20 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/8192/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВрони О. В.
при секретаріМаксименко Е.М.
за участю:
представника позивача Приходько О.І. представників відповідача Коваленко Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" з позовними вимогами:
визнати незаконним та скасувати податкове-повідомлення рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 0103962301 від 23.05.2012 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 892 333,00 грн., в тому числі 808 692,00 грн. за основним платежем та 83641,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту № 531/23/20248512 від 06.02.2012 р.;
визнати незаконним та скасувати податкове-повідомлення рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 0103552301 від 02.03.2012 р., яким товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 537 375,50 грн., в тому числі 429 886,00 грн. за основним платежем та 107 471,50 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту № 531/23/20248512 від 06.02.2012 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в результаті перевірки встановлено порушення п. 5.1., п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті яких за податковим повідомленням-рішенням №0103962301 від 23.05.2012 р. (з урахуванням часткового задоволення рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 22.05.2012 р. № 11076/10/10-014) позивачу було донараховано податок на прибуток на суму 808 692,00 грн., штрафну санкцію в сумі 83 641,00 грн., а також порушення позивачем п.п.7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1. та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0103552301 від 02.03.2012р., згідно із яким донараховано позивачу зобов'язання за ПДВ на суму 537 357,50 грн., в тому числі 429 886 грн. за основним платежем та 107 471,50 грн. за нарахованими штрафними санкціями. Проте, дані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем помилково були зроблені висновки, що придбані позивачем послуги, не були ним використані у своїй господарській діяльності. Отримані послуги призначалися саме для їх використання позивачем в своїй господарській діяльності, а тому позивач мав право відносити до складу валових витрат суми з цих операцій та до податкового кредиту суми податку на додану вартість.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, письмово виклавши свої заперечення, та зазначив, що відповідачем обґрунтовано встановлено порушення позивачем податкового законодавства позивачем при віднесення до податкового кредиту та складу валових витрат сум сплачених за надання послуг, оскільки надані для перевірки первинні документи по операціях з їх придбання, не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.
Заслухавши, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2011 р. в результаті чого складено акт перевірки № 531/23/20248512 від 06 лютого 2012 р.
За результатами перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем п.п.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ТОВ «Підприємство Будвироби» було занижено податок на прибуток на загальну суму 900 375 грн.;
п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1. та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 429 886 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0103542301 від 02.03.2012 р., згідно із яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 1 194 993,00 грн., в тому числі 900 375,00 грн. за основним платежем та 294618,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями;
№ 0103552301 від 02.03.2012 р, згідно із яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 537 357,50 гривень, в тому числі 429 886,00 грн. за основним платежем та 107 471,50 грн. за нарахованими штрафними санкціями.
В порядку передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, позивачем подано первинну скаргу від 23.03.2012 року.
Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 22.05.2012 р. № 11076/10/10-014 податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ від 02.03.2012 р. № 0103552301 про визначення зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у загальній сумі 537 357,50 грн. залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ від 02.03.2012 р. №0103542301 в частині 302 660,00 грн. (в т.ч. податок 91 683.00 грн., штрафна санкція 210 977,00 грн.) визначеного позивачу зобов'язання з податку на прибуток скасовано, а у іншій частині залишено зазначене рішення без змін і скарга без задоволення.
Згідно із прийнятим Державною податковою службою у Дніпропетровській області рішенням про часткове задоволення скарги Лівобережною МДПІ податковим повідомленням-рішенням №0103962301 від 23.05.2012 р. збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 892 333,00 грн., в тому числі 808 692,00 грн. за основним платежем та 83641,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями.
