06 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/5054/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВрони О. В.
при секретаріМаксименко Е.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_3 представників відповідача Дубова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень
До суду надійшов адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №0000961701/0 від 15.07.2008р., №0000961701/2 від 10.12.2008 р. та №0001771701/2 від 10.12.2008 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на підставі акту перевірки, були винесені податкові повідомлення-рішення №0000961701/0 від 15.07.2008р., №0000961701/2 від 10.12.2008 р. та №0001771701/2 від 10.12.2008 р. якими визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб. Проте, вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем помилково зроблені висновки, що у III та ІV кварталах 2007 р. позивачем перевищено граничний розмір обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 500 тис. грн., оскільки сумарна виручка від реалізації продукції за 2007 рік склала 499 780,00 грн. Щодо надходжень грошових коштів на поточний рахунок позивача, а саме, поповнення власних оборотних коштів у сумі 434000,00 грн. (касовий символ 32) та повернення позики від ТОВ «Вікторія» у сумі 81 500,00 грн. (таблиця 1), то ці кошти є виручкою від реалізації продукції, і тому вони не можуть враховуватись для визначення межі в 500 000 грн. для отримання права перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, письмово виклавши свої заперечення та зазначив, що відповідачем обґрунтовано було встановлено порушення законодавства позивачем, щодо визначення суми валового доходу для сплати єдиного податку, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.
Заслухавши, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 10 червня по 24 червня 2008 р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р. За результатами перевірки складено акт № 2356/17-3-26/НОМЕР_1/029 від 10.07.2008 р.
Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що з 01.04.2004 р. по 30.09.2008р. позивач здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності із сплатою єдиного податку для фізичних осіб на підставі Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
У 2007 р. валовий дохід позивача склав 1 024 433, грн. (без ПДВ), тобто у 2007 р. сума перевищення граничного обсягу виручки (500 тис. грн.) склала 524 443 грн. Перевищення граничного обсягу виручки сталося у третьому кварталі 2007 р.
Відповідно до ст.5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі порушення вимог установлених ст.1 цього Указу, зокрема при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік (500 тисяч гривень) платник єдиного податку починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) повинен перейти на загальну систему оподаткування обліку та звітності, порядок якої регулюється IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок громадян " від 26.12.1992 р. № 13-92, починаючи з наступного звітного періоду кварталу) шляхом подання до податкового органу за місцем проживання податкової декларації за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки.
Так, як згідно ст.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком (500 тис. грн.) не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, підприємець повинен суму доходу, що перевищила 500 тис. грн. згідно до п.4.2.8 п.4.2 ст.4 та пп.8.1.3 пп.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889, ст. 13 Декрету, включити до складу загального річного оподатковуваного доходу у відповідній декларації про отримані доходи, та сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно Книги обліку доходів і витрат , ПП ОСОБА_5 отримав чистий дохід у розмірі: 2004рік - 44028,20грн; 2005 рік-69550,32 грн.; 2006 рік - 98928,78 грн.; 2007 рік - 48901,09 грн. Усього за вказаний період сума доходу склала 261408,39 грн., що значно менше ніж внесені на розрахунковий рахунок грошові кошти у розмірі 580 790 грн. (3 кв.2007р. - І кв.2008р.).
Отже перевіркою встановлені розбіжності між сумою доходів отриманих на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_5 та доходів, відображених приватним підприємцем у податковій звітності, в наслідок чого встановлено заниження валового доходу на загальну суму 256 381,61 грн.: у т.ч.: за 2007 р. - 170 921,08 грн., за 1 квартал 2008 р. - 85460,54 грн. Вказані розбіжності виникли в результаті не включення позивачем до складу валових доходів суму готівкових коштів, які були отримані на розрахунковий рахунок як поповнення обігових коштів, а також коштів отриманих на розрахунковий рахунок як повернення ссуди на підставі договору займу.
ПП ОСОБА_5 надані до перевірки лише первинні документи, що підтверджують походження грошових коштів на загальну суму 63000 грн. (Договір займу № 3 від 20.03.2006р. з приватним підприємством „Виктория-Сервис"). Договір займу № 2 від 17.02.2004р. не було враховано під час перевірки тому, що дата його складання не припадає на термін перевірки. Тому, враховуючи вимоги діючого законодавства та те, що підприємець не підтверджує походження грошових коштів у розмірі 256381,61 грн. будь якими документами, то вказана сума була врахована відповідачем до валового доходу ПП ОСОБА_5 Пояснень, щодо походження вказаної суми підприємець ОСОБА_5 не надав.
За вказаними фактами відповідачем зроблено висновок, що платнику податків з 01.10.2007 р. потрібно було перейти на загальну систему оподаткування. Також ним занижено оподатковуваний доход у 2007р. та у першому кварталі 2008р. на загальну суму 22778,70 грн. з посиланням на норми ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», пп. 9.12. п.9.12 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".
