Донецький окружний адміністративний суд
04 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/7700/2012
Донецький окружний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Крилової М.М.
суддів Голуб В.А., Логойди Т.В.
при секретарі Полежай Ю.В.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідачів Попова М.О., Попова О.О.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, публічного акціонерного товариство «Державний ощадний банк України», Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (відповідач 1), публічного акціонерного товариство «Державний ощадний банк України» (відповідач 2) , Державної казначейської служби України (відповідач 3) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що Постановою КМ України №1 від 9.01.2008р. встановлений порядок виплати в 2008р. компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 02.01.1992р. в установи Ощадбанку СРСР. Позивач 20.06.2008р. подала до Ворошиловського відділення №25 ВАТ «Державний ощадний банк України» у м. Донецьку заяву-доручення №08038080841 про виплату та перерахування з компенсаційного рахунку НОМЕР_1 на її поточний рахунок НОМЕР_2 у тій же банківській установі суму у розмірі 261,85грн., при цьому була проведена ідентифікації її особи для внесення даних в ІАС «Реєстр вкладників заощаджень громадян» та виданий відривний талон до заяви-доручення. Незважаючи на зроблені нею дії, в порушення встановленого вищевказаною Постановою КМ України строку, грошові кошти перераховані не були, що, за твердженням позивача, є ознакою неправомірної бездіяльності банку та порушення банківського зобов'язання.
Також, зазначає позивач, при оформленні заявою-дорученням виплати компенсації втрат від знецінення заощадження не була здійснена подальша компенсаційна індексація суми, позначеної у компенсаційному рахунку НОМЕР_1 під час його відкриття, що є ознакою неправомірної бездіяльності відповідачів, оскільки сума виплачується у повному обсязі та є значно меншою за обмеження виплати у 1000 грн.
Заявою від 14.01.2009 року позивач уточнила позовні вимоги, у зв'язку з чим просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача 1 з неприйняття рішення про оформлення подальшої компенсаційної індексації відновлених заощаджень громадян при видачі вкладів відповідно до індексу інфляції - як таку, що суперечить вимогам ч.2 ст.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»; визнати належною до сплати їй з компенсаційного рахунку НОМЕР_1 додатково суми, утвореної проведенням подальшої компенсаційної індексації первісно відновленого заощадження; зобов'язати відповідача 1 до прийняття рішення з виконання вимоги ч.2 ст.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» про здійснення подальшої компенсаційної індексації заощаджень при видачі вкладів відповідно до індексу інфляції, внесення відповідного запису до компенсаційного рахунку про новий розмір відновленого заощадження, подачу додаткової заяви-доручення позивачем; визнати неправомірною бездіяльність відповідача 2 з невиплати позивачу зазначеної у заяві - дорученні суми 261,85 грн., з відповідним невиконанням вимог п.2 Постанови КМ України №1 від 09.01.2008р.; зобов'язати відповідача 2 у триденний строк перерахувати на поточній рахунок позивача, зазначений у заяві - дорученні суму 261,85грн. та пеню у розмірі 0,5% цієї суми за кожний день затримки виплати, починаючи з 26.06.2008р., стягнути судові витрати та витрати за послуги банку.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надавав суду письмові заперечення проти позову, зі змісту яких вбачається, що право власності у громадян існує лише щодо коштів, які знаходяться на їх ощадних рахунках, однак законних підстав вимагати невідкладної виплати коштів з компенсаційних рахунків позивач не мав, оскільки кошти, які знаходяться на цих рахунках, не є його власністю. Крім того, законодавством не передбачена черговість виплат, що є цілком виправданим і встановлена з метою захисту інтересів суспільства, адже компенсація знецінених заощаджень проводиться з державного бюджету і не може завдавати шкоди інтересам інших користувачів бюджетних асигнувань. На підставі зазначеного просив відмовити в його задоволені в повному обсязі.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволені в повному обсязі.
Представники відповідача 3 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Про час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 128 КАС України, - суд відкладає розгляд справи у разі неприбуття у судове засідання сторони, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Оскільки, є відомості про те, що судова повістка відповідачу вручена, то неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Відповідно до приписів ст.ст.2,3,17 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з ч.1,3 ст.48 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що Кабінет Міністрів України, публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Державна казначейська служба України є належними відповідачами по справі.
Так, ОСОБА_1 20.06.2008р. подала до Ворошиловського відділення №25 ВАТ «Державний ощадний банк України» у м. Донецьку заяву-доручення №08038080841 про виплату та перерахування з компенсаційного рахунку НОМЕР_1 на її рахунок НОМЕР_2, що відкритий у Ворошиловському відділенні №25 ВАТ «Державний ощадний банк України» у м. Донецьку, суму у розмірі 261,85грн.
Відповідно до листів ВАТ «Державний ощадний банк України» №2495 від 08.12.2008р. та №41 від 13.01.2009р., філія Ворошиловське відділення №25 м. Донецька згідно Постанови КМ України №1 від 09.01.2008р. внесла 20.06.2008р. відомості про реєстрацію компенсаційного рахунку НОМЕР_1, належного ОСОБА_1, в інформаційно-аналітичну систему «Реєстр вкладників заощаджень громадян», підтвердження про реєстрацію рахунку в системі отримано філією 23.06.2008р., однак станом на час видання зазначених довідок компенсаційні кошті на рахунок ОСОБА_1 державним казначейством не перераховано.
