зазначено, що індекс споживчих цін має розраховуватись підприємствами, установами та організаціями самостійно, враховуючи періоди підвищення грошового доходу.
Листом від 12.03.2012 № 578/1/10/12-зв було повідомлено, що оскільки в період 2010-2012 років неодноразово надавались роз'яснення чинного законодавства України щодо індексації грошових доходів, листування з цього питання з позивачем припинене.
Також суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес регулюється, зокрема, Законом України "Про доступ до публічної інформації»від 13 січня 2011 року № 2939 (далі -Закон №2939).
Відповідно до статті 1 Закону №2939 публічна інформація -це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом
Наказом Пенсійного фонду України від 14.02.2012 № 28 затверджено Перелік видів публічної інформації, розпорядником якої Пенсійний фонд України, та структурних підрозділів, відповідальних за її надання.
Цим наказом не передбачено створення або облік у Пенсійному фонді України «Довідника коефіцієнтів індивідуальної індексації пенсії»або «Таблиці величин приростів індексів споживчих ціп для проведення індексації доходів населення». У Переліку видів публічної інформації, розпорядження якої Пенсійний фонд України, та структурних підрозділів, відповідальних за її падання, зазначені позивачем документи або інші, що містять запитувану інформацію, відсутні.
В судовому засіданні представник відповідача 2 зазначив, що на час звернення позивача до Пенсійного фонду України із запитами від 01.06.2011 та від 01.09.2011 запитувані документи у останнього також були відсутні.
Про зазначені обставини позивачу повідомлено листами Пенсійного фонду України від 10.06.2011 № 11879 /02-40 та від 13.09.2011 №19313/02-40.
Слід, зазначити, що статтею 9 Закону №2939 встановлено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльної установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органам державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.
Згідно з Переліком відомостей, що становлять службову інформацію в органах Пенсійного фонду України, затвердженим наказом Пенсійного фонду України від 09.06.2011 р. №76, до службової належить інформація що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрішню службову кореспонденцію. Листи Міністерства соціальної політики України, отримані Пенсійним фондом України в ході здійснення своїх функціональних повноважень, є службовою кореспонденцією, яка передбачено для службового користування.
В судовому засідання представник відповідача 2 зазначив, що такі документи, як «Довідник коефіцієнтів індивідуальної індексації пенсії»або «Таблиця величин приростів індексів споживчих цін для проведення індексації доходів населення»із Міністерства соціальної політики України до Пенсійного фонду України не надходили. Зазначені документи Пенсійним фондом України не створювались.
Інформацію про приріст індексу споживчих цін для проведення індексації доходів населення позивач неодноразово отримував від Міністерства соціальної політики України та головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачами дотримано вимоги Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», тому підстав для задоволення позову, судова колегія не вбачає.
Відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 2, 71, 158-163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Окружного адміністративного суду міста Києва, -
В задоволенні позовних ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги
Головуючий суддя І.О. Іщук
Судді І.М. Погрібніченко
В.П. Шулежко