03 вересня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/2203/12
11:41
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Боднарюка О.В.;
при секретарі судового засідання -Григорійчуку Я.В.;
з участю:
представника позивача -ОСОБА_1;
представника відповідача -Рябко Р.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції, -
В поданому до суду адміністративному позові фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) з урахуванням усної заяви про уточнення позовних вимог просив суд: визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Р.П. Рябка (далі - відповідач) від 06 серпня 2012 року про арешт коштів боржника що містяться на рахунках: Чернівецька філія ПАТ КБ "Приват банк" код фінансової установи 356282, №26001051602388, 26056051602388, 2615000153169, 26046060008165; Чернівецька філія АКБ "УСБ" код 356011, р/р 26000925051720; ПАТ "УКРСОЦБАНК" код 315018, р/р №26009925345371, код 300023, р/р №26005000255017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області №063 від 18 червня 2012 року було накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штраф в розмірі 499200 грн. за порушення ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Про існування вищезазначеної постанови позивач дізнався на початку серпня 2012 року, коли на його адресу надійшла постанова від 18.07.2012 року по ВП №33433054 про відкриття виконавчого провадження щодо нього на виконання постанови Держспоживінспекції України за №63 від 18.06.2012 року, зазначену постанову позивач отримав 16 серпня 2012 року.
Позивач зазначив в адміністративному позові, що 31 травня 2012 року було складено акт №000124, яким встановлено, що реалізація нафтопродукту, а саме: бензину автомобільного екологічно покращеного А-92-10 виробництва ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод" Республіка Білорусь не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища.
Також позивач зазначив, що крім порушених його прав, які мали місце під час постановлення вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець не пересвідчившись чи позивач отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, виніс постанови від 06.08.2012 року про арешт коштів боржника, позбавивши останнього добровільно виконати вимоги, які викладені в постанові про відкриття виконавчого провадження щодо сплати штрафу.
Про існування зазначених постанов позивачу стало відомо із єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, код доступу до якого був зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження, копію якої представник позивача отримав 16 серпня 2012 року, після чого звернувся в суд.
Представник відповідача позову не визнав, подав заперечення в якому вказує наступне.
Державним виконавцем відповідно до вимог ст.25 ЗУ "Про виконавче провадження"18.07.2012 року, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслано ОСОБА_3 за адресою зазначеною у постанові про накладення стягнення, підтверджуючим документом про відправку є супровідний лист до постанови №5523 від 18.07.2012 року та квитанція про відправку з відділення Укрпошти №3966 від 18.07.2012 року.
Твердження позивача про неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження не відповідає дійсності, оскільки роздруківкою сторінки з офіційного веб-сайту Чернівецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта підтверджується, що 25.07.2012 року позивач отримав особисто дану постанову.
Відповідач зазначив, що у постанові про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_4 у відповідності до ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" було надано строк для самостійного виконання виконавчого документа до 25.07.2012 року.
Твердження позивача про те, що про винесення постанови про арешт коштів він дізнався із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень через застосування ідентифікатора доступу також, як і неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження, не відповідає дійсності.
Зокрема, копія постанови про арешт коштів була надіслана позивачу разом із супровідним листом від 06.08.2012 року №5879.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини викладені в запереченні.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
18 червня 2012 року інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області винесла постанову №63, якою застосувала до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штраф у розмірі 499200 грн. (а.с.6).
03 липня 2012 року інспекцією з ПЗПС згідно супровідного листа №594 направлено на адресу ДВС м.Новоселиця постанову №63 для примусового виконання.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення постанов №63 про накладення штрафу отримана 20.06.2012 року особою «Гостюк» за довіреністю.
18 липня 2012 року старший державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику термін до 25.07.2012 року для добровільного виконання (а.с.7).
18 липня 2012 року згідно супровідного листа №5523 та квитанції УДППЗ «Укрпошта» №6030000789575 зазначену постанову було надіслано ОСОБА_3 за адресою с.Магала (а.с.44).
