29 серпня 2012 року 2а-3797/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,
при секретарі судового засідання - Будз Б.Б.,
за участі:
представника позивача - Рубан Л.П.,
представника відповідача - Харченка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів"
до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000972301 від 30.07.12,
публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (далі по тексту товариство, позивач) звернулося до суду, пред'явивши вимоги до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі по тексту Миронівська МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000972301 від 30.07.12р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81451,00 грн. основного платежу та 4072,00 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги аргументовано неправомірністю висновків відповідача щодо встановлення порушення товариством податкового законодавства у зв'язку з не підтвердженням факту здійснення господарської операції, згідно укладеної угоди між позивачем та ПП «ВТФ»Агростандарт»про зобов'язання поставки пшениці 6 класу.
Позивач вказує на те, що Миронівська МДПІ неправомірно покладає на товариство відповідальність за недодержання ПП «ВТФ»Агростандарт» вимог із заповнення податкової декларації з ПДВ та вимог щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з третіми особами, так як у ПП «ВТФ»Агростандарт» не підтверджений з боку постачальників за жовтень 2011р. податковий кредит -не виявлені необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні документи підтверджуючи транспортування товару, довіреності на одержання товару.
Оскільки висновки акту є необ'єктивними, позивач наполягає на протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача наведені позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представником відповідача позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких вказано про їх безпідставність. Заперечення мотивовано тим, що актом перевірки від 13.07.2012 р. №119/22-011/00951770 щодо укладання нікчемного правочину між позивачем та його контрагентом -ПП «ВТФ»Агростандарт» податковим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця покупцю, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірними та законними, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Проте, у судовому засіданні представник відповідача заявив, що при перевірці позивачем було надано документи первинного обліку, з приводу яких у нього відсутні претензії. Єдиним доказом на підтвердження обраної правової позиції щодо невизнання позову є посилання на інформацію ГВПМ ДПІ у м.Херсоні, згідно якої встановлено, що в ході дослідження ланцюгів постачання ПП «ВТФ»Агростандарт» в жовтні 2011 року основними постачальникими якого були ТОВ «Агростандарт КНК»та ТОВ «Злато Таврії». В ході відпрацювання вказаного підприємства опитано бухгалтера ОСОБА_3, яка повідомила що не може надати пояснень щодо взаємовідносин з контрагентами за період жовтень 2011 р. Опитано директора ПП «ВТФ»Агростандарт» ОСОБА_4, з пояснень якого встановлено, що підприємство надає посередницькі послуги з продажу зернових культур, звітну документацію до ОДПС складає бухгалтер підприємства ОСОБА_3 та підписує їх як директор підприємства. Крім того 17.11.2011р. в офісному приміщені ПП «ВТФ»Агростандарт» слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області було проведено обшук та вилучено первинні бухгалтерські документи, з аналізу яких встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.
Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АБ №365645 від 18.05.2012 р. позивач був зареєстрований Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, реєстраційний номер юридичної особи за ЄДР 13411050016000041, ідентифікаційний код - 00951770. Підприємство перебуває на податковому обліку у Миронівській МДПІ Київської області з 19.06.1997 р. На підставі свідоцтва №100336694 від 29.06.1997 р. є платником податку на додану вартість.
Відповідно довідки із ЄДР позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво олії та тваринних жирів; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що Миронівською МДПІ Київської області за період жовтень 2011 р. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, за наслідками якої складено акт від 13.07.2012 р. № 119/22-011/00951770 (далі по тексту акт перевірки).
Згідно висновку акту перевірки встановлено порушення позивачем п.185.1 статті 185, п.186.1 статті 186, п.188.1 статті 188, п.198.1 п.198.2 п.198.3 статті 198, п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, а також ч.1 статті 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (п. 5 статті 203 ЦК України) підприємством завищено суму податкового кредиту за: жовтень 2011 р. в сумі 81451,16 грн.
За результатами проведеної перевірки та складеного акту контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення: № 0000972301 від 30.07.12р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81451,00 грн. основного платежу та 40726,00 грн. штрафних санкцій.
Із змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказування в даній справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом -ПП «ВТФ»Агростандарт»на підставі укладеного між ними угоди про зобов'язання щодо постачання пшениці 6 класу.
Відповідно висновків акту перевірки Миронівською МДПІ Київської області було встановлено, що операції з купівлі-продажу за участю ПП «ВТФ»Агростандарт»з контрагентами -покупцями за жовтень 2011 р. на суму ПДВ 621571, а саме ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" в сумі ПДВ -81,600 грн. не спричинили реального настання причинних наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувачів.
Суд зазначає, що безпосередній факт здійснення поставки позивачу від ПП «ВТФ»Агростандарт»пшениці в жовтні 2011 р. під час податкової перевірки відповідачем не перевірявся, оскільки первинні документи необхідні для перевірки у зв'язку з придбанням товару не витрибовувались.
На підтвердження виконання вказаної угоди позивачем було доведено фактичне приймання товару по кількості та якості, що підтверджується журналами зважування товару та журналами лабораторних досліджень.
Представником позивача в ході дачі пояснень було зазначено, що підприємство має необхідні потужності для приймання і обробки зернових культур, а також документальне підтвердження щодо руху товару на підприємстві та передачі його у виробництво. Окрім посилання на дані акту перевірки ПП «ВТФ»Агростандарт»нікчемність укладеної між позивачем та ПП «ВТФ»Агростандарт»угоди, у ході судового розгляду даної адміністративної справи, представником відповідача не доведено.
Разом з цим суд вважає за необхідне відмітити, що фактично перевірка згідно акту від 13.07.2012 р. №119/22-011/00951770 проведена відповідачем формально: контролюючим органом не проведено дослідження документів первинного бухгалтерського обліку позивача у їх сукупності, у ході судового розгляду справи представник відповідача не спростовував доводи позивача, не відібрано пояснення посадових осіб позивача про взаємовідносини з ПП «ВТФ»Агростандарт», тощо.
Щодо висновку відповідача про нікчемність операції купівлі-продажу, укладеного позивачем з ПП «ВТФ»Агростандарт», суд зазначає наступне.
частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно із частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення. Виходячи з правової позиції Верховного Суду України із цього питання, викладеної у постанові Пленуму ВСУ від 06.11. 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, у відповідності до постанови Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.
Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено відсутність позову податкового органу про визнання операції купівлі-продажу укладеного позивачем з ПП «ВТФ»Агростандарт» , а відтак відсутні судові рішення з цього приводу; кримінальні справи відносно посадових осіб позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками ст.212 КК України або вироки суду, які набрали законної сили.
За законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, - тобто відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України ).
Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що "несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту". У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".
Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".
Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.
Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 р. по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський суд констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків, тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено нікчемність операції купівлі-продажу укладеної між позивачем та ПП «ВТФ»Агростандарт»належними та допустимими доказами, оскільки посилання на інший акт, за яким встановлено факт відсутності необхідних умов у ПП «ВТФ»Агростандарт»для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності, не може виступати доказом нікчемності правочину.
Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до приписів ст.6 Про захист прав людини і основоположних своб від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області ДПС, як суб'єкт владних повноважень не виконала свій обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, не довела правомірність свого рішення, та не спростувати твердження позивача про порушення його прав.
Оскільки, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України.
керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000972301 від 30.07.2012 р.
Стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2146,00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Брагіна О.Є.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 серпня 2012 р.