Копія
05 вересня 2012 р. Справа № 2a-1870/9649/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соп'яненка О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Кролевецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що 22.11.2010 року відповідачеві було надано статус безробітного та призначено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. Однак, при проведенні розслідування страхових випадків було встановлено факт неподання гр. ОСОБА_1 відомостей про обставини, які впливають на умови надання особі статусу безробітної, виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема отримання доходів гр. ОСОБА_1 від надання послуг із залучення клієнтів для ПАТ КБ "ПриватБанк" в період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю. Таким чином, відповідач не мала права перебувати на обліку як безробітна та отримувати матеріальне забезпечення. За період з 22.11.2010 року по 05.12.2011 року гр. ОСОБА_1 незаконно отримала допомогу в розмірі 6452 грн 74 коп. 06.12.2011 року директор Кролевецького РЦЗ видав наказ № 148 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1», з яким відповідач ознайомилась особисто під підпис. У визначений наказом 15-денний термін гр. ОСОБА_1 добровільно не повернула отриману допомогу по безробіттю в сумі 6452 грн 74 коп, які позивач просить стягнути з неї в судовому порядку.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що в період перебування на обліку у центрі зайнятості гр. ОСОБА_1 був укладений договір про банківське обслуговування, в рамках якого банком публічно запропоновано усім клієнтам виплати за залучення нових клієнтів. Дані правовідносини банк кваліфікує як публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу. Тобто на час укладення відповідачем договору про банківське обслуговування для всіх клієнтів діяли такі правила. Вважає, що відповідачем був отриманий дохід в рамках банківських послуг і жодним чином не пов'язаний зі здійсненням нею будь-якої діяльності.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що 22.11.2010 року відповідачеві було надано статус безробітного та призначено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. У 3-4 кв. 2010 року, 1 кв. 2011 року ОСОБА_1 ПАТ КБ "ПриватБанк" було нараховано винагороду за надання послуг із залучення клієнтів для банку в загальній сумі 112,00 грн. Вважаючи ці відносини наданням послуг за договором цивільно-правового характеру, позивач прийняв рішення про повернення коштів, виплачених в рахунок допомоги по безробіттю (а.с. 16), на підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі -Закон) та п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за N 915/5136, оскільки вважав, що ОСОБА_1 умисно не подала відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення.
На думку суду, нарахування такої винагороди відповідачеві не можна вважати доходом, отриманим від надання послуг за договором цивільно-правового характеру, як стверджує позивач, виходячи з наступного.
ПАТ КБ "ПриватБанк" з гр. ОСОБА_1 було укладено договір про банківське обслуговування, в рамках якого банком публічно запропоновано усім клієнтам виплати за залучення нових клієнтів. Банком запроваджено систему та затверджені Правила, згідно з якими розширені права клієнтів та визначено випадки, за яких банком проводяться виплати клієнтам, що надали інформацію, необхідну для випуску банківського продукту/послуг та для залучення нового клієнта. Крім того діють спеціальні умови, які є частиною Умов та правил надання банківських послуг. Зазначені правила не можуть кваліфікуватися як трудовий договір або інший договір цивільно-правового характеру, оскільки у клієнта банку не виникає обов'язків перед банком по виконанню робіт чи наданню послуг.
Інших цивільно-правових договорів, які б передбачали виконання робіт або надання послуг, відповідач не укладала.
Відносини відповідача з банком, на які посилається позивач, не відповідають загальним положенням про надання послуг, визначеним Цивільним кодексом України, оскільки згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
При цьому позивачем не доведено, що відповідач брала на себе зобов'язання надати банку за винагороду певні послуги.
Даний вид відносин відноситься до недоговірних зобов'язань та регулюються підрозділом 2 главою 78 Цивільного кодексу України, відповідно до якого публічна обіцянка винагороди -це звернена до невизначеного кола осіб обіцянка майнової винагороди за досягнення обумовленого результату тому, хто досягне цього результату. За своєю юридичною природою публічна обіцянка винагороди є одностороннім умовним правочином, підставою виникнення якого є складний юридичний склад, що містить елементи двох односторонніх правочинів -публічної обіцянки винагороди та відклику на нього у вигляді досягнення обумовленого результату. Вони мають зустрічний характер і повинні відповідати один одному, однак їх здійснення не означає укладення договору. Причому обіцянка винагороди не є офертою, а досягнення результату -не є акцептом.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Умови виплати допомоги по безробіттю визначені ст. 22 Закону та Порядком надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Отримання відповідачем винагороди у якості споживача банківських послуг не є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю та перебування її в такому статусі.
Крім того, постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 27.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р. (а.с. 42-44, 53-56), у справі за позовом ОСОБА_1 до Кролевецького районного центру зайнятості про визнання незаконним наказу та поновлення у статусі безробітного позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано незаконним наказ № 148 Кролевецького районного центру зайнятості від 06 грудня 2011 року «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1»та зобов'язано Кролевецький РЦЗ поновити ОСОБА_1 в статусі безробітного та відновити виплату допомоги по безробіттю з 06 грудня 2011 року.
Відповідно до ст. 14, ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що до відповідача не може бути застосована ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача отриманої допомоги по безробіттю є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Кролевецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання ї копії.
Суддя (підпис) О.В. Соп'яненко
З оригіналом згідно
Суддя О.В. Соп'яненко