ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
28 серпня 2012 р. № 2а-5629/12/1370
о 18 год., 49 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним
позовом ОСОБА_1
до Виконуючого обов'язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Петриці Юрія Володимировича, представник -Ганущин Р.В. (доручення від 21.08.2012 року)
про визнання дій протиправними, скасування рішення від 21.06.2012 року, зобов'язання вчинити дії
Позивач -ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконуючого обов'язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області, у якому із врахуванням позовних вимог просив суд:
- Визнати протиправною повторну діяльність керівника інспекції Ю.В. Петриці, який всупереч Постанови суду від 17.05.2012 року та всупереч Законодавства і Рішення НКРЗ № 393 від 11.08.2011 року створює перешкоди розгляду скарг ОСОБА_1 від 25.05.2012 року і від 21 06.2012 року, щоб обманом примусити ОСОБА_1 підписати договір, який обмежує - позбавляє ОСОБА_1 прав абонента за оплачені послуги, і на перерахунок оплачених коштів за не отримані послуги, що суперечить нормам п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
- Скасувати або визнати недійсними рішення інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області (Акт № 00359 від 18 06.2012 року і відписки Ю.В.Петриці від 21.06.2012 року та від 27.06.2012 року) у зв'язку із з'ясуванням усіх справжніх обставин і прав споживача в Галицькому районному суді м. Львова, що протиправно приховував від споживача ОСОБА_1 керівник інспекції Ю.В.Петриця.
- Зобов'язати керівника інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Ю.В. Петрицю вчинити певні дії відповідно положення про цю Державну інспекцію, щоб розглянути скарги ОСОБА_1 і прийняти рішення з врахуванням норм Рішення НКРЗ № 393 від 11.08.2011 року і відповідних норм Закону України «Про телекомунікації»та відповідних норм ст. 4, ст. 18, ст. 19, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», що захищають права споживача без укладання договору в письмовій формі, бо ОСОБА_1 вже фактично був абонентом, що оплачував абонентну плату з 05.02.1991 року до 21.03.2012 року, а тому непотрібно підписувати обманну форму договору, що досліджено рішенням суду від 10.08.2012 року.
Позивач вказані позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду по справі № 2а-3714/12/1370 від 17.05.2012 року, визнано протиправними дії виконувача обов'язків начальника Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Петриці Ю.В. щодо надання неналежної відповіді на скаргу позивача. Зобов'язано виконувача обов'язків начальника Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Петрицю Ю.В. розглянути відповідно до вимог чинного законодавства скаргу позивача.
Не зважаючи на обставини встановлені вищевказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідач повторно порушує вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»та Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області. Відповідач не виконує свої посадові обов'язки, звернення позивача по суті не розглядаються та надаються формальні відписки.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив суд задоволити позов повністю.
Позиція відповідача викладена в письмових поясненнях та запереченнях на адміністративний позов, в яких зазначено, що при розгляді звернення 18.06.2012 року у присутності позивача в центрі продажу послуг та обслуговування споживачів ЛФ ПАТ «Укртелеком»додаткових письмових пояснень ним не надавалося, надано було лише письмовий договір розроблений ним, на основі якого позивач хоче отримувати телекомунікаційні послуги.
Під час розгляду звернення позивача працівниками ЛФ ПАТ «Укртелеком»було встановлено, що на телефон № НОМЕР_1 через систему самообслуговування на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 30.09.2011 року о 12 год. 06 хв. замовлено послугу підключення до мережі Інтернет за технологією ADSL. Згідно інформаційної бази, телефон № НОМЕР_1 зареєстрований на прізвище ОСОБА_4 Листом від 09.02.2012 року № 462500-2-2-01-280 ЛФ ПАТ «Укртелеком»повідомило позивача, що для оформлення договору йому необхідно звернутися з відповідними документами (паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтво про смерть) у відділення продажу послуг та обслуговування споживачів «Телекомсервіс»за адресою: м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 70, а також повідомило про те, що при укладанні договору сторони можуть врегулювати перелік замовлених послуг, які зазначаються у додатку до договору. Додатково позивача попереджено, що у разі не переоформлення телефону № НОМЕР_1 до 01.03.2012 року, ЛФ ПАТ «Укртелеком»припинить надання телекомунікаційних послуг в односторонньому порядку.