Не погоджуючись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями від 02.03.2012 р, від 23.05.2012 р. та рішенням, прийнятим за результатом розгляду первинної скарги, позивачем, в порядку передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, до Державної податкової служби України було подано повторну скаргу від 01.06.2012 р.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 22.06.2012р. № 10730/6/10-2115 податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровську від 02.03.2012 року №0103542301, № 0103552301 з урахуванням рішення ДПС у Дніпропетровській області від 22.05.2012 № 11076/10/10-014, прийнятого за розглядом скарги (податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ у м.Дніпропетровську від 23.05.2012 № 0103962301) залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з тим, що відповідачем зроблені висновки про завищення валових витрат позивачем, а саме:
ТОВ «Підприємство Будвироби» укладено договори на надання послуг з низкою підприємств, зокрема ТОВ „ВП „Вторзаготметалл", ТОВ „Метал-Виви", ПП „Євромет - Н", ТОВ „Сігма-Імпекс", ПП „Жовтневий Цветмет", ТОВ „Доміно-2010" від 28.01.2008р. №28/01, від 10.01-09 №10/01-09, від 01.02.2010р. №0102-10, від 01.07.2010р. №01-07-10, від 01.07.2010р. №01/07-10, від 01.11.2010р. №11/01-10, від 29.12.2010р. №29/12), предметом яких є проведення пошуку покупців для збуту товару позивача.
Згідно з умовами договорів замовник доручає і оплачує. Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по пошуку покупців для збуту. На виконання умов договорів виконавцями надані акти приймання-здачі виконаних робіт.
Проте, на підставі наданих до перевірки ТОВ „Підприємством Будвироби" документів, пов'язаних із виконанням вищеописаних договорів, встановлено, що їх предметом є пошук нових постачальників та покупців товарів, фактично виконавці знаходили покупців та постачальників, з якими ТОВ „Підприємство Будвироби" вже мало тривалі стосунки.
За результатами аналізу „Результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відповідачем встановлено, що операції, з продажу в адресу ТОВ ПФК „Прометей", ТОВ „УкрМет", ВАТ „Коминмет", ТОВ «Неометпром», ВАТ „Бром", ПАТ „Ніжинський дослідно-механічний завод", ТОВ „Донмет" вже проводились і позивачем не заперечується.
Згідно норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та Закону України «Про податок на додану вартість» правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредит вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг. За відсутності останнього, немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам: відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.
Виходячи із зазначеного, відповідачем в акті перевірки було встановлено, що укладені позивачем у зазначені періоди договори, є нікчемними в силу ч. 1 ст.203, 215, 228 ЦК України, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків та укладені позивачем виключно з метою отримання податкової вигоди та направлені на заволодіння майном Держави у вигляді дохідної частини бюджету. Єдиною метою укладених угод між вищевказаними підприємствами є штучне створення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.
Отже, на думку відповідача понесення платником податків витрат на пошук постачальників та покупців товарів з якими позивач мав відносини не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність. Дані порушення вплинули на формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство має право на податковий кредит в разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Суд вважає, що висновки відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" 25.06.1991р. № 1251, (в редакції що діяла на час виникнення спірних відносин), ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Згідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час здійснення господарських операцій) валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Відповідно до п.5.1 ст.5 даного Закону , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону визначає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94 наведений перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат та визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (який діяв на час здійснення господарських операцій) передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пункт 7.5 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У пп. 7.4.5 Закону зазначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.
Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
З матеріалів справи та наданих позивачем пояснень вбачається, що спочатку між позивачем та ТОВ «ВП Вторзаготметал» було укладено договори № 28/01 від 28.01.2008 р. та № 10/01-09 від 10.01.2009 р. При виконанні саме цих договорів відповідачем виявлено порушень не було, що підтверджується як актом перевірки від 14.10.2009 р. за результатами планової виїзної перевірки за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., а також актом № 531/23/20248512 від 06.02.2012 р. за результатами документальної планової виїзної перевірки за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2011 р.
В подальшому ТОВ «ВП Вторзаготметал» замінено на нових боржників, а саме позивачем були укладені договори з ТОВ «Метал-Виви», а потім з ПП «Евромет-Н», ТОВ «Сигма-Імпекс», ПП «Жовтневий ЦВЕТМЕТ» № 0102-10 від 01.02.2010 р.; №01/07-10 від 01.07.2010 р.; № 01/09 від 01.09.2010 р.; № 11/01-10 від 01.11.2010 р., про переведення боргу в порядку ст.ст. 520-523 Цивільного кодексу України.
