83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.07.12 р. Справа № 5006/36/105пн/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.
при секретарі судового засідання Новіковій В.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОН-3000», м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м.Донецьк
про визнання права власності на майно та усунення перешкод у користуванні майном
представники сторін:
від позивача: Степаненко М.М.
від відповідача: Гнилицька К.Ю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗОН-3000», м.Київ звернулося із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м.Донецьк про визнання права власності на майно та усунення перешкод у користуванні майном
Ухвалою від 23.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/31/105пн/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки та на те, що відповідач не визнає за Позивачем право власності на предмет договору поставки від 01.06.2010р. №01/06/1пр.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки від 01.06.2010р. №01/06/1пр., акту приймання-передачі поставленої продукції від ЕІ-061801.
Від відповідача надійшов відзив по справі, відповідно до якого проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на специфікацію №1 до договору, з якої вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗОН-3000», м.Київ повинно було провести оплату товару протягом 10 днів після підписання акту приймання-передачі, однак до цього часу позивачем оплата з не здійснена, в зв'язку з чим ТОВ «Енергоімпекс» вважає себе власником майна, через що і забезпечив охорону товару.
В судовому засіданні 27.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступне.
01.06.2012р. між ТОВ «Енергоімпекс» (Постачальник) та ТОВ «ОЗОН-3000» (Покупець) укладено договір постачання №01/06/1пр.
Відповідно до п.1.1 договору предметом договору є вуглевміщуючі відходи.
Право власності на товар переходить до Покупця після підписання акту приймання-передачі товару, після чого товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем.( п.2.3 Договору.)
Відповідно до п.5.4 Договору у разі порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочення.
Відповідно до специфікації на товар від 01.06.2012, що є Доповненням 1 до договору №01/06/1пр від 01.06.2012р. найменуванням товару є вуглевміщуючі відходи у кількості 384888,10т на загальну суму 327924,66 грн. Сплата вартості за поставлений товар здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання-передачі.
18.06.2012р. між сторонами підписано акт приймання - передачі.
Листом від 03.07.2012р. вих. №91 ТОВ «Енергоімпекс» повідомило ТОВ «ОЗОН-3000» про те, що відзиває свій підпис з договору з акту приймання-передачі, в зв'язку з неоплатою товару, та зазначило, що позивач може не приймати заходи щодо вивезення товару, оскільки ТОВ «Енергоімпекс» прийняло заходи щодо охорони товару.
Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частина 1 статті 15 ЦК України гарантує кожному право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України вбачається, що позов про визнання права власності на майно подається тоді, коли в інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів.
Частиною 1, статті..334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.
За приписами ст.712 Цивільного кодексу України за договором За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина перша статті 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Під захистом права розуміється державно - примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зазначена стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип "все дозволено", крім того, що „заборонено" законом. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду.
Відповідно до умов договору поставки право власності на товар переходить після підписання акту приймання-передачі товару, після чого Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем.
З урахуванням викладеного, саме з 18.06.2012р. в силу договору до позивача перейшло право власності на товар.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (у відповідності до вимог ст..526 ЦК України).
Що стосується вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном, господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право є непорушним, ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 Цивільного кодексу України).
Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 Цивільного кодексу України).
Перехід права власності до позивача 18.06.2012р. підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, а саме: договором від 01.06.2012р., укладеним між ТОВ «Енергоімпекс» (Постачальник) та ТОВ «ОЗОН-3000» (Покупець) за №01/06/1пр., який на момент розгляду справи не розірвано та не визнано недійсним в установленому законом порядку та актом приймання - передачі майна. Укладений між сторонами договір не ставить в залежність перехід права власності від моменту здійснення оплати по договору.
Посилання на лист відповідача про відзив підпису на акті приймання - передачі до уваги судом не приймається, оскільки вчинення такої дії не передбачено чинним законодавством.
Фактичне створення перешкод в користуванні майном позивачу з боку відповідача підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем в судовому засіданні.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст..49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОН-3000», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м.Донецьк про визнання права власності на майно та усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗОН-3000» (03127, м.Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня,100/2, п/р.26004206432400 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 34934458) право власності на вуглевміщуючі відходи (відходи вуглезбагачення) у кількості 384888,10тон, які знаходяться у мулонакопичувачу №1 Державного відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» .
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м.Донецьк (83058, м.Донецьк, вул..Майська,66, п/р 26005301750064 у філії «Головне управління «Промінвестбанку в Донецькій області», МФО 334635, ЄДРПОУ 30962337) усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЗОН-3000» (03127, м.Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня,100/2, п/р.26004206432400 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 34934458) шляхом забезпечення вільного доступу до вуглевміщуючих відходів (відходів вуглезбагачення), які знаходяться у мулонакопичувачу №1 Державного відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м.Донецьк (83058, м.Донецьк, вул..Майська,66, п/р 26005301750064 у філії «Головне управління «Промінвестбанку в Донецькій області», МФО 334635, ЄДРПОУ 30962337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОН-3000» (03127, м.Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня,100/2, п/р.26004206432400 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 34934458) судовий збір у сумі 7631 грн. 50 коп
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гриник М.М.