07 травня 2012 року 2а-1480/12/1070
м. Київ
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Журавель В.О.
при секретарі судового засідання Горбунова К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів
на транспорті Київської області в інтересах держави в особі Головної
державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства
транспорту та зв'язку України
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
27.03.12 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України (далі-позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1700 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем є заборгованість по сплаті штрафу у загальній сумі 1700 грн., визначеного постановою територіального управління Головавтотрансінспекції в Київській області №005768 від 25.01.2012, винесеною відповідно до абзацу 2 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. У призначений день і час до суду представник позивача не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача до суду не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив. Судові повідомлення надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.
За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.
Відповідач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим 22.02.2001 Виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, має ліцензію на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, строк дії якої з 13.02.2006 до 12.12.2011.
Згідно з ліцензійною карткою до ліцензії ОСОБА_1 за ліцензіантом зареєстровано транспортний засіб - марка MERCEDES-BENS 310D, номерний знак НОМЕР_2. Належність цього транспортного засобу відповідачу підтверджується також і складеним ним Списком власних або орендованих транспортних засобів для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами.
30.12.2011 посадовими особами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Київській області проведено перевірку транспортного засобу, що використовувався фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для автомобільних перевезень - марка MERCEDES-BENS 310D, номерний знак НОМЕР_2. Під час перевірки виявлено порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - відсутність документів, що дозволяють здійснювати нерегулярні пасажирські перевезення, які визначені вказаною статтею (ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг). За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №009112 від 30.12.2011. Згідно з записом в акті перевірки водій ОСОБА_1 пояснив, що ліцензійна картка в стадії розробки, договір та квитанцією він привезе пізніше.
На підставі цього Акту посадовими особами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Київській області винесено постанову №005768 від 25.01.2012, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до супровідного листа від 27.01.2012 №1/4-3/440 на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням направлялася копія постанови від 25.01.2012 №005768, яку отримано відповідачем 02.02.2012, що підтверджується підписом про отримання на поштовому повідомленні, копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно з наявними матеріалами справи вказану постанову відповідачем не оскаржено.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, що проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Указаний урядовий орган здійснює державний контроль за додержання суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення.
Пунктом 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 за №1190, передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезень пасажирів і вантажів. Пунктом 20 Положення передбачено, що Головавтотрансінспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Гербу України і своїм найменуванням.
Згідно з вимогами пункту 8 вказаного Положення, Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 14.12.2005 за №888 затвердило Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1573/11853. Пунктом 1 цього Положення територіальний орган Головавтотрансінспекція у Київській області (далі - територіальне управління) є Територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи.
Пунктом 4 вказаного Положення основним завданням територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у відповідному регіоні визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання всіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а пунктом 5 - територіальні управління Головавтотрансінспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Цією ж статтею передбачено, що порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567 затверджено порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, згідно з пунктом 3 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, місті Києві та Севастополі.
Згідно з вимогами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Частина друга статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає, що документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Оскільки перевіркою 30.12.2011 об'єктивно встановлено порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" - відсутність документів, що дозволяють здійснювати нерегулярні пасажирські перевезення (ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг), то суд вважає винесення постанови про застосування фінансової санкції обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 60 КАС України у випадках, встановлених законом, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Відповідно до статті 361 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Докази, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості прокурором і позивачем надано суду, їх копії долучено до матеріалів справи. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, суд вважає вимоги прокурора і позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254, 257 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України штраф у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 травня 2012 р.