31 серпня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1537/12
10:17 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Василика Г.В.,
сторін:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;
відповідача - Чорної Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради Чорної Наталії Євгенівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати бездіяльність державного реєстратора відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради Чорної Наталії Євгенівни щодо невнесення змін до відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, в повному обсязі, як це зазначено в реєстраційній картці ОСОБА_4 від 23.05.2012 р. протиправною;
- зобов'язати державного реєстратора відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради Чорну Наталю Євгенівну провести державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, в повному обсязі, відповідно до реєстраційної картки ОСОБА_4 від 23.05.2012 р.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідач, всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не здійснив державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, в повному обсязі, як було зазначено ним в реєстраційній картці, тим самим позбавив його права на зайняття іншими видами діяльності.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Державним реєстратором відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити. Посилався на те, що оскільки наказом Міністерства юстиції України № 3178/5 від 14.10.2011 р. форму реєстраційної картки 11 затверджено на трьох аркушах, позивач не мав підстав змінювати документ встановленого зразка.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_4 (58013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 19.09.1994 р.
24.05.2012 р. позивач направив на адресу державного реєстратора відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради реєстраційну картку (форма 11) на проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.05.2012 р. на 23-х аркушах, яку відповідачем одержано 28.05.2012 р.
В поданій картці в переліку змін, що вносяться до відомостей про фізичну особу - підприємця позивачем відмічено, що зміни стосуються видів діяльності, зокрема позивач вказав 609 видів економічної діяльності до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Дослідженням в судовому засіданні облікової справи встановлено, що позивач в реєстраційній картці вказано також види економічної діяльності, які відносяться виключно до компетенції органів державної влади та громадських організацій, а саме: № 263 «Діяльність пожежних служб», № 298 «Діяльність у сфері юстиції і правосуддя», 301 «Діяльність центрального банку», № 289 «Діяльність у сфері соціального страхування», № 264 «Діяльність політичних організацій», № 275 «Діяльність професійних громадських організацій», № 276 «Діяльність профспілок», № 277 «Діяльність релігійних організацій», № 366 «Карбування монет», № 219 «Виробництво ядерних матеріалів».
29.05.2012 р. державний реєстратор вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу - підприємця.
Як слідує із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державний реєстратор вніс інформацію з перших двох аркушів реєстраційної картки форми 11 та замість 609 видів економічної діяльності вніс тільки 31.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).
Відповідно до ст. 1 цього Закону Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст. 4 Закону № 755-IV).
Згідно ст. 17 Закону № 755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Частиною 4 цієї статті Закону визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця: ім'я фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті); місце проживання; види діяльності; дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дати та номери записів про внесення змін до нього; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця тощо.
Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру (пункт 2 розділу VIII Прикінцевих положень Закону № 755-IV).
Як слідує із матеріалів справи, державний реєстратор вніс інформацію з перших двох аркушів реєстраційної картки форми 11 поданою позивачем 23.05.2012 р. та замість 609 видів економічної діяльності вніс тільки 31.
Таким чином, державний реєстратор в порушення вимог ст. 17 та пункт 2 розділу VIII Прикінцевих положень Закону № 755-IV не вніс відомості зазначені позивачем в реєстраційній картці, а тому суд вважає бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до відомостей про особу - підприємця ОСОБА_4 протиправною.
Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, державний реєстратор в судовому засіданні пояснив, що він керувався наказом Міністерства юстиції України № 3178/5 від 14.10.2011 р., яким форму реєстраційної картки 11 затверджено на трьох аркушах та вважає, що позивач не мав підстав змінювати документ встановленого зразка.
Наведені обставини суд не бере до уваги з таких міркувань.
Відповідно до ст. 1 Закону № 755-IV реєстраційна картка - документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону № 755-IV спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації затверджує нормативно-правові акти щодо формування та ведення Єдиного державного реєстру.
Наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 р. № 3178/75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 р. за № 1207/19945 затверджено форми реєстраційних карток. Так, на проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців подається реєстраційна картка форма 11.
Дослідженням типової форми вказаної картки встановлено, що вона не містить обмежень щодо кількості визначення в картці видів економічної діяльності та, відповідно, кількості сторінок на яких можна вказувати ці види діяльності. Більше того, в формі 11 реєстраційної картки передбачено, графу «сторінки картки заповнив».
Крім того, суд звертає увагу на те, що в листі від 05.07.2012 р. № ПУ-437-12-72 Державна реєстраційна служба України роз'яснила, що обмежень щодо кількості видів діяльності, що зазначаються в ЄДР, законодавство не містить (а.с. 57)
Відмовляючи частково в задоволенні позову, суд виходить з наступного.