На підставі висновків, викладених у акті перевірки, ДПІ в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення №0000961701/0 від 15.07.2008р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3416,81 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку.
За результатами розгляду повторної скарги ДПА у Дніпропетровській області № 445 від 03.10.2009р., ДПІ в Красногвардійському районі у м.Дніпропетровську було винесене податкове повідомлення-рішення: №0000961701/2 від 10.12.2008р., яким залишено без змін попереднє податкове повідомлення-рішення №0000961701/0 від 15.07.2008 р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів у сумі 3416,81 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001771701/2 від 10.12.2008 р., яким додатково нараховано суму податкового зобов'язання з податку з доходів в сумі 18182,36 грн.
Суд вважає, що висновки відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства з огляду на наступне.
З 01.04.2004 р. по 30 вересня 2008р. позивач здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності із сплатою єдиного податку для фізичних осіб. Правові засади перебування на спрощеній системі оподаткування в періоді виникнення спірних правовідносин регулювалися Указом Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президенту України від 28 червня 1999 р. №746/99).
Відповідно до ст.1 зазначеного Указу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для таких суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
У 2007 році позивачем здійснювалася діяльність з оптово-роздрібної торгівлі перукарськими аксесуарами, парфумерними товарами та була отримана виручка від реалізації товарів як у готівковій, так і безготівковій формі. Окрім цього, на поточні рахунки в установах банків позивачем також вносилися власні кошти для поповнення рахунків (касовий символ - 32), та надходила сума від повернення позики від ТОВ «Вікторія» згідно договорів займу: б/н від 23.09.2003 року; №2 від 17.02.2004 року; №3 від 20.03.2006 р.; б/н від 18.01.2006 р.
На підставі книги обліку доходів та витрат №2103/09/1 від 06.01.2001 р., прибуткових касових ордерів та виписок з поточних рахунків в установах банків вбачається, що сумарна виручка від реалізації продукції за 2007 рік склала 499 780,00 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 копійок), та не перевищила межу 500 000 грн. Також обсяг фактичної реалізації товарів у 2007 році, підтверджується накладними
Згідно ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника податку.
Стосовно інших надходжень грошових коштів на поточний рахунок ПП ОСОБА_5, а саме, поповнення власних оборотних коштів у сумі 434 000,00 грн. (касовий символ 32) та повернення позики від ТОВ «Вікторія» у сумі 81 500,00 грн., то вказані кошти, не є виручкою від реалізації продукції, те не враховуються для визначення межі в 500 000 грн. для отримання права перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності в розумінні Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
З акту перевірки вбачається, що в обґрунтування висновків перевірки відповідач робив посилання на норми пп. 9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", а саме якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи ніж визначені у пп. 9.12.1 п.9.12 ст.9 то такі доходи оподатковують за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Пункт 1.3 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" встановлює, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом; б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав; в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах; г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента; д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; е) доходів від надання в оренду (лізинг); є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України; ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України; з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України; и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків; і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України; ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
З наведеної норми Закону вбачається, що необхідною умовою для визнання доходу отриманого фізичною особою - платником податку, є перехід права власності до цієї фізичної особи на отримані кошти або майно.
Проте на підставі наданих позивачем доказів, було доведено, що грошові надходження які надходили на поточний рахунок ПП ОСОБА_5, а саме, поповнення власних оборотних коштів у сумі 434 000,00 грн. (касовий символ 32), є власними коштами позивача, використаними ним у своїй підприємницькій діяльності, які не є доходом згідно норм Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" та не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Також, не є доходом і грошові кошти, отримані позивачем в результаті виконання договорів займу: б/н від 23.09.2003 р.; №2 від 17.02.2004 р.; №3 від 20.03.2006 р.; б/н від 18.01.2006 р. у сумі 81 500,00 грн., оскільки їх отримання не пов'язане із переходом права власності або виручкою від реалізації продукції.
Окрім того, суд вважає, що відповідачем неправомірно не було враховано під час перевірки договір займу № 2 від 17.02.2004р. з підстав того, що дата його складання не припадає на термін перевірки, оскільки повернення суми займу за договором у розмірі 81 500,00 грн. у т.ч. за вказаним договором, відбулося безпосередньо у термін, що припадає на період перевірки (вересень 2007р.).
Таким чином, відповідачем було зроблено необгрунтований висновок про те, що в III та ІУ кварталах 2007 р. позивачем було перевищено граничний розмір обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 500 тис. грн. та про те, що ним занижено оподатковуваний доход у 2007р. - першому кварталі 2008р. у зв'язку з чим неправомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб з посиланням на норми ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», пп. 9.12. п.9.12 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".
З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №0000961701/0 від 15.07.2008р., №0000961701/2 від 10.12.2008 р. та №0001771701/2 від 10.12.2008 р.
Стягнути з державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 215,99 грн. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Текст постанови у повному обсязі складено 10 серпня 2012 року.
Суддя О.В. Врона