Під час перевірки, наданим поясненням заступник начальника центру продажу послуг та обслуговування споживачів ЛФ ПАТ «Укртелеком»п. Середович Т. В. поінформував, що за адресою: АДРЕСА_1 з 1980 року користувався телекомунікаційними послугами за телефоном № НОМЕР_1 ОСОБА_4.
На особистому прийому в директора Львівської філії ПАТ «Укртелеком»п. Лоїка В.О. 20.02.2012 року, позивачем надано заяву та долучено необхідні документи для переоформлення договору. Однак, при ознайомленні з договором про надання телекомунікаційних послуг від 24.02.2012 року № 22565264 він відмовився від його підписання. Оскільки, ОСОБА_4, не міг надалі вважатися абонентом телефону № НОМЕР_1, в зв'язку зі смертю, а позивач від укладення (переоформлення) договору про надання телекомунікаційних послуг за адресою: АДРЕСА_1 на користування телефоном № НОМЕР_1 відмовився, ЛФ ПАТ «Укртелеком»21.03.2012 року припинило надання телекомунікаційних послуг. Відповідач не має законних підстав для притягнення керівництва ЛФ ВАТ «Укртелеком»до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.05.2012 року йому, в межах строків, визначених Законом України «Про звернення громадян», надано обґрунтовану відповідь листом від 21.06.2012 року № 1667.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
25.05.2012 року позивач звернувся до відповідача із повторною скаргою в якій просив відповідача відповідно до рішення суду від 17.05.2012 року та реальних обставин справи і норм ст. 626, ст. 627 і інших ЦК України та ст. ст. 5, 18, 19, 21, 26 Закону України «Про захист прав споживачів»розглянути скарги ОСОБА_1 визнати протиправні дії і порушення зі сторони директора Львівської філії ПАТ «Укртелеком»та вжити усі необхідні заходи до відповідальності винних і припинити агресивні дії, обман споживачів з вимогами обов'язково підписувати незаконний обманний договір «Укртелекому».
18.06.2012 року відповідачем видано направлення № 0398 на проведення перевірки ЛФ ПАТ «Укртелеком»з питання телекомунікаційних послуг на підставі скарг позивача.
18.06.2012 року відповідачем складено Акт № 00359 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, в якому предметом перевірки є звернення позивача від 25.05.2012 року, від 07.05.2012 року та від 22.05.2012 року порушень вимог законодавства, виявлені під час перевірки не були.
Згідно додатку 5 до Акта перевірки питання щодо виконання робіт та надання послуг, які підлягають перевірці: Додержання правил надання послуг? Наявність договору про виконання робіт (надання послуг)?
Під час перевірки встановлено, що у зверненнях позивача відповідачу, піднімались одні і ті ж питання. Перевіркою також встановлено, що позивач звертався до ЛФ ПАТ «Укртелеком»із скаргами, на які ЛФ ПАТ «Укртелеком»надано письмові відповіді позивачу про те, що для оформлення договору йому необхідно звернутися з відповідними документами до відділення продажу послуг, у разі не переоформлення телефону ЛФ ПАТ «Укртелеком»припинить надання телекомунікаційних послуг в односторонньому порядку
12.06.2012 року позивач звернувся до відповідача із доповненням до повторної скарги від 25.05.2012 року в якій просив відповідача визнати дії протиправними саме директора ЛФ ПАТ «Укртелеком»В.О. Лоїка, який повинен приймати і розглядати скарги позивача.
21.06.2012 року відповідачем надано відповідь позивачу на його скаргу від 25.05.2012 року, в якій по суті зазначено, що інспекція не має законних підстав притягнення керівництва ЛФ ПАТ «Укртелеком». Вказана відповідь обґрунтована Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року за № 720 та Правилами надання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року за № 295.
