ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" липня 2012 р. Справа № 2a-1680/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М
за участю:
представника позивача Сорока П.В.,
представника відповідача Крук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Алтваінвест"
до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську
про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000692302, № 0000702302 від 05.03.2012 р.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтваінвест" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000692302 від 05 березня 2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 122871,00 грн., в тому числі за основним платежем 81914,00 грн. та штрафними санкціями 40957,00 грн., та податкового повідомлення - рішення № 0000702302 від 05 березня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3516,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 22.02.2012 року за №1678/23-2/36997677 є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, в зв'язку з чим, прийняті на підставі вказаного акту перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню (а.с. 6-8).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх підставами, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача подав суду письмове заперечення на адміністративний позов (а.с. 44 - 47). Даним запереченням та своїми поясненнями в судовому засіданні навів підстави проведення перевірки позивача, виявлені порушення, відповідно до яких визначені суми податкових зобов'язань та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Вказав на те, що позовні вимоги є безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 глави 8, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Алтваінвест" з питань підтвердження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно податкової декларації за жовтень 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 22.02.2012 року № 1678/23-2/36997677 (а.с. 9 - 17).
Відповідно до висновку акту перевірки позивачем: в порушення п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами і доповненнями), п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами і доповненнями) та в результаті безтоварних операцій по ланцюгу до "вигодонабувача" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації за жовтень 2011 року з врахування уточнюючого розрахунку в сумі 3 516 грн. (рядок 19 Декларації); в порушення п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами і доповненнями), п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами і доповненнями) та в результаті безтоварних операцій по ланцюгу до "вигодонабувача" занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2011 року, з врахування уточнюючого розрахунку, в сумі 81 914,00 грн., в результаті чого платником занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 декларації) з урахуванням залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів всього в сумі 81 914,00 грн.
На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення рішення № 0000692302 від 05 березня 2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 122871,00 грн., в тому числі за основним платежем 81914,00 грн. та штрафними санкціями 40957,00 грн. (а.с. 18) та податкове повідомлення - рішення № 0000702302 від 05 березня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3516,00 грн. (а.с. 19).
Таким чином, перевіркою встановлено відображення позивачем в бухгалтерському та податковому обліку за жовтень 2011р. господарських операцій, фактичне проведення яких не підтверджено.
Зокрема, встановлено, що за охоплений перевіркою період ТОВ "Алтваінвест" сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Ойлстандартгруп" та ТОВ "Юридична компанія" Гарантія Успіху" на підставі укладених договорів.
Щодо господарських операцій з ТОВ "Ойлстандартгруп" суд зазначає, що на підставі укладеного договору від 10.08.2010 року № ДГ-0000039 між позивачем та ТОВ "Ойлстандартгруп" (а.с. 20), позивачем отримано шкіряний напівфабрикат із шкір ВРХ "вет-блу", виписано податкову накладну № 4 від 24.10.2011 року (а.с. 22) та видаткову накладну від 24.10.2011 року №РН-0000036 на суму 314220,48 грн. в т.ч. ПДВ 52370,08 грн. (а.с. 21), оплату проведено грошовими коштами шляхом перерахування на р/р постачальника (а.с. 59).
Згідно дослідженого судом даного договору передбачено: п.5 - умови поставки - п. 5.1. поставка Товару здійснюється на умовах FCA (склад продавця).
Відповідно до акту перевірки, в додатку 5 до Декларації по ПДВ за жовтень 2011 року згідно системи автоматизованої співставлення на рівні ДПА України встановлено розбіжності в сумі 60827,36 грн.
Відповідачем складено акт перевірки від 10.01.2012 року №118/15-2/33426541 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ойлстандартгруп" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у жовтні 2011 року (а.с. 56 - 59).
Як встановлено під час перевірки та в судовому засіданні, передача товару від ТОВ "Ойлстандартгруп" до ТОВ "Алтваінвест" в жовтні 2011 року відбувалася в м. Болехів, вул. Петрушевича, 29 (місце зберігання). Отриманий товар зберігався на складах ВАТ "Шкіряник" згідно договору зберігання №27/08-10 від 27.08.2010 року. Як вже зазначалось відповідно до умов договору купівлі-продажу поставка товару здійснюється на умовах FCA (склад продавця).