Порядок державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі врегульовано ст. 45 Закону № 755-IV. Зокрема ч. 1 цієї статті встановлено, що зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені фізичної особи, місця її проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера та серії паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади і має відмітку у паспорті, набирають чинності з дня їх державної реєстрації.
Згідно ч. 9 ст. 45 Закону № 755-IV державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу - підприємця здійснюється за процедурами, передбаченими статтею 43 цього Закону для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Положеннями ч. 1 ст. 43 цього Закону визначено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які передбачені частиною першою статті 44 цього Закону. Перевірка на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які передбачені абзацами третім та четвертим частини першої статті 44 цього Закону, здійснюється з використанням відомостей Єдиного державного реєстру.
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону № 755-IV підставами для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця є:
невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації;
наявність обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем;
наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем.
Враховуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації таких змін, в порядку встановленим ч.1 ст. 44 цього Закону.
За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор зобов'язаний не пізніше двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації, із зазначенням підстав для такої відмови, та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відповідно до опису (ч. 3 ст. 44 Закону № 755-IV).
Отже, у разі наявності підстав для відмови в державній реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, державний реєстратор зобов'язаний відмовити фізичній особі - підприємцю у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця та видати заявнику відповідне повідомлення.
Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією судів, що визначена ст. 124 Конституції України, є здійснення правосуддя.
Адміністративні суди, згідно зі ст. ст. 3, 4 КАС України, здійснюють правосуддя в адміністративних справах - переданих на вирішення адміністративного суду публічно-правових спорах, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи їхня посадова чи службова особа. Враховуючи передбачену законами обов'язковість для виконання законних вимог суб'єкта владних повноважень, адміністративно-правовий спір, як правило, пов'язується з оспорюванням чи оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин з боку юридичних чи фізичних осіб.
Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження інших органів державної влади, зокрема у питанні реалізації державним реєстратором встановленої Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» компетенції проводити перевірку на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця фізичної особи - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Відтак в частині позовних вимог про зобов'язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу - підприємця в повному обсязі, відповідно до поданої реєстраційної картки, а також про визнання бездіяльності щодо невнесення цих змін в повному обсязі як зазначено в реєстраційній карті суд відмовляє за безпідставністю.
Частиною 2 ст. 42 Конституції України встановлено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом, держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускаються неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція, види і межі монополії визначаються законом.
Статтями 5, 6 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантовано свободу підприємницької діяльності не забороненої законом.
За змістом ч. 4 ст. 12 ГК України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.
Згідно чч. 1 та 3 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГК України, законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям.
Зокрема, ст. 4 Закону України «Про підприємництво» визначає види діяльності, які можуть здійснюватися виключно державними підприємствами та організаціями, наприклад діяльність, пов'язана з обігом окремих видів наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; діяльність, пов'язана з охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами. Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з добавками на основі біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ) та добавок на основі біоетанолу, здійснюється підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Окремими видами діяльності можуть займатися лише юридичні особи. Так, згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється юридичними особами; згідно Законом України «Про страхування» страховиками можуть бути фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності; згідно Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» депозитарієм цінних паперів може бути юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків, тощо.
Отже законодавство, що регулює порядок здійснення господарської діяльності безпосередньо не містить вичерпного переліку заборонених або обмежених видів господарської діяльності, а тому суд вважає, що у кожному конкретному випадку державний реєстратор зобов'язаний, в порядку передбаченому визначеному ст.ст. 43, 44 та 45 Закону № 755-IV, перевіряти подані фізичними особами - підприємцями документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації таких змін.
При цьому, державний реєстратор має перевірити чи не має обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір здійснювати таку діяльність.
За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця державний реєстратор зобов'язаний, в порядку, строки та спосіб визначений ч. 3 ст. 44 Закону № 755-IV відмовити заявнику у проведенні державної реєстрації таких змін.
Відповідно до приписів ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує, в т.ч. як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною 3 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Матеріали справи підтверджують сплату позивачем судового збору в сумі 32,19 грн. Оскільки, судом задоволено позовні вимоги частково, то відповідно стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 16,00 грн.
Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради.
Вказана позиція збігається із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 21.11.2011 р. № 2135/11/13-11.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність державного реєстратора відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради Чорної Наталії Євгенівни щодо невнесення змін до відомостей про особу - підприємця ОСОБА_4, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців протиправною.
3. Зобов'язати державного реєстратора відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради Чорну Наталю Євгенівну провести державну реєстрацію змін до відомостей про особу - підприємця ОСОБА_4, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, в порядку встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 16,00 грн.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 05.09.2012 р.
Суддя В.К. Левицький