Категорія №10.1
Іменем України
30 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/4640/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Солоніченко О.В.,
за участю секретаря: Балябі В.С.,
сторін:
представника позивача: Рубанцової Л.О. (дов. 19.01.2012 р.),
представника відповідача: Малиновської Г.С. (дов. 05.01.2012 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Ровеньки Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання прийняти до відшкодування сум пенсій по інвалідності та державної адресної допомоги в сумі 17812,87 грн. -
18 червня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Ровеньки Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання прийняти до відшкодування сум пенсій по інвалідності та державної адресної допомоги в сумі 17812,87 грн.
Ухвалою суду від 27.06.2012 провадження у справі було зупинено. Провадження у справі поновлено ухвалою від 30.08.2012.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що у порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідач не виконує встановленого законом обов'язку з відшкодування органам Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які призначено та виплачуються Управлінням гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення». Свою відмову у здійсненні такого відшкодування відповідач неправомірно обґрунтовує тим, що інвалідність вказаних осіб пов'язана із трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, що сталися на території колишнього СРСР. Проте, зазначені обставини не є підставою для відмови у відшкодуванні, оскільки таких обмежень Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання України, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.03., не передбачено.
Управлінням складено та направлено відповідачу для погодження акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким щомісячно виплачувались пенсії по інвалідності, за період з 01.11.2011 по 31.05.2012 на загальну суму 17812,87 грн., в тому числі витрати на доставку вказаних пенсій - 93,92 грн., проте вказані суми до відповідачем не відшкодовано.
За таких обставин позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо неприйняття до відшкодування сум пенсій, призначених гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, за період з 01.11.2011 по 31.05.2012 в розмірі 17812,87 грн., та зобов'язати відповідача прийняти до відшкодування вказані суми пенсій.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, зокрема, вказано, що Фонд не має підстав для відшкодування зазначених позивачем сум пенсій, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» регулює питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань лише на території України. У даному випадку вказані позивачем особи отримали ушкодження здоров'я за межами України (на території Російської Федерації), а тому як позивач так і відповідач не є страховиками відносно цих осіб, тому не мають підстав для виплати таких пенсій. Відсутність таких підстав, на думку відповідача, вбачається також зі змісту Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, підписана, у тому числі, Україною та Російською Федерацією, яка передбачає, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за законодавством держави за місцем проживання, та не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, що пов'язано із виконанням трудових обов'язків.
Відповідач зазначив також, що чинним законодавством України не передбачений порядок, відповідно до якого цей спір міг би вирішуватись між Управлінням Пенсійного фонду та Відділенням виконавчої дирекції Фонду страхування на місцях.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що до сум заявлених позивачем до відшкодування включені суми щомісячної державної адресної допомоги. Проте, виплата сум адресної допомоги передбачена постановою КМ України № 654 від 26.03.08, та не віднесена до переліку соціальних виплат. які здійснюються чи відшкодовуються Фондом.
За таких підстав представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, не заперечувалось представниками сторін, що позивачем - Управлінням пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області призначено та виплачуються пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворюванням гр. :
- ОСОБА_3, інвалідність якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві 21.06.1994 при роботі на посаді гірничого монтажника шахти № 2 державного тресту «Арктикуголь» (Росія), що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві № 6 від 23.06.1994, та довідкою МСЕК про встановлення 3 групи інвалідності;
- ОСОБА_4, інвалідність якої настала внаслідок нещасного випадку на виробництві 14.12.1976 року при роботі на посаді свердловщиці комбайного заводу в м. Таганрог (Росія), що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві №18/497 від 21.12.1976, та довідкою МСЕК, про визнання інвалідом третьої групи;
- ОСОБА_5, інвалідність якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві 16.10.1977 року при роботі на посаді робітника колгоспу «Новосильский» Воронезької області (Росія), що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 17.10.1977та довідкою МСЕК про встановлення третьої групи інвалідності; (а.с.6-8, 44-53).
Суми виплачених вказаним особам пенсій включено позивачем до актів щомісячної звірки витрат на виплату пенсій за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.11.2011 по 31.05.2012 (а.с. 10-30). Загальна сума витрат, що було включено позивачем до зазначених актів склала 17812,87 грн., в тому числі суми призначених та виплачених вказаним особам пенсій - 3584,56 грн., та суми державної адресної допомоги - 14 228,31 грн.
Розмір сплачених сум та понесених територіальним органом Пенсійного фонду України витрат сторонами не оспорюється.
Вказані витрати позивача відповідачем до взаємозаліку не прийнято, оскільки інвалідність особи отримали внаслідок нещасного випадку на виробництві при роботі на підприємствах, що розташовані на території колишніх республік СРСР за межами України, до запровадження системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а також у зв'язку із включенням до актів сум державної адресної допомоги.
Підстави відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Україна видатків Пенсійного Фонду України на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлені у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (ст. 24 цього Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (надалі - Закон 1105) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом "а" ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до п. 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п. 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «"Про охорону праці», які ліквідуються.
Доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.
Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту цієї норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у даній справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Суд не приймає посилань відповідача щодо можливості здійснення взаєморозрахунків між Фондами виключно на централізованому рівні, враховуючи наступне.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний, зокрема, співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статтею 25 вказаного Закону, яка регулює питання фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів, визначено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Відповідно до ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «;Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «;Про пенсійне забезпечення» розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Отже, двома органами - Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розроблено та затверджено нормативно-правовий акт, який визначає певний порядок відшкодування одним органом іншому понесених витрат на відповідні виплати.
Вказаний Порядок передбачає певну процедуру, яка передує відшкодуванню коштів та починається з взаємодії територіальних органів одного та другого фондів між собою, узгодженню певних питань, потім - Головних управлінь вказаних фондів, а закінчується відшкодуванням на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України понесених витрат шляхом перерахування відповідних коштів Пенсійному фонду, про що підписується відповідний акт (п. 7 й 8 Порядку).
Отже, відповідно до вказаного Порядку відшкодування витрат відбувається на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Враховуючи те, що даним нормативно-правовим актом Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України врегулювали питання відшкодування понесених витрат одного органу іншим шляхом перерахування коштів, тому даний Порядок повинен бути дотриманий територіальними органами одного та другого фондів.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми щомісячної державної адресної допомоги з наступних підстав.
Статтею 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі, якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом (ч. 2 ст. 6 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Порядок відшкодування визначений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за № 5-4/4.
Згідно з п. 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду у виплатах та доставки вищезазначених пенсій.
Наведеними нормами визначений виключений перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, при цьому виплату адресної допомоги не передбачають.
Щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат, що виплачується пенсіонеру, крім інших видів доплат, у т.ч. цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів постанови КМУ від 26.03.2008 року за № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Управління Пенсійного Фонду України в м. Ровеньки Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області щодо неприйняття до відшкодування сум пенсій, призначених гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, за період з 01.11.2011 по 31.05.2012 в розмірі 3584,56 грн.
Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області прийняти до відшкодування сум пенсій, призначених гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, за період з 01.11.2011 по 31.05.2012 в розмірі 3584,56 грн.
У задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 05 вересня 2012 року.
СуддяО.В. Солоніченко