Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
04 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-2144/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Пасічника Ю.П., секретар судового засідання -Юрчук Л.М.,
за участю представників: позивача -Тютюник Р.В., Карпенко Л.М., відповідача -Скрипник О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Технотранссервіс" (надалі - позивач) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012р. №0000022330,Ї
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012р. №0000022330, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 80157 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 53438 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26719 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 53438 грн. та ч.5 ст.203,ч.1,2 ст.215,216 Цивільного кодексу України -встановлено нікчемні правочини, які вчинені позивачем протягом вересня 2011 року з ТОВ «Арктика».
Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з контрагентом ТОВ „Арктика" мали реальний характер.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги із підстав зазначених в позові.
Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПАТ „Технотранссервіс" встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ „Арктика" не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 09.09.2012 р.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ „Арктика" за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 року.
Результати перевірки оформлені актом №179/2330/24712389 від 19.12.2011 р., в якому зафіксовано, що взаємовідносини позивача з ТОВ „Арктика" за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 року, відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану за вересень 2011 року в сумі 53438 грн. (а. с. 25-36).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012р. №0000022330, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 80157 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 53438 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26719 грн. (а.с. 24).
Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно акту Макіївської ОДПІ від 05.12.2011 р. № 7105/23-3/31846233 „Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ „Арктика" з питань виявлення фактів, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій придбання ТМЦ у підприємств ТОВ «Легал Світ», ТОВ „Лутугінрудпром", ТОВ „Промислово-торгівельна компанія „Донбас" та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за вересень 2011 року не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ „Арктика" з платниками податків при здійсненні операцій придбання ТМЦ у підприємств ТОВ «Легал Світ», ТОВ „Лутугінрудпром", ТОВ „Промислово-торгівельна компанія „Донбас" та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за вересень 2011 року (а.с. 52-57).
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ „Арктика", а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2011р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Арктика»був укладений договір поставки №2809/1 (а.с. 62-64).
На виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної №3009/4 від 30.09.2011р. та акту приймання-передачі дизельного палива від 30.09.2011р., ТОВ «Арктика»передало позивачеві дизельне пальне на загальну суму 320628,80 грн., в т.ч. ПДВ 53438,13 грн. (а.с. 66, 68).
Оплата вартості одержаного дизельного пального здійснена в безготівковому порядку, що підтверджується банківською випискою від 30.09.2011р. (а.с. 74).
Фактична можливість позивача зберігати придбане пальне підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухому майно, з опису об'єктів якого вбачається наявність у власності позивача складу ПММ (а.с. 77).
ТОВ «Арктика»виписано позивачеві податкову накладну №54 від 30.09.2011р., на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідного періоду, ПДВ сплачене у складі вартості придбаного товару (а.с. 67).
Право ТОВ «Арктика»виписувати податкові накладі підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту ДПС України щодо наявності запису про реєстрацію ТОВ «Арктика»платником ПДВ (а.с. 65).
Таким чином, зміст вказаних документів спростовую доводи відповідача про нікчемність угод позивача з ТОВ «Арктика».
При цьому, як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, висновки щодо нікчемності угод ґрунтуються виключно на висновках акту Макіївської ОДПІ від 10.01.2012 р. №52/23-3/31846233 „Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ „Арктика" з питань виявлення фактів, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій придбання ТМЦ у підприємств ТОВ „Лутугінрудпром", ТОВ „Промислово-торгівельна компанія „Донбас" та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за вересень 2011 року, згідно якого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ „Арктика" з платниками податків при здійсненні операцій придбання ТМЦ у підприємств ТОВ „Лутугінрудпром", ТОВ „Промислово-торгівельна компанія „Донбас" та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за вересень 2011 року.
Разом з тим, вказані доводи відповідача та висновки Макіївської ОДПІ не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Норми Податкового кодексу України не містять положень щодо того, що платник податків позбавляється можливості на формування податкового кредиту в разі встановлення порушень податкового законодавства у ланцюгу постачання між його безпосереднім контрагентом та третіми особами.
Отже, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.
Зважаючи на те, що у позивача наявна належним чином складена податкова накладна, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товару придбаного у ТОВ «Арктика».
Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП ТОВ «Арктика»суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ «Арктика»правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.
Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.
Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.
У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.01.2012 р. № 0000022330.
Присудити Публічному акціонерному товариству „Технотранссервіс" витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку податкового органу грошові кошти в розмірі 801,57 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складений 06.09.2012 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник