Категорія №3.1
Іменем України
04 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/5324/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря - Маркової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стахановського МВ УМВС України у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,
10 липня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до СГІРФО Стахановського МВ УМВС України в Луганській області, в якому позивач просить зобов'язати відповідача визнати його громадянином України та видати паспорт громадянина України замість викраденого. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
26.08.1997 Стахановським МВ УМВС України в Луганській області позивачу було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1. У 2002 році органом державної податкової інспекції в м. Стаханові йому було видано картку фізичної особи - платника податків.
З 1993 року по цей час позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою від 21.02.2012, виданою головою квартального комітету Ледовською А.Я. 21.04.2001 він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, як зазначено в довідці від 05.03.2012 № 341, виданій ТОВ «Сапфір». Це житло позивач отримав згідно з рішенням Виконавчого комітету Стахановської міської ради від 20.03.2001 № 136. Також він отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
26.10.2011 на території центрального ринку м. Стаханова у позивача було викрадено портмоне, де знаходилися гроші та паспорт. У зв'язку з цим позивач звернувся з заявою до Стахановської МВ УМВС. За даним фактом 27.10.2011 оперуповноваженим Стахановського МВ УМВС було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
29.10.2011 позивач подав до СГІРФО Стахановського МВ УМВС заяву з проханням видати йому паспорт замість викраденого. Однак, паспорт позивачу видано не було. Позивач неодноразово звертався до відповідача з запитами та скаргами, в яких просив пояснити причини відмови в видачі паспорта та зобов'язати видати паспорт. Листом від 09.02.2012 № 34/2241 на запит відповідач повідомив позивачу, що паспорт було видано з порушенням законодавства, встановити, за яких обставин це сталося, не можливо. 21.03.2012 позивач отримав аналогічну відповідь на скаргу.
Позивач зазначає, що він з 1993 року мешкає на території України, був зразковим громадянином України, громадянство України не втрачав та виходу з нього не здійснював. У зв'язку з відсутністю паспорта не може оформлювати будь-які документи.
Ухвалою суду від 01.08.2012 здійснено заміну відповідача на належного - Стахановський МВ УМВС України у Луганській області.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в позовному обсязі, пояснив, що він з 1993 року проживає на території України. Паспорт громадянина України отримав у 1997 році у відповідності до вимог чинного законодавства України. Вважає, що відповідач безпідставно та протиправно відмовляє у видачі паспорта замість втраченого.
Представник відповідача в ході судового розгляду справи проти позовних вимог заперечував з наступних підстав. 26.08.1997 ОСОБА_1 Стахановським МВ ГУМВС у Луганській області було видано паспорт громадянина України НОМЕР_1. Підставою для отримання паспорту був наданий військовий квиток НОМЕР_2, виданий Стахановським міським військовим комісаріатом від 19.08.1993, та свідоцтво про народження НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2, видане Бамбакаматським ВРАЦС Октемберянського району Вірменії. При отриманні паспорту громадянина України НОМЕР_1 приналежність до громадянства України було проставлено в заяві про видачу паспорта 23.08.1997 інспектором СГІРФО Стахановського МВ ГУМВС Гавриленко М.М. У графі «Начальник паспортної служби» зазначеного паспорта було проставлено підпис виконуючого обов'язки начальника СГІРФО Стахановського МВ ГУМВС у Луганській області майора міліції Окорокової Т.В.
В автобіографії, наданій позивачем, вказано, що він з квітня 1993 року по теперішній час знаходився у м. Стаханові Луганської області, але дати у військовому квитку, сторінка 32, не відповідають вказаному, а саме: виключення з військового обліку м. Балхаш - 04.01.2010, печатка міськвоєнкомату м. Приозьорськ від 12.10.2011. Крім того, в військовому квитку проставлено штамп про видачу паспорта НОМЕР_5 від 02.11.1994, виданого Приозьорським МВ УМВС, Казахстан, у зв'язку з втратою паспорта НОМЕР_6 від 21.12.1993, виданого Приозьорським МВ УМВС Казахстана, який не був долучений до отримання паспорта громадянина України НОМЕР_1. Має місце запис про вилучення мобілізаційного припису у м. Приозьорськ від 05.04.2001, але сам мобілізаційний припис виданий від 02.09.2001.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про втрату паспорту. При проведенні перевірки у відповідності до наказу МВСУ від 15.06.2006 № 600 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» було встановлено, що в м. Приозьорськ Карагандинської області позивач отримав: паспорт НОМЕР_6 від 21.12.1993, на підставі військового квитка НОМЕР_4, виданого Стахановським міськвоєнкоматом від 19.08.1993, який знищено у зв'язку з обміном у ВВС Ленінського району м. Оренбург 26.08.1994; паспорт НОМЕР_8 від 02.11.1994, виданий на підставі того ж військового квитка та свідоцтва про народження, який втрачено у 1996 році; паспорт НОМЕР_7 від 27.12.1996, виданий на підставі того ж військового квитка.
Таким чином, позивач кілька разів отримував нові паспорти замість втрачених.
