ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
31 серпня 2012 р. Справа № 2а-11719/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
за участю секретаря - Дасюк О.С.,
за участю представника позивача Вошика В.Б., представників відповідача Хомик К.В., Алхутова А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна»до Державної податкової інспекції м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень №0000762301 та №0000772301 від 03.10.2011р., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаверна»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції м.Червонограді (далі-ДПІ) та просить скасувати податкові повідомлення -рішення №0000762301 та №0000772301 від 03.10.2011р. Позов обґрунтовує тим, що висновки ДПІ щодо безтоварності операцій з контрагентом Товариства щодо неможливості здійснення таких з підстав укладення угод, що порушують публічний порядок є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту отримання товару та документами по факту використання придбаного у ПП «Галич-Тур»товару у господарській діяльності Товариства, в наслідок чого отримано прибуток. Окрім того зазначено, що при складанні акта №782/2301/13812389 від 02.09.2011р. по результатам документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Лаверна»щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин із ПП «Галич-Тур»працівниками податкової інспекції не було враховано, що Львівським окружним адміністративним судом 17.06.2011р. прийнято рішення по справі №2а-3214/11/1370, у якому суд вважав помилковим та необґрунтованим висновок органу податкової служби про безпідставність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Галич Тур» та його контрагентами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові та просив задовольнити.
За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні в порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) допущено заміну Державну податкову інспекцію у м.Червонограді правонаступником Державну податкову інспекцію у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях та зазначили, що ТзОВ «Лаверна»завищено значення податкового кредиту та занижено суму податку на додану вартість (далі-ПДВ) і податку на прибуток, що підлягають сплаті по операціях із контрагентом ПП «Галич Тур»у зв'язку з тим, що правочин відповідно до якого такий податковий кредит сформовано є нікчемним, оскільки проведеною перевіркою контрагента Товариства встановлено, що укладені угоди порушують публічний порядок. Окрім того, Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.10.10р. у справі про банкрутство ПП «Галич Тур»ліквідовано. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаверна»зареєстроване Червоноградським міськвиконкомом 16.01.1992р. за реєстраційним №15. Взято на податковий облік в ДПІ 21.01.1992р. за №1330027, в період що перевірявся було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.
Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин із ПП «Галич Тур»за період з 01.10.2009р. по 31.01.2010р., за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334 із змінами та доповненнями (далі-Закон №334): завищено суму валових витрат - 21 560,00грн. в результаті чого занижено суму податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 5 390,00 грн. по операціях із контрагентом ПП «Галич Тур» у зв'язку з тим, що правочини є нікчемними та п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168): завищено значення податкового кредиту та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 312,00грн., що викладено в Акті перевірки від 02.09.2011р. №782/2301/13812389.
На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2011 року №0000762301, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 5 390,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 1 347,50 грн. та №0000772301 від 03 жовтня 2011 року, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 4 312,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 1 078,00грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
В акті перевірки зазначено, що згідно із вимогами п.п.75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ від 25.08.2011р. №420, проведено позапланову виїзну перевірку в акті якої зазначено, що 27.04.2011р. ДПІ отримано акт позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Галич Тур»від 02.11.2010р. №2718/23-209/33981989, згідно якого встановлено нікчемність всіх операцій даного підприємства за період з 01.10.2009р. по 30.10.2010р.
За результатом проведеного аналізу податкової звітності платників податків щодо проведення взаємовідносин ПП «Галич Тур» з платниками зареєстрованими ДПІ встановлено, що в період з 01.10.2009р. по 30.10.2010р. Товариством відображено взаємовідносини із ПП «Галич Тур» щодо придбання ТМЦ: задекларовано податкового кредиту за жовтень 2009 року на суму 3 190,00грн., за грудень 2009 року на суму 1 122,00грн. та валових витрат за ІV квартал 2009 року на суму 21 560,00грн.
Оскільки актом перевірки ПП «Галич Тур» встановлено нікчемність всіх правочинів цього підприємства з контрагентами як таких, що порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання наслідків передбачених ними, а відтак, як це зазначено в акті від 02.09.2011р. №782/2301/13812389, надання Товариством до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для їх одержання, оскільки відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні.
Враховуючи вищевикладені обставини ДПІ прийшла до висновку, що Товариством занижено суму податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 5 390,00 грн. а також завищено значення податкового кредиту загальну суму 4 312,00грн. по безтоварних операціях із контрагентом ПП «Галич Тур».
Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, Товариство здійснювало за обревізований період операції з придбання сировини для здійснення основного виду діяльності: виробництва сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, а відтак у жовтні та грудні 2009 року обрало співпрацю з ПП «Галич Тур», оскільки таке погодилось поставити необхідний товар. Пояснив, що угоди на поставку ТМЦ між Товариством та його контрагентом були укладені в усній формі.