27.06.2012 року відповідачем надано відповідь позивачу на його доповнення до скарги від 25.05.2012 року, в якій по суті зазначено, що згідно вимог Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року за № 720 та Правил надання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року за № 295, надання послуг здійснюється у разі укладення договору відповідно до основних вимог встановлених НКРЗІ та їх оплати споживачем.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про захист прав споживачів»№ 1023-XII від 12.05.1991 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про телекомунікації»№ 1280-IV від 18.11.2003 року із змінами і доповненнями, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року за № 295, Порядком реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, затвердженого Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку від 11.08.2011 року за № 393, Цивільним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів»законодавство про захист прав споживачів складається з цього ж Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Згідно ст. 4 цього ж Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право в тому числі на захист своїх прав державою.
Згідно ст. 5 цього ж Закону, Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.
Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Згідно ст. 19 цього ж Закону, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає:
- будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Згідно ст. 20 цього ж Закону, правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам.
Згідно ст. 21 цього ж Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього ж Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
Згідно ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», у цьому ж Законі терміни вживаються в такому значенні:
абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі;
абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг;
споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб;
Згідно ст. 6 цього ж Закону, одним із основних принципів діяльності у сфері телекомунікацій є доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті.
Згідно ст. 32 цього ж Закону, споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право в тому числі на державний захист своїх прав.
Абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, може зареєструватися в оператора, надавши йому персональні дані відповідно до закону в порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
Згідно ст. 63 цього ж Закону, телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг:
1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації;
2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Згідно Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, який розроблений відповідно до Закону України «Про телекомунікації», інших нормативно-правових актів та встановлює порядок реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, дія якого поширюється на відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та споживачами телекомунікаційних послуг при реєстрації абонентів.
Згідно п. 2.1. цього ж Порядку, абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, в тому числі знеособлено, має право зареєструватись в оператора, провайдера телекомунікацій. Повернення невикористаної частки коштів з особового рахунку абонента у разі відмови від передплачених телекомунікаційних послуг та користування персональним номером здійснюється за умови реєстрації абонента у оператора, провайдера телекомунікацій.
Згідно п. 2.2. цього ж Порядку, для реєстрації споживач особисто подає оператору, провайдеру телекомунікацій письмову заяву про реєстрацію, яка повинна містити такі дані: для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання абонента, серію та номер паспорта, а також абонентський номер чи інший мережевий ідентифікатор кінцевого обладнання, за яким отримуються послуги.
Згідно Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, ці ж Правила регулюють відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій (далі - оператори, провайдери) та споживачами послуг (далі - споживачі).
Згідно п. 5 цих же Правил, оператори, провайдери надають споживачам послуги відповідно до Законів України «Про телекомунікації», «Про захист прав споживачів», цих Правил, інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері телекомунікацій.
Згідно п. 14 цих же Правил, надання послуг здійснюється у разі:
1) укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ;
2) їх оплати споживачем.
Згідно п. 16 цих же Правил, надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору. Оператор, провайдер не має права відмовити споживачеві в укладенні договору, за винятком випадків передбачених цим же пунктом.
Згідно п. 30 цих же Правил, абонент, який отримує послуги без укладення договору в письмовій формі, може зареєструватися в оператора, провайдера, надавши йому персональні дані згідно із законом у порядку, встановленому НКРЗІ.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього ж Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»,органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною діяльності виконуючого обов'язки начальника Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Ю.В. Петриці, який всупереч постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року та всупереч законодавства і Рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 393 від 11.08.2011 року «Про затвердження Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі»створює перешкоди розгляду скарг ОСОБА_1 від 25.05.2012 року та від 21 06.2012 року, такі підлягають задоволенню з наступних підстав:
Позивач 25.05.2012 року та 12.06.2012 року звернувся до відповідача із скаргами в яких просив відповідача розглянути скарги позивача, визнати протиправні дії і порушення зі сторони директора Львівської філії ПАТ «Укртелеком». Однак відповідачем видано направлення за № 0398 на право проведення перевірки від 18.06.2012 року лише з одного питання - надання телекомунікаційних послуг, на підставі скарг позивача від 07.05.2012 року, 22.05.2012 року, 25.05.2012 року. В скарзі позивача, по суті, ставилось питання про
порушення та протиправні дії зі сторони директора Львівської філії ПАТ «Укртелеком»щодо обставин укладення договору із позивачем. Згідно додатку 5 до Акта № 00359 перевірки питання щодо виконання робіт та надання послуг, які підлягають перевірці: Додержання правил надання послуг? Наявність договору про виконання робіт (надання послуг)?