Таким чином, суд констатує, що фізичного переміщення товару не відбувалося. Крім того, до перевірки не представлено акти приймання-передачі та довіреності, на підставі яких відбувалася передача зазначеного товару матеріально-відповідальними особами, сертифікати та інші документи, які підтверджують якість товару.
Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 293/1318) сировина, матеріали, палива, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи та цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Видаткова накладна - це єдиний документ, який супроводжує господарську операцію. Згідно вимог щодо оформлення видаткової накладної покупець зобов'язаний прийняти товар згідно доручення, проте у видатковій накладній від 24.10.2011 №РН-0000036 відсутні записи про отримання товару за дорученням, відсутні прізвище ім'я та по-батькові особи, яка отримала товар, що унеможливлює ідентифікувати таку особу. Окрім того, у вказаній видатковій накладній не зазначено місце поставки товару, що суперечить вимогами законодавства.
Також, в результаті проведеної перевірки ТОВ "Ойлстандартгруп" встановлено, що по декларації з ПДВ за жовтень 2011 р. задекларовано податкові зобов'язання в сумі 333581 грн. та податковий кредит - 329133 грн.
Основні засоби у ТОВ "Ойлстандартгруп" відсутні, про що свідчить не подання платником додатку AM до декларації з податку на прибуток за III квартал 2011 року. Чисельність працюючих: відповідно до відомостей форми 1 ДФ за III квартал 2011 р. на підприємстві працювало у штаті 1 особа. Працівниками ГВПМ ДПІ у м.Івано-Франківськ здійснено вихід на адресу, вказану в реєстраційних документах та встановлено, що підприємство за даною адресою не знаходиться.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ "Ойлстандартгруп" та ТОВ "Алтваінвест" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Щодо відображення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Юридична компанія "Гарантія Успіху" встановлено наступне.
Так, за даними бухгалтерського обліку, реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Алтваінвест" у жовтні 2011 року включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 33 060 грн. по ТМЦ придбаних у ТОВ "Юридична компанія "Гарантія Успіху" всього на суму 198 358,28 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 33 059,82 грн. відповідно до податкової накладної від 18.10.2011 №300 (згідно представленого реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року).
В ході проведення перевірки, в зв'язку із ненаданням документів, ДПІ в місті Івано- Франківськ вручено директору ТОВ "Алтваінвест" Гапон Т.М. вимоги від 10.02.2012 №3118/10/23-245/1696 та від 13.02.2012 №3337/10/23-245/1775 про надання письмових пояснень, та копій первинних документів (договорів, сертифікатів якості, накладних податкових накладних та ін.) за період з 01.10.2011року по 31.10.2011року (а.с. 48 - 49).
Станом на 15.02.2012 року, договори, сертифікати якості та первинні документи з питань підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ "Юридична компанія "Гарантія Успіху" не представлено, в зв'язку з чим складено Акт відмови від надання документів посадовими особами від 15.02.2012 №44/23-2/36997677 (а.с. 50).
Суд зазначає, що позивачем такі документи не надані суду і під час розгляду справи.
В даному випадку слід зазначити, що відповідно до вимог п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст.20, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України посадові особи органів ДПС мають право під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу.
Правові наслідки не підтвердження платником даних податкової звітності встановлені ст. 44 ПК України, зокрема, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
У відповідності до вимог п. 85.2 ст. 85 Кодексу платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідачем у відповідності до вимог вищезазначених норм під час проведення перевірки надіслано позивачу письмову вимогу про надання письмових пояснення та належним чином посвідчених копій документів. Однак, вказану вимогу контролюючого органу позивачем не виконано.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктами 198.2-198.3 ст. 198 Кодексу передбачено: що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 податкового Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Водночас, згідно п. 198.6 ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Статтею ст. 201 Кодексу визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4); податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6.); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.10).
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2, ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями).
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку чи відсутності документів, які підтверджують здійснення господарської операції (договорів, податкових накладних та ін.) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Вказану позицію підтримав також Вищий адміністративний суд України, зокрема, в листі від 02.06.2011р. № 742/11/-13-11 зазначено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведене вище свідчить про правомірність прийняття Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську оскаржуваних податкових повідомлень -рішень та необґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 20.07.2012 року.