На виконання умов договору, як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, ПП «Галич Тур»виписало видаткові накладні від 15.10.2009р. №РН-10-1513 згідно номенклатури «картопля 5000 кг», від 26.10.2009р. №РН-10-2625 згідно номенклатури «ароматизатор гриби, барбекю, бекон, сир 85 кг», від 14.12.2009р. №РН-12-1414 згідно номенклатури «ароматизатор гриби, барбекю, бекон, сир 65 кг», від 18.12.2009р. №РН-12-1815 згідно номенклатури «олія «Дар сонця», 1л 120 пл.» та податкові накладні від 14.12.2009р. на суму 5 580,00грн. з яких 930,00грн. ПДВ, від 18.12.2009р. на суму 1 152,00грн. з яких 192,00грн. ПДВ, 15.10.2009р. на суму 12 000,00грн., з яких 2 000,00грн. ПДВ, від 26.10.2009р. на суму 7 140,00грн. з яких 1 190,00грн. ПДВ з покликанням на номер видаткової накладної від конкретної дати.
Суми ПДВ віднесені Товариством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації та додатку 5 за жовтень 2009 року на суму 3 190,00грн., за грудень 2009 року на суму 1 122,00грн., що підтверджено актом перевірки.
До матеріалів справи Товариством долучено платіжні доручення що оплати ПП «Галич Тур»коштів за поставлений товар від 01.03.2010р. на суму 5 000,00грн., від 12.03.2010р. на суму 10 000,00грн., від 15.03.2010р. на суму 10 000,00грн., від 18.03.2010р. на суму 872,00грн., в яких вказано призначення платежу за товар згідно накладних №--від--.
Факт здійснення господарських операцій Товариством підтверджується Свідоцтвом про атестацію №А06-189 виданого 25.09.2006р. яке чинне до 19.09.2009р., Свідоцтвом про атестацію №А09-227 виданого 27.11.2009р. яке чинне до 13.11.2012р., які засвідчують, що виробничо-технологічна лабораторія Товариства відповідає критеріям атестації.
Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.
Представником позивача до матеріалів справи долучено докази на списання сировини в виробництво на виготовлення снеків з барбекю, з беконом, з грибам, з сиром за жовтень, листопад 2009 року, за лютий -червень 2010 року з вказівкою на використану сировину та кількість пачок. Окрім того, до матеріалів справи долучено технологічні карточки на снеки картопляні «Українська картопля»та «Диво-серпантин», в яких у % співвідношенні вказано кількість використаних продуктів, з яких картопля, масло рослинне, добавки.
До матеріалів справи долучено видаткові накладні щодо реалізації снеків в асортименті оптовим покупцям Товариства у період жовтня-грудня 2009 року, січня-липня, вересня, листопада 2010 року: СП ТзОВ «Київ-Захід», ТзОВ ТВК «Львівхолод», ТзОВ «ТМ «Барвінок», ФОП Москаль Д.І., які є первинними обліковими документами та доказами в обґрунтування реальності господарських операцій.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.
Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Галич Тур»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Товари, які були предметом договору, не обмежені в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону №334, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 4 312,00грн. до складу податкового кредиту, в тому числі за жовтень 2009 року на суму 3 190,00грн., за грудень 2009 року на суму 1 122,00грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні деклараціями з ПДВ за спірний період та сформувати валові витрати у сумі 21 560,00грн. в тому числі за ІV квартал 2009 року.
Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.
Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.
Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.
Судом взято до уваги, що товар, що придбавався Товариством, поставлявся та оплачувався протягом певного періоду часу, що дає суду підстави вважати, що господарські операції мали реальний характер.
Окрім того слід зазначити, що в деклараціях з податку на прибуток за ІV квартал 2009 року та за кожен квартал 2010 року Товариство визначило суму податку до сплати у бюджет, що дає суду підстави вважати про реальність господарської діяльності останнього.
Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.
В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 1992 року, товари, роботи (послуги), які визначені у досліджених судом господарських операціях, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: виробництва сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами.
Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагента ПП «Галич Тур», досліджувались декларації з ПДВ та декларації з податку на прибуток з 01.10.2009р. по 30.10.2010р. розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів ПП «Галич Тур», по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).
Слід зазначити, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.
Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.
Окрім того, Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. у справі за позовом керівника ПП «Галич Тур» до ДПІ у Сихівському районі м.Львова, третьої особи арбітражного керуючого Зубчика В.Р. про визнання дій протиправними суд постановив визнати дії податкового органу по проведенні позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Галич Тур»за період з 01.10.2009р. по 30.10.2010р. за результатом яких складено акт від 02.11.2010р. №2718/23-209/33981989 неправомірними. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012р. апеляційна скарга податкового органу залишена без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. без змін.
Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП «Галич Тур», вищевказаних товарів мали реальний характер.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна»3,40грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м.Червонограді Львівської області №0000762301 та №0000772301 від 03.10.2011р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна»3,40грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст Постанови виготовлено 05.09.2012 року.
Суддя Шинкар Т.І.