Статтею 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996р. №537/96-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що на підставі цього Закону встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.
Положення статей 6-7 наведеного Закону передбачають, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України починаючи з 1997 року та інших формах відповідно до діючого законодавства.
Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та у державні цінні папери проводиться їх власникам в готівковій чи безготівковій формі після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" даних про них, необхідних для ідентифікації вкладника при відкритті рахунку.
Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.
Заощадження повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин, у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення компенсаційних виплат, в тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаного Закону, була прийнята Постанова КМ України від 09.01.2008р. №1 «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР», якою передбачено проведення у 2008 році виплати громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, правонаступниками яких є відповідно відкриті акціонерні товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Ощадбанк).
Пунктами другим та третім цієї Постанови встановлено, що компенсаційні виплати проводяться власникам заощаджень у готівковій чи безготівковій формі в національній або іноземній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" даних, необхідних для ідентифікації вкладника при відкритті рахунка.
Обслуговування громадян, пов'язане з внесенням відповідних відомостей в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян", здійснюється безоплатно.
Для внесення даних в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" вкладники подають за місцем знаходження вкладу або за місцем свого проживання (у разі звернення щодо виплати компенсації за цінними паперами) до установ Ощадбанку:
документи, необхідні для відкриття вкладного рахунка фізичній особі відповідно до вимог Національного банку;
заявку-доручення у формі, що затверджується Ощадбанком за погодженням з Міністерством фінансів;
документи, що підтверджують право власності на заощадження.
Компенсаційні виплати проводяться власникам заощаджень через три дні після внесення відомостей про них в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" шляхом зарахування коштів за їх бажанням на поточний чи вкладний (депозитний) рахунок, відкритий в установах Ощадбанку.
Для проведення зазначених у пункті 1 цієї постанови виплат Державне казначейство перераховує згідно з розписом видатків державного бюджету на підставі розподілу, проведеного Міністерством фінансів, та необхідних документів, що подаються Міністерством Державному казначейству, кошти у сумі 6000 млн. гривень або в його еквіваленті в іноземній валюті на рахунок Ощадбанку та рахунок Національної акціонерної страхової компанії "Оранта".
Ощадбанк перераховує кошти, що надійшли на його рахунок, обласним управлінням відповідно до порядку здійснення у 2008 році його установами виплат громадянам України компенсації грошових заощаджень, який затверджується Ощадбанком за погодженням з Міністерством фінансів.
Суд зазначає, що в даному випадку мова йде не про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання укладеного між вкладником та ощадним банком договору, а про повернення відновлених в установленому порядку заощаджень. Відновлення і повернення проіндексованих заощаджень провадиться лише через установи Ощадного банку України в межах коштів перерахованих для цих цілей Головним управлінням Державного казначейства.
При цьому необхідно враховувати, що публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» провадить виплату проіндексованих заощаджень в межах передбачених для цього Державним бюджетом України і перерахованих з нього грошових сум, встановленої поетапності та черговості їх повернення, визначеного співвідношення між групами вкладників, тобто будь-які виплати позивачу відповідач 2 міг зробити лише після отримання від органів державного казначейства України відповідних компенсаційних виплат стосовно конкретної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа філії Ворошиловське відділення №25 м. Донецька ВАТ «Державний ощадний банк України» №2495 від 08.12.2008р., такі кошти на рахунок ОСОБА_1 державним казначейством не перераховано.
З наведеного виходить, що в діях відповідача 2 не вбачається ознак протиправності, оскільки кошти для таких виплат від органів державного казначейства не надходили.
Щодо посилань позивача на положення ч.2 ст.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» суд зазначає наступне.
Так, ч.2 ст.3 наведеного Закону (в редакції станом на 10.10.2001 року) встановлювала, що подальша компенсаційна індексація заощаджень громадян здійснюється при видачі вкладів, страхових внесків, погашенні цінних паперів відповідно до індексу інфляції.
Разом з тим, Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» частину другу статті 3 виключено. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно із зазначеним вище правилом дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Як зазначалось, ОСОБА_1 подала до Ворошиловського відділення №25 ВАТ «Державний ощадний банк України» у м. Донецьку заяву-доручення на виплату коштів 20.06.2008р., тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення законодавства, що були чинні саме на 20.06.2008р.
Виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні цього спору не підлягає застосуванню ч.2 ст.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», оскільки на момент виникнення спірних правовідносин зазначені положення були виключені з цього Закону.
Таким чином, вимоги позивача до Кабінету Міністрів України щодо відповідності його дій ч.2 ст.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» є необґрунтованими.
Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, у спосіб, що передбачений законами, обґрунтовано, з урахування усіх обставин в процесі прийняття рішення.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Так, позивачем не надано суду достатніх доказів в обґрунтування заявлених вимог, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, публічного акціонерного товариство «Державний ощадний банк України», Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
У судовому засіданні 04 вересня 2012 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 07 вересня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Крилова М.М.
Судді Логойда Т. В. Голуб В. А.