При отриманні паспорта громадянина України НОМЕР_1 приналежність до громадянства України було проставлено у заяві про видачу паспорта 23.08.1997 інспектором СГІРФО Стахановського МВ ГУМВС Гавриленко М.М., однак, заяву про визначення належності до громадянства України ОСОБА_1 не надавав (запит № 53/2800 від 31.01.2012). Згідно наданих документів, а саме - військового квитка, на той час гр. ОСОБА_1 на військовому обліку у Стахановсько-Брянківському ОМВК не значився та не значиться по теперішній час (був знятий 12.12.1993 до м. Приозьорськ, Казахстан, та знятий з обліку 04.01.2010 по досягненню віку у м. Балхаш Карагандинської області, Казахстан). Позивачем також не було подано клопотання про прийом до громадянства України.
Виходячи з цього, 26.08.1997 ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина України НОМЕР_1 з порушенням законодавства України, а саме - в частині документування військовослужбовців, доручення Президента України від 19.06.1995 № 284/1 3184-01 «Про належність до громадянства України військовослужбовців і членів їх сімей» та Закону України «Про громадянство України» від 13.11.1991. На цей час позивач отримав довідку про те, що приналежність його до громадянства будь-якої країни не встановлено. Відповідачем проведено службове розслідування та проводиться перевірка, направлено запити, відповіді на які ще не отримано.
Крім того, відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом.
На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання 04.09.2012 представник відповідача не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Бамбакашат Окремберянського району Вірменії, з 1993 року мешкає за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою квартального комітету № 17 м. Стаханова Луганської області від 21.02.2012 (арк. справи 6); згідно з довідкою ТОВ «Сапфір» від 05.03.2012 з 21.04.2001 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 7).
26.08.1997 Стахановським МВ УМВС України в Луганській області ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
26.10.2011 ОСОБА_1 звернувся до Стахановського МВ УМВС України в Луганській області з письмовою заявою про зникнення паспорта громадянина України. Постановою оперуповноваженого ВКР Стахановського МВ УМВС України в Луганській області від 27.10.2011 у порушенні кримінальної справи за даним фактом було відмовлено (арк. справи 10).
29.10.2011 позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу паспорта замість викраденого. Листом від 09.02.2012 № 34/2241 відповідач повідомив позивачу, що за службовою перевіркою за фактом відмови у видачі паспорта громадянина України було визнано, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, оформлений 26.08.1997, видано з порушенням чинного законодавства, в разі його знайдення підлягає вилученню та знищенню. Факт проживання позивача на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 не підтверджується. Клопотання про набуття громадянства України до ВГІРФО УМВС України в Луганській області не надходило. Згідно з заявою про видачу паспорта громадянина України паспорт громадянина колишнього СРСР позивачем не надавався (арк. справи 17).
19.03.2012 позивачу також надано відповідь на скаргу за № 34/Х-23, в якій повідомляється, що належність його до громадянства України не підтверджується, клопотань щодо набуття громадянства України до ВГІРФО ГУМВСУ в Луганській області не надходило, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, оформлений 26.08.1997, визнано таким, що виданий з порушенням чинного законодавства України (арк. справи 18).
Стаття 2 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235) передбачає, що принципом законодавства України про громадянство є, зокрема, запобігання виникненню випадків безгромадянства.
Пункт 3 статті 6 Європейської конвенції про громадянство встановлює, що кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві можливість натуралізації для осіб, які законно та постійно проживають на її території.
Відповідно до статті 3 Закону № 2235 громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (1636-12) (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Відповідно до статті 9 Закону № 2235 іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
За результатами проведеної відповідачем службової перевірки паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий Стахановським МВ УМВС 26.08.1997, визнано таким, що виданий з порушенням чинного в Україні законодавства та в разі знайдення чи повернення підлягає вилученню та знищенню (арк. справи 72-74).
Перевіркою встановлено, що підставою для отримання паспорта громадянина України був наданий військовий квиток НОМЕР_4, виданий Стахановським міським військовим комісаріатом від 19.08.1993 та свідоцтво про народження НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2, видане Бамбакаматським ВРАЦС Октемберянського району, Вірменія. При отриманні паспорту громадянина України приналежність до громадянства України було проставлено в заяві про видачу паспорта 23.08.1997, однак, заяву про визначення належності до громадянства України гр. ОСОБА_1 не надавав. Позивачем також не подавалося клопотання про прийом до громадянства України.
Згідно з листом ВГІРФО УМВС України в Луганській області від 03.02.2012 № 34/1885 клопотання щодо набуття громадянства України від громадянина ОСОБА_1 не надходило (арк. справи 56).
Відповідно до листа військового комісара Стахановсько-Брянківського ОМВК від 30.12.2011 № 3/2046 ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в Стахановському МВК з 19.08.1993 по 27.12.1993 та вибув до Республіки Казахстан 27.12.1993 (арк. справи 58).
Таким чином, у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження набуття позивачем громадянства України.
Відповідно до пункту 40 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 15.06.2006 № 600 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 № 804/12678, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, погашаються, уважаються недійсними та знищуються, зокрема, паспорти, оформлені з порушенням законодавства України.
Оскільки судом установлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 було видано позивачу з порушенням вимог чинного законодавства України, підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 і зобов'язання відповідача до вчинення певних дій відсутні.
Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення з позовом, суд виходить з того, що про відмову в видачі паспорту громадянина України позивачу було повідомлено листом від 09.02.2012. До суду з адміністративним позовом позивач звернувся 10.07.2012, тобто в межах строку, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, підстав для відшкодування позивачу судових витрат немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 11, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Стахановського МВ УМВС України у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову складено в повному обсязі 07 вересня 2012 року.
Суддя І.О. Свергун