Іменем України
30 серпня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/1378/12
16 год. 54 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Скакун О.П.
суддів Бойко О.Я., Левицького В.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом
Науково-виробничого підприємства "МІМ"
до Державної служби геології та надр України
про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії
за участю
секретаря судового засідання Юзька Я.В.
представника позивача Мацьоцького О.І.
представника відповідача Середи Р.М.
Науково-виробниче підприємство "МІМ" звернулося з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України про визнання незаконним та скасування наказу №46 від 16.02.2012 р. та зобов'язання поновити дію спеціального дозволу №3991 від 09.08.2006 р. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що науково-виробниче підприємство "МІМ" є власником цегельного заводу, розташованого за адресою с.Опришени Глибоцького району Чернівецької області та здійснює діяльність по виготовленню каменя керамічного. У 2006 році позивачем отримано спеціальний дозвіл на користування надрами на умовах затвердження запасів ДКЗ. Документацію по геолого -економічній оцінці глиняної сировини Опришенського родовища виготовляло ПП «Геотехнологія». В червні 2011 року колегія Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології і природних ресурсів України затвердила та визнала Опришенське родовище глинистої сировини підготовленим до подальшої промислової експлуатації. В листопаді 2010 року Державна геологічна служба Міністерства охорони навколишнього середовища повідомила позивача про те, що у відповідності до наказу №470 від 22.10.2010р. зупинено дію спеціального дозволу №3991, у зв'язку з порушенням умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про користування ділянкою надр. При цьому наказ позивачу не надсилався та які саме порушення допущені позивачем в користуванні надрами не зазначалося. Позивач зазначає, що в період дії спеціального дозволу науково-виробниче підприємство "МІМ" замовило виготовлення документації для затвердження запасів ДКЗ, проводило щорічний радіаційний контроль за пробами в кар'єрі та готової продукції на відповідність вимогам НРБУ- 97, регулярно сплачувало обов'язкові платежі, щорічно подавало звіти до ДНВП "Геоінформ України»про стан запасів корисних копалин за формою 5 -гр. Затримка у затвердженні запасів ДКЗ сталася не з вини НВП «МІМ», а отже в діях позивача відсутня вина в порушенні строків, передбачених спеціальним дозволом. Після звернення до відповідача з заявою про поновлення дії спеціального дозволу, відповідачем було повідомлено позивачу про анулювання спеціального дозволу на користування надрами. Позивач стверджує, що лист про встановлення строку на усунення причини зупинення дозволу ним отримано не було. Зазначена у повідомленні про вручення поштового відправлення особа з прізвищем ОСОБА_7 на підприємстві не працює, що підтверджується довідкою позивача. На думку позивача, ним не було порушено жодного з передбачених законодавством пунктів, які були б підставою для припинення права на користування надрами.
У зв'язку з цим позивач вважає наказ №46 від 16.02.2012 р. про анулювання позивачу спеціального дозволу незаконним та таким, що підлягає скасуванню, та просить суд зобов'язати відповідача поновити дію спеціального дозволу на користування надрами.
В судовому засіданні 30.08.2012р. представник позивача уточнив позовні вимоги. А саме, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 46 від 16.02.2012р. в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3991 від 09.08.2006р., виданого Науково-виробничому підприємству "МІМ", зобов'язати відповідача поновити дію спеціального дозволу №3991 від 09.08.2006 р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача проти позову заперечував. В письмових запереченнях відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. З моменту отримання спеціального дозволу у користувача надрами виникають права та обов'язки, передбачені Кодексом України про надра, особливими умовами, що є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами. Пунктом 1 особливих умов спеціального дозволу, виданого позивачу, було зобов'язано позивача протягом трьох років затвердити запаси ДКЗ України. Анулюванню спеціального дозволу на користування надрами №3991 від 09.08.2006р. на видобування глини в Опришенському родовищі передувало зупинення дії зазначеного дозволу. Підставою для зупинення дії дозволу було порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр, порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та раціональне використання надр, невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування. Позивачем у позовній заяві визнано факт порушення строків, передбачених п.1 спеціального дозволу. Відповідач стверджує, що позивача було належним чином повідомлено про зупинення дії спеціального дозволу та про надання одного місяця для усунення порушень, що призвели до зупинення дії спеціального дозволу, про що свідчать поштові повідомлення. Відповідач вважає безпідставним твердження позивача про те, що в повідомленні зазначено прізвище особи, яка не працює на підприємстві. Оскільки у відповідності до Правил надання послуг поштового зв'язку поштові відправлення вручаються представникам юридичної особи, уповноваженим на одержання пошти. Тобто поштову кореспонденцію може отримувати виключно уповноважена особа. З моменту зупинення дії спеціального дозволу інформація про вжиті заходи щодо усунення причин зупинення дії дозволу від позивача відповідачу не надходила. Підставою для анулювання спеціального дозволу був п.п. 9 п.23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, згідно якого право на користування надрами припиняється у разі невжиття надрокористувачем заходів для усунення причини зупинення дії дозволу в установлений строк.