Отже, вказані особи є новими боржниками в зобов'язанні по договорам № 28/01 від 28.01.2008 р. та № 10/01-09 від 10.01.2009 р.
Таким чином, договори надання послуг № 28/01 від 28.01.2008 р. та № 10/01-09 від 10.01.2009 р. не припиняли своєї дії, були дійсними і діючими та продовжували виконуватися, але іншою особою - новим боржником.
До вказаних юридичних осіб переходили обов'язки по пошуку постачальників та покупців товарів, створення умов для укладення (або укладення від імені позивача) та супроводження виконання договорів (в т.ч. додаткових угод), при цьому умовами вказаних договорів надання послуг не передбачено, що постачальники або покупці товару повинні бути новими, тобто такими з якими позивач не мав раніше стосунків, оскільки послуги полягали в тому числі в активізації співпраці (збільшення об'ємів) з колишніми постачальниками або покупцями товару позивача. Також, позивачем було укладено договір від 29.12.2010р. № 29/12 з ТОВ «Домино-2010» про надання послуг, щодо пошуку покупців/продавців для закупівлі/збуту товару замовником.
Проведення пошуку покупців/продавців для закупівлі/збуту товару замовником за зазначеними договорами повністю відповідає положенням статей 901-907 Цивільного кодексу України, які регулюють укладення та виконання договорів про надання послуг. Внаслідок виконання вказаних договорів, позивачем були укладені договори купівлі-продажу лома чорних металів з підприємствами в т.ч., ТОВ ПФК „Прометей", ТОВ „УкрМет", ВАТ „Коминмет", ТОВ «Неометпром», ВАТ „Бром", ПАТ „Ніжинський дослідно-механічний завод", ТОВ „Донмет".
Зміст договорів про надання послуг та їх особливість в цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 Цивільного кодексу України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.
Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено прямої залежності формування податкового кредиту звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок здійснення яких платник податків отримав прибуток. Суми нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише при умові не підтвердження цих сум податковими накладними. Крім того, формування податкового кредиту не залежить від фінансового результату звітного періоду.
Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Фактичність виконання договорів надання маркетингових послуг підтверджується наступними первинними документами: договорами надання послуг та завданнями до них; актами приймання-передачі робіт по договорам про надання послуг; податковими накладними.
Акти приймання-передачі наданих послуг повністю відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р.
З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку та отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого постачальникам послуг, а також суму валових витрат за отримані послуги.
В судовому засіданні доведено обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та суми сплачені за послуги до валових витрат, які не визнала податкова інспекція, оскільки на момент здійснення господарських операцій ТОВ „ВП „Вторзаготметалл", ТОВ „Метал-Виви", ПП „Євромет - Н", ТОВ „Сігма-Імпекс", ПП „Жовтневий Цветмет", ТОВ „Доміно-2010" знаходилися в Єдиному державному реєстрі та були платниками ПДВ.
Стосовно посилань відповідача на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 1. 5 ст. 203. п.1,2 ст. 215. ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим зазначені угоди мають ознаки нікчемності, то відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право встановлювати нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання, при перевірці їх господарської діяльності.
Таким чином, відповідачем необгрунтовано зроблено висновок про порушення ТОВ «Підприємство Будвироби» п.п.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1. та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим протиправно нараховано ТОВ «Підприємство Будвироби» грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.
З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 0103962301 від 23.05.2012 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 892 333,00 грн., в тому числі 808 692,00 грн. за основним платежем та 83641,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту № 531/23/20248512 від 06.02.2012 р.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 0103552301 від 02.03.2012 р., яким товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 537 375,50 грн., в тому числі 429 886,00 грн. за основним платежем та 107 471,50 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту № 531/23/20248512 від 06.02.2012 р.
Стягнути з державного бюджету на товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» 2146,00 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Текст постанови у повному обсязі складено 24 серпня 2012 року.
Суддя О.В. Врона