Іменем України
21.08.12Справа №2а-1560/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді -Водяхіна С.А.,
секретар -Авчиян К.Е.,
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1 -ОСОБА_2, довіреність від 03 липня 2012 року;
представника відповідача -Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі в особі Сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ленінського РВ УМВС України у м. Севастополі -в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі в особі Сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ленінського РВ УМВС України у м. Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі в особі відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ УМВС України в місті Севастополі про визнання дії відповідача, що пов'язані з відмовою у знятті з реєстраційного обліку місця проживання протиправними, зобов'язати УМВС в м. Севастополі в особі Сектора громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленського РВ УМВС України в м. Севастополі зняти позивача з реєстраційного обліку місця проживання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у знятті його з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, оскільки він, як громадянин Російської Федерації, не має законних підстав бути зареєстрованим за зазначеною адресою.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, письмових заперечень проти позову не надіслав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, встановивши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 23 грудня 1994 року, що підтверджується довідкою про склад сім'ї та реєстрацію, виданою Комунальним підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22» від 06 липня 2012 року № 1303.
З 2006 року позивач постійно проживає та зареєстрований у Російській Федерації за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується паспортом громадянина Російської Федерації.
03 липня 2012 року позивач звернувся до управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі в особі відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі з завою про зняття його з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі в особі відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі позивачу було відмовлено на підставі того, що у ОСОБА_1 відсутній документ для постановки штампу про зняття з реєстрації, а саме: паспорт громадянина України або посвідки на постійне, тимчасове проживання. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, відмовлено було позивачу під час бесіди.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Оскільки позивач постійно проживає та зареєстрований у Російській Федерації, підстав для реєстрації його в Україні не має.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Однак, при цьому, суд зазначає, що стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у позовних вимогах.
Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог (частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки відмова відповідача не підтверджена письмовим доказом, суд вважає що відповідачем було допущено бездіяльність.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнать бездіяльність управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі в особі відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі щодо вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_1 противоправною.
Зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі в особі відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі зняти з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 32 гривень 19 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 27 серпня 2012 року.
Суддя С.А. Водяхін