Відповідач вважає наказ № 46 від 16.02.2012р. в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3991 від 09.08.2006р., виданого Науково-виробничому підприємству "МІМ", законним та виданим у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Розглянувши матеріали справи, суд
09 серпня 2006 року Науково-виробничому підприємству "МІМ" Міністерством охорони навколишнього середовища України видано спеціальний дозвіл на користування надрами №3991, а саме на видобування в Опришенському родовищі корисних копалин -глини. Мета надрокористування - видобування глини в якості сировини для виробництва цегли та каменів керамічних марки «100». Спеціальним дозволом передбачено особливі (додаткові) умови - спеціальний дозвіл надається на умовах ризику за умови: протягом трьох років затвердити запаси ДКЗ України. (а.с. 42).
25 березня 2007 року ПП «Геотехнологія»- «Виконавець»та НВП «МІМ»- «Замовник»уклали договір про створення науково - технічної продукції, а саме виконання робіт по детальній розвідці Опришенського родовища глин. (а.с.40-41).
22 жовтня 2010 року наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 470 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами від 09.08.2006р. № №3991, у зв'язку з порушенням надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр (а.с.77-78). Про що Державною геологічною службою Міністерства охорони навколишнього природного середовища 09.11.2010р. було повідомлено позивача та підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 79- 79 на звороті).
08 червня 2011 року Протоколом № 2281 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології і природних ресурсів України установлено параметри постійних кондицій для підрахунку балансових запасів глинистої сировини Опришенського родовища. Віднесено Опришенське родовище глинистої сировини до групи родовищ складної геологічної будови відповідно до Класифікатора запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр. Визнано Опришенське родовище підготовленим до подальшої промислової експлуатації (а.с.35-39).
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив ту обставину, що зазначений протокол відповідає формі виконання умов спеціального дозволу, тобто виконання умови ризику щодо затвердження запасів ДКЗ України.
Судом вставлено, що позивачем не було повідомлено відповідача про виконання умови спеціального дозволу щодо затвердження запасів ДКЗ України. Представник позивача в судовому засіданні не заперечував цього факту.
29 листопада 2011 року наказом Державної служби геології та надр України №176 Науково-виробничому підприємству "МІМ" надано термін -один місяць для усунення порушень, які стали причиною зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами (а.с. 80-81).
До відома позивача зазначену інформацію відповідачем доведено листом від 02.12.2011р., який, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, вручено було за довіреністю ОСОБА_7 (а.с.82-82 на звороті).
Згідно довідки позивача працівник з прізвищем ОСОБА_7 на НВП «МІМ»не працював (а.с.11).
16 лютого 2012 року наказом Державної служби геології та надр України №49 анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами від 09.08.2006р. № №3991 на підставі п.п. 9 п.23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (а.с.83-84). Про що 27.02.2012р. було повідомлено позивача та підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 85- 85 на звороті).
05 березня 2012 року позивач звернувся до відповідача з листом про поновлення дії спеціального дозволу та повідомив про усунення порушень (а.с.15). Однак, відповідачем дію спеціального дозволу поновлено не було.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Кодексом України про надра врегульовано гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Статтею 13 Кодексу України про надра передбачено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
Одним із видів користування надрами, у відповідності до ст.14 Кодексу України про надра, є видобування корисних копалин.
Згідно ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.
Статтею 24 зазначеного Кодексу визначено права та обов'язки користувачів надр. Користувачі надр мають право: здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами. Користувачі надр зобов'язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Частиною другою цієї статі передбачено, що права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Положення про Державну службу геології та надр України затверджено Указом Президента України від 06.04.2011р. № 391. У відповідності до п.п. 13 п.4 Положення Державна служба геології та надр України зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію.
Оскільки предметом судового розгляду у справі є наказ відповідача про анулювання спеціального дозволу, а не наказ про зупинення дії спеціального дозволу, виданий у 2010 році, суд застосовує норми нормативно -правового акту, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 16.02.2012р. -дату видачі відповідачем наказу №49, яким було анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами від 09.08.2006р. № №3991.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. № 615.
