про відмову у відкритті провадження
06 вересня 2012 року 2а-4193/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
доОСОБА_2
прозобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, а саме зрозуміти суть правди, покаятись і пізнати суть правди.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Цією ж статтею передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. У статті 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Однак, це не означає, що законодавство України дозволяє звертатися з будь-якими позовними вимогами до будь-якого суду.
Відповідно до положень статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Разом з цим, частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач фактично не погоджується з діями ОСОБА_2 як судді Вишгородського районного суду Київської області та просить суд зобов'язати відповідача зрозуміти суть правди, покаятись і пізнати суть правди.
Згідно з приписами частини першої статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
З аналізу вказаних вище норм вбачається, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів та суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Оскарження рішень, дій, бездіяльності суду (судді) шляхом подання позову до іншого суду є порушенням принципу незалежності суддів та засобом впливу на них. Відтак, суд (суддя), як орган (посадова особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем чи іншою особою, яка бере участь у справі, за винятком випадків, коли суд (суддя) виступає як установа (посадова особа), що здійснює управлінську діяльність.
Разом з тим, дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя є не управлінськими, а процесуальними. Відтак, їх законність може перевірятися лише судом вищої інстанції у передбаченому процесуальним законом порядку.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001, діяльність суду має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Аналогічна правова позиція, викладена також і в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 12.03.2011 № 334/8/13-11 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2011 № 259/0/4-11.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім цього, суд зазначає, що якщо позивач бажає спонукати відповідача як фізичну особу до вчинення певних дій то він не позбавлений права звернутися з такими позовними вимогами до районного (міського) суду.
Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Крім цього, позивачем за подання адміністративного позову згідно квитанції № №14Z939330 від 05.09.2012 був сплачений судовий у розмірі 33, 00 грн.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ, у разі відмови у відкритті провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити..
2. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір відповідно до квитанції № №14Z939330 від 05.09.2012 у розмірі 33 (тридцять три) грн. 00 коп.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві невідкладно.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.