Іменем України
07 вересня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1763/12
10:50
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Брезіної Т.М.;
секретаря судового засідання -Ковальчук Т.С.;
за участю:
представника позивача -Муляр Т.В.;
перекладача -ОСОБА_1
відповідача -ОСОБА_2.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області до громадянина Республіки Грузії ОСОБА_2 про примусове видворення,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд прийняти рішення, яким примусово видворити громадянина Республіки Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, прописаний та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з метою забезпечення можливості подальшого видворення, затримати громадянина Республіки Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження на строк, необхідний для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більше як на дванадцять місяців, з розміщенням в Пункті тимчасового перебування іноземців у Волинській області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в своєму поясненні вказав, що прибув на територію України 11.05.2010 року законним шляхом через КПП «Бориспіль» авіарейсом «Тбілісі - Київ». Після чого направився до зупинки маршрутних автобусів з подальшою метою потрапити в м. Чернівці, де на той час проживав його брат громадянин Грузії ОСОБА_3 1982 року народження.
В Чернівцях ОСОБА_2. проживав у квартирі, яку орендував його брат за адресою: АДРЕСА_2. Так, як метою приїзду в Україну ОСОБА_2. було працевлаштування, то останній займався торгівлею на МТК «Калинівський ринок» в орендованому контейнері, при цьому дозволу на працевлаштування в Україні або будь-яких документів, які б дозволяли здійснювати торгівельну діяльність в Україні він не мав.
10.08.2010 року у гр. ОСОБА_2. закінчувався дозволений термін перебування в Україні. Побоюючись, що повторно його в Україну не впустять, а також через відсутність коштів на виїзд з України, ОСОБА_2. територію України не покинув.
Проживаючи у свого брата близько року, ОСОБА_2. продовжував торгувати на МТК «Калинівський ринок». За період перебування в Чернівцях останній познайомився з громадянкою України ОСОБА_4 1990 р.н., проживає за адресою АДРЕСА_3 до якої переїхав в червні 2011 року. В подальшому планував укласти шлюб з вищевказаною громадянкою і подав заяву на отримання дозволу на імміграцію в Україну. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2. на території України знаходиться незаконно, а також через відсутність необхідних документів (довідки з Республіки Грузії про не перебування у шлюбі), позивач та ОСОБА_4. не звертались в органи РАГСу з приводу реєстрації шлюбу.
11.08.2011 року, за порушення правил перебування на території України, працівниками СГІРФО Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області відносно ОСОБА_2. було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.203 КУпАП. Рішенням Шевченківського районного суду вказаного громадянина визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
12.09.2011 року, начальником СГІРФО Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області було прийнято рішення про видворення за межі України із забороною в'їзду терміном на 1 рік (до 12.09.2012 року), та попереджено про необхідність виїзду з території України до 22.09.2011 року. У зв'язку з відсутністю постійної роботи, а також браком коштів, ОСОБА_2. територію України у встановлений термін не покинув.
Суд ухвалою про відкриття провадження по справі зобов'язав позивача забезпечити учать у справі перекладача. У зв'язку з цим, в судове засідання з'явився перекладач ОСОБА_1., який відповідно ст.68 КАС України попереджений про кримінальну відповідальність. Відповідач володіє російською мовою, у зв'язку з цим перекладачем було здійснено переклад з української мови на російську.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав та погодився на видворення з України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
В матеріалах справи знаходяться пояснення відповідача, в яких пояснив, що прибув на територію України 11.05.2010 року законним шляхом через КПП «Бориспіль» авіарейсом «Тбілісі - Київ» (а.с.7-8).
17.07.2012 року №5596/9/18-211 ДПС у Чернівецькій області на запит від 16.07.2012 року №18/87 повідомило, що громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження в податкових органах ДПС Чернівецької області не отримував реєстраційний номер облікової картки платника податків (податковий номер) та не перебуває на податковому обліку як приватний підприємець, засновник або керівник юридичної особи (а.с.11).
16.07.2012 року Чернівецькій обласний центр зайнятості на запит щодо видачі дозволу на працевлаштування повідомило, що дозвіл на працевлаштування в Україні для використання праці громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. не видавався (а.с.12).
11.08.2011 року, за порушення правил перебування на території України, працівниками СГІРФО Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області відносно ОСОБА_2. було складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.14).
Рішення Шевченківського районного суду від 18.08.2011 року вказаного громадянина визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.15).
12.09.2011 року, начальником СГІРФО Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області було прийнято рішення про видворення за межі України із забороною в'їзду терміном на 1 рік (до 12.09.2012 року), та попереджено про необхідність виїзду з території України до 22.09.2011 року (16,17).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті позову.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI (далі Закон № 3773-VI).
Пунктом 3 ст.9 Закону № 3773-VI визначено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до п.15 ст. 4 Закону № 3773-VI визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» (далі - Постанова №150) іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: протягом наданого візою дозволу в разі в'їзду з держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Враховуючи, що відповідач є порушником законодавства України, порушив вимоги п.2 «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України», проживаючи в Україні понад 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, що в свою чергу веде до грубого порушення вимог п. 3 ст. 9 та п. 15 ст. 4 Закону №3773-VI.
Підставами вважати, що відповідач буде ухилятись від виїзду є те, що 11.08.2011 року за порушення правил перебування на території України, працівниками СГІРФО Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області відносно ОСОБА_2. було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.203 КУпАП. Рішення Шевченківського районного суду вказаного громадянина визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Свідомого невиконання відповідачем рішення начальника СГІРФО Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області про видворення за межі України із забороною в'їзду терміном на 1 рік, згідно з яким ОСОБА_2. зобов'язаний був покинути територію України в термін до 22.09.2011 року.
Повторне складання співробітниками 1-го міжрайонного відділу міліції міграційного контролю при УМВС України в Чернівецькій області 11.07.2012 року протоколу про адміністративне правопорушення за порушення ОСОБА_2 правил перебування на території України, відсутність коштів необхідних для виїзду за межі України та свідомого порушення законодавства України з прикордонних питань.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Відповідно до ч.4 ст.30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.
Абзацом 1 ч.5 ст.30 Закону № 3773-VI передбачено, що рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення.
Беручи до уваги той факт, що відповідач своїми діями порушив вимоги ст. 25 Закону 3773-VI, - це дає обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від виконання рішення про примусове повернення, то відповідно до норм законодавства, видворення громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, потрібно здійснити у примусовому порядку.
Підстав, визначених в ст. 31 Закону № 3773-VI щодо заборони примусового видворення, суду відповідач не повідомив.
Крім того, відповідач визнає факт порушення норм чинного законодавства України, але добровільно залишити територію України не в змозі, оскільки у нього відсутні кошти, погоджується на видворення за межі території України в примусовому порядку.
Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного керуючись ст. 11, 50, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167, 183-5, 256 КАС України, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Примусово видворити громадянина Республіки Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, прописаний та проживає за адресою: АДРЕСА_1
3.З метою забезпечення можливості подальшого видворення, затримати громадянина Республіки Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження на строк, необхідний для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більше як на дванадцять місяців, з розміщенням в Пункті тимчасового перебування іноземців у Волинській області.
В частині затримання постанова підлягає до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.М. Брезіна