З оскаржуваного наказу відповідача від 16 лютого 2012 року №49 вбачається, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 09.08.2006р. № №3991 було анульовано на підставі п.п. 9 п.23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.
Зазначеною нормою законодавства передбачено, що право користування надрами припиняється Держгеонадрами безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що наказом №470 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами від 09.08.2006р. № №3991, виданого позивачу, було правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства. Так як, позивачем станом на 22 жовтня 2010 року не було дотримано особливих умов спеціального дозволу та не затверджено запаси ДКЗ України протягом трьох років з моменту отримання дозволу.
Однак, дослідженням наказу № 470 судом встановлено, що відповідач, зупиняючи дію спеціального дозволу на користування надрами, не установив строк для вжиття заходів щодо усунення причин зупинення дії дозволу.
З матеріалів справи вбачається, що строк для вжиття заходів щодо усунення причин зупинення дії дозволу було установлено відповідачем лише 29 листопада 2011 року наказом №176.
Суд звертає увагу на те, що на момент встановлення відповідачем місячного строку для вжиття заходів для усунення причин зупинення дії дозволу та на момент анулювання відповідачем спеціального дозволу на користування надрами наказом від 16 лютого 2012 року №49, позивачем такі причини вже було усунено 08 червня 2011 року, що підтверджується Протоколом № 2281 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології і природних ресурсів України.
Суд вважає необгрунтованими твердження відповідача про те, що позивач всупереч вимогам закону не повідомив відповідача про вжиття заходів для усунення причин зупинення дії дозволу, так як нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку надрокористувача повідомляти відповідача про вжиття таких заходів.
Водночас п.п. 18 п.3 Положення про Державну службу геології та надр України на відповідача покладено завдання щодо здійснення державного контролю за дотриманням нормативів, стандартів та інших вимог щодо геологічного вивчення і використання надр, умов спеціальних дозволів на користування надрами та угод про умови користування надрами.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з зазначеними обставинами, відповідач неправомірно припинив Науково-виробничому підприємству "МІМ" право на користування надрами з підстави невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк, передбаченої п.п. 9 п.23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.
Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу Державної служби геології та надр України № 46 від 16.02.2012р. в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3991 від 09.08.2006р., виданого Науково-виробничому підприємству "МІМ" підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання поновити дію спеціального дозволу №3991 від 09.08.2006 р. суд зазначає наступне.
Пунктом 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами регламентовано порядок поновлення дії дозволу на користування надрами. Дія дозволу поновлюється Держгеонадрами після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії, і сплати сум фінансових санкцій, застосованих у зв'язку із зупиненням дії дозволу.
Таким чином, нормами законодавства чітко передбачено обов'язок відповідача поновити дію спеціального дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.
Судовим розглядом справи встановлено, що такі причини позивачем було усунено. У зв'язку з цим, зобов'язання судовим рішенням відповідача вчинити дії, вчинення яких передбачено законодавством є підміною встановленої законом компетенції відповідача судом, що є неприпустимим.
Крім того, в п.22 зазначеного Порядку зазначено, що поновленню дії спеціального дозволу передує сплата надрокористувачем сум фінансових санкцій, застосованих у зв'язку із зупиненням дії дозволу.
Питання застосування відповідачем фінансових санкцій та сплати позивачем цих санкцій не було предметом судового розгляду у даній адміністративній справі. Оскільки відповідачем дозвіл було анульовано, тому правовідносини з приводу застосування та сплати фінансових санкцій для поновлення дії дозволу виникнуть у майбутньому при вирішенні питання про поновлення дії дозволу.
На підставі викладеного, позовна вимога про зобов'язання поновити дію спеціального дозволу №3991 від 09.08.2006 р. задоволенню не підлягає.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "МІМ" до Державної служби геології та надр України про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.1, ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011р. №2135/11/13-11 викладено позицію про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України. У листі зазначено наступне.
Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної служби геології та надр України.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 46 від 16.02.2012р. в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3991 від 09.08.2006р., виданого Науково-виробничому підприємству "МІМ".
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого підприємства "МІМ" 16 грн. 09 коп. судового збору.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову в повному обсязі виготовлено 04 вересня 2012 року. Сторони можуть отримати копію постанови безпосередньо в суді 05 вересня 2012 року.
Головуючий суддя Судді О.П.Скакун О.Я.Бойко В.К.Левицький