06 серпня 2012 року державний виконавець виніс постанови про арешт коштів боржника ВП №33433054, ВП №33433054, ВП №33433054 в яких зазначено, що на підставі рішення суду накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках: Чернівецька філія ПАТ КБ "Приват банк" код фінансової установи 356282, №26001051602388, 26056051602388, 2615000153169, 26046060008165; Чернівецька філія АКБ "УСБ" код 356011, р/р 26000925051720; ПАТ "УКРСОЦБАНК" код 315018, р/р №26009925345371, код 300023, р/р №26005000255017(а.с.41,42,43).
Відповідно до супровідного листа №5879 від 06.08.2012 року на адресу ОСОБА_3 в с.Магала Новоселицького району направлена постанова про арешт коштів (а.с.40).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. (і змінами та доповненнями) (далі Закон №606) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частино 1 ст.31 Закону №606 визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача по місцю здійснення господарської діяльності направлена постанова про відкриття виконавчого провадження простою кореспонденцією, яку як стверджував представник позивача, ОСОБА_3 не отримав.
Враховуючи викладене суд вважає, що відповідач в даному випадку діяв не у спосіб визначений Законом №606, що в свою чергу потягнуло порушення прав та інтересів позивача.
Так визначивши в постанові про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання в частині сплати штрафу, відповідач фактично позбавив такої можливості позивача, що потягнуло за собою примусове виконання виконавчого документа.
Згідно ч.1 ст. 27 Закону №606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.2 ст.57 Закону №606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
Згідно ч.1 ст.28 Закону №606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Аналізуючи викладене вище вбачається, що діючи не у спосіб визначений законодавством відповідачем фактично створено для боржника в даному виконавчому провадженні наслідки, які тягнуть за собою подальшу сплату виконавчого збору у вигляді 10%, а тому спірні рішення розцінюються судом такими, що прийняті з порушенням закону.
Заперечуючи проти позову відповідачем, як доказ відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження надано супровідний лист та квитанцію про відправлення цього листа 18.07.2012 року (а.с.44), а також витяг з інтернет-порталу «Укрпошти» (а.с.36,37), який містить відомості про те, що поштове відправлення за номером 6030000789575 вручене адресату особисто 25.07.02012р.
Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що супровідний лист та квитанція не є допустимим доказом отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки таке отримання в силу Закону №606 повинно підтверджуватись повідомленням про вручення рекомендованого відправлення. А витяг з інтрнет-порталу «Укрпошта» в черговий раз засвідчує ненадання позивачу строку для добровільного виконання рішення стягувача навіть в разі його отримання позивачем 25.07.2012 року.
Вирішуючи даний спір, суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню і з інших підстав.
Відповідно до ч.3 ст.57 Закону №606 постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Як вбачається з матеріалів справи державний виконавець не тільки безпідставно зазначив у резолютивній частині спірних рішень те, що вони прийняті на підставі «рішення суду», що не відповідає дійсності, а також і з порушенням ст.57 Закону №606 не визначив розмір суми коштів на яку накладено арешт. На думку суду вказані дії відповідача окрім іншого є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки прийнявши рішення про арешт коштів на рахунках в банку, відповідач тим самим обмежив право суб'єкта господарювання використовувати свої активи в повному обсязі, а не в частині суми, яка підлягає до стягнення.
У відповідності до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що приймаючи спірні рішення суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законом, без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому судові витрати - судовий збір в сумі 32,19 грн. понесені позивачем підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, 181 КАС України, суд , -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Рябко Р.П. від 06 серпня 2012 року про арешт коштів боржника що містяться на рахунках: Чернівецька філія ПАТ КБ "Приват банк" код фінансової установи 356282, №26001051602388, 26056051602388, 2615000153169, 26046060008165; Чернівецька філія АКБ "УСБ" код 356011, р/р 26000925051720; ПАТ "УКРСОЦБАНК" код 315018, р/р №26009925345371, код 300023, р/р №26005000255017.
3. Органу Державної казначейської служби України стягнути на користь позивача -ОСОБА_3 понесені ним судові витрати - судовий збір у розмірі 32,19 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень -державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції .
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі складена 07 вересня 2012 року
Суддя О.В. Боднарюк