За результатами перевірки відповідачем надано позивачу відповіді від 21.06.2012 року та 27.06.2012 року, в яких по суті відсутні результати об'єктивної всебічної перевірки питань позивача. При цьому відповідачем не враховано право позивача, як споживача на захист своїх прав державою, оскільки у вказаних відповідях позивачу зазначено лише про його обов'язок дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг. Чим по суті обмежено можливість позивача вільного вибору умов та форми договору.
Відповідачем не враховано, що вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього ж Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними.
Відповідачем не враховано, що одним із основних принципів діяльності у сфері телекомунікацій є доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті. Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право в тому числі на державний захист своїх прав, і щодо права абонента на отримання телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі.
Відповідачем не встановлено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства і умови надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором і споживачем або оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги. Що за позивачем законодавчо встановлено право вільного вибору продукції. Також не враховано факту здійснення позивачем абонентської плати за користування телекомунікаційними послугами без укладення письмового договору.
Відповідачем не враховано Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, який розроблений відповідно до Закону України «Про телекомунікації», інших нормативно-правових актів та встановлює порядок реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі.
Відповідачем не враховано відсутність у Львівської філії ПАТ «Укртелеком»права відмовити споживачеві в укладенні договору.
Таким чином дії відповідача не відповідають вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», Положенню про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у
Львівській області щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав позивача як споживача.
Щодо позовних вимог про скасування або визнання недійсними рішення інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області (Акт № 00359 від 18 06.2012 року і відписки Ю.В.Петриці від 21.06.2012 року і від 27.06.2012 року), такі задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку, за юридичною природою акт перевірки є лише документом який стверджує факт проведення перевірки та є носієм доказової інформації про підстави та предмет перевірки. Акт перевірки не є формою рішення відповідача, яке може бути скасовано або визнано недійсним. Також не є формою рішення відповідача, яке може бути скасовано або визнано недійсним, і відповіді відповідача від 21.06.2012 року та від 27.06.2012 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Петриці Ю.В. розглянути скарги ОСОБА_1 від 25.05.2012 року та від 21.06.2012 року згідно вимог Закону України «Про захист прав споживачів»та Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області, такі також підлягають задоволенню, оскільки на відповідача при здійсненні ними владних управлінських функцій покладено обов'язок об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, однак відповідачем щодо розгляду скарг позивача не враховано вищевказані обставини встановлені судом при вирішення даної справи в частині позовних вимог про протиправність дій відповідача.
Судом не враховуються заперечення відповідача із вищевказаних встановлених судом фактичних обставин справи, а також і те, що відповідач свої відповіді та запереченні обґрунтовує вимогами Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року за № 720, які на момент звернення позивача із скаргами по даній справі та розгляду справи по суті втратили чинність.
Крім цього, судом враховуються, обставини встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року по справі № 2а-3714/12/1370, якою встановлено, що відповідачем проводилась перевірка звернень позивача формально, не об'єктивно та без з'ясування усіх обставин, які мають значення для розгляду справи.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем не зроблено.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем по даній справі не зроблено.
Таким чином, з врахуванням положень ст. 162 КАС України, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії , підлягають задоволенню частково.
Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167, 256 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задоволити частково.
2. Визнати протиправними дії виконуючого обов'язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Петриці Юрія Володимировича щодо розгляду скарг ОСОБА_1 від 25.05.2012 року та від 21.06.2012 року.
3. Зобов'язати виконуючого обов'язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Петрицю Юрія Володимировича розглянути скарги ОСОБА_1 від 25.05.2012 року та від 21.06.2012 року згідно вимог Закону України «Про захист прав споживачів»та Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 03.09.2012 року.
Суддя Гавдик З.В.