Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65ол
Від "03" вересня 2012 р. Справа № 4/5007/731/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І.В.
за участю представників сторін:
- від позивача за первісним позовом: Пилипчук Я.В. - представник за дов. від 03.01.2012 р. вих. №03/01-185
- від відповідача: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" (с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Агро-М" (с. Малинівка, Малинський район, Житомирська область)
про стягнення 1310564,72 грн.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1310564,72 грн., з яких основний борг 1286806,63 грн., річні 9518,84 грн., пеня 14239,25 грн. та судові витрати.
Ухвалою від 21.06.2012 р. господарський суд позовну заяву прийняв до розгляду, порушив провадження у справі; призначив засідання суду.
В засіданні суду 03.07.2012 р. представником позивача надано заяву № 03/07-1 від 03.07.2012 р. про вжиття заходів забезпечення позову та накладення арешту на кошти відповідача на рахунках у банківських установах у межах 1310564,72 грн. та клопотання стосовно уточнення ідентифікаційного коду відповідача - 35638180 (а. с. 118 - 120 у т. 1).
Ухвалою від 03.07.2012 р. господарський суд призначив засідання; зобов'язав відповідача надати відзив на позовну заяву та заяву про забезпечення позову.
08.06.2012 р. до господарського суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява щодо визнання недійсними п. п. 7.6 та 7.6 договору поставки № 758/12/12, укладеного 12.01.2012 р. між сторонами з підстав, в ній викладених (а. с. 136-143 у т. 1).
Ухвалою від 10.08.2012 р. господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом; призначив засідання суду для її розгляду.
03.09.2012 р. до господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшов лист разом з актом звірки взаєморозрахунків від 30.08.2012 р. щодо визнання суми боргу у розмірі 1310564,72 грн. у повному обсязі (а. с. 49, 50 у т. 1).
В засіданні суду представником позивача за первісним позовом надані клопотання від 03.09.2012 р., відповідно, №03/09-3 - про припинення провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн. за отриманий товар за договором поставки № 758/12/12 від 12.01.2012 р. у зв"язку з відсутністю предмету спору і повернення у зв'язку з цим з Державного бюджету України 2000,00 грн. судового збору та № 03/091 - про залишення заяви про вжиття заходів забезпечення позову без розгляду (а. с. 51 - 56 у т. 1).
Представник відповідача за первісним позовом в засідання суду не з"явився, про причини неявки суд не повідомлено, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши уповноваженого представника позивача за первісним позовом, господарський суд, -
12.01.2012 р. між сторонами укладено договір поставки № 758/12/12 (далі - договір поставки) згідно з яким постачальник (позивач за первісним позовом) зобов'язався передати у власність покупця (відповідач за первісним позовом) продукцію виробничо - технічного призначення та п. 2.1 якого встановлено, що поставці підлягає продукція, асортимент, кількість та ціна якої визначається додатками та/або накладними, та/або рахунками-фактури, та/або актами приймання-передачі, що є невневід'ємною частиною договору (далі - додатки) ( а. с. 14 - 16 у т. 1 ).
На виконання договору поставки та додатків позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем за первісним позовом отримано товар - кормові добавки для тварин на загальну суму 2451093,99 грн. згідно з видатковими накладними, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких є в матеріалах справи, а оригінали оглядались в засіданнях суду, відповідно до п. З кожного з додатків до договору поставки, сторони погодили наступні остаточні строки оплати товару, зокрема, згідно з додатками:
- № 758/12/12/1-КД від 12.01.2012 р. за видатковою накладною №225 від 12.01.2012 р. - на суму 306306,64 грн. - до 10.02.2012 р. ( а. с. 17 у т. 1 );
№ 758/12/12/2-КД від 13.01.2012 р. за видатковою накладною №271 від 13.01.2012р. на суму 151805,94 грн. - до 13.02.2012 р. ( а. с. 20 у т. 1 ) ;
- № 758/12/12/3-КД від 18.01.2012 р. за видатковою накладною № 473 від 18.01.2012 р. на суму 76978,00 грн. - до 17.02.2012 р. ( а .с. 23 у т. 1 );
- № 758/12/12/4-КД від 19.01.2012 р. за видатковою накладною №498 від 19.01.2012р. на суму 86561,30 грн. - до 17.02.2012 р. ( а. с. 25 у т. 1 ).;
- № 758/12/12/5-КД від 20.01.2012 р. за видатковою накладною №749 від 20.01.2012р. на суму 69918,20 грн. - до 20.02.2012 р. (а. с. 27 у т. 1) ;
- №758/12/12/6-КД від 23.01.2012 р. за видатковою накладною №752 від 23.01.2012р. на суму 77047,90 грн. - до 23.02.2012 р. ( а. с. 29 у т. 1 );
- № 758/12/12/7-КД від 25.01.2012 р. ) за видатковою накладною №812 від 25.01.2012р. на суму 70044,53 грн. - до 24.02.2012 р. ( а. с. 32 у т. 1 );
- № 758/12/12/8-КД від 27.01.2012 р. за видатковою накладною № 944 від 27.01.2012р. на суму 89560,00 грн. - до 27.02.2012 р. ( а. с. 34 у т. 1 );
- № 758/12/12/9-КД від 30.01.2012 р. за видатковою накладною №1036 від 30.01.2012р. на суму 78027,61 грн. - до 29.02.2012 р. ( а. с. 36 у т. 1 );
- № 758/12/12/10-КД від 02.02.2012 р. за видатковою накладною №1195 від 02.02.2012р. на суму 70360,33 грн. - до 02.03.2012 р. (а. с. 38 у т. 1);
- № 758/12/12/11-КД від 08.02.2012 р. за видатковою накладною №1439 від 08.02.2012р. на суму 77677,72 грн. - до 22.02.2012 р. ( а. с. 41 у т. 1 );
- № 758/12/12/12-КД від 09.02.2012 р. за видатковою накладною № 1572 від 09.02.2012р. на суму 80676,01 грн. - до 24.02.2012 р. ( а. с. 43 у т. 1 );
- № 758/12/12/13-КД від 09.02.2012 р. за видатковою накладною №1573 від 09.02.2012р. на суму 86146,33 грн. - до 24.02.2012 р. ( а. с. 45 у т. 1 );
- № 758/12/12/14-КД від 15.02.2012 р. за видатковою накладною №1812 від 15.02.2012р. на суму 26305,03 грн. - до 15.03.2012 р. ( а. с. 47 у т. 1 ) .;
- № 758/12/12/15-КД від 15.02.2012 р. за видатковою накладною № 1963 від 15.02.2012 р. на суму 80252,12 грн. - до 15.03.2012 р. (а. с. 50 у т. 1);
- № 758/12/12/16-КД від 16.02.2012 р. за видатковою накладною № 2005 від 16.02.2012 р. на суму 78750,23 грн. - до 02.03.2012 р. ( а. с. 52 у т. 1 ) ;
- № 758/12/12/17-КД від 21.02.2012 р. за видатковою накладною № 2465 від 21.02.2012 р. на суму 77800,88 грн. - до 06.03.2012 р. ( а. с. 54 у т. 1 );
- № 758/12/12/18-КД від 22.02.2012 р. за видатковою накладною № 2594 від 22.02.2012 р. на суму 74612,40 грн. - до 07.03.2012 р. ( а. с. 56 у т. 1 );
- № 758/12/12/19-КД від 23.02.2012 р. за видатковою накладною №2619 від 23.02.2012 р. на суму 79646,28 грн. - до 08.03.2012 р. ( а. с. 58 у т. 1 );
- № 758/12/12/20-КД від 28.02.2012 р. за видатковою накладною №3129 від 28.02.2012 р. на суму 89919,53 грн. - до 13.03.2012 р. (а. с. 61 у т. 1);
- № 758/12/12/21-КД від 29.02.2012 р. за видатковою накладною № 3183 від 29.02.2012 р. на суму 77990,20 грн. - до 14.03.2012 р. ( а. с. 63 у т. 1 );
- № 758/12/12/22-КД від 01.03.2012 р. за видатковою накладною №3393 від 01.03.2012 р. на суму 72522,68 грн. - до 15.03.2012 р. ( а. с. 65 у т. 1 );
- № 758/12/12/23-КД від 07.03.2012 р. за видатковою накладною №3917 від 07.03.2012 р. на суму 88955,24 грн. - до 21.03.2012 р. (а. с. 68 у т. 1 );
- № 758/12/12/24-КД від 14.03.2012 р. за видатковою накладною №4626 від 14.03.2012 р. на суму 889509,61 грн. - до 28.03.2012 р. ( а. с. 70 у т. 1 );
- № 758/12/12/25-КД від 26.03.2012 р. за видатковою накладною №6666 від 26.03.2012 р. на суму 88944,62 грн. - до 09.04.2012 р. ( а. с. 73 у т. 1 );
- № 758/12/12/26-КД від 28.03.2012 р. за видатковою накладною №7335 від 28.03.201 2р. на суму 19638,43 грн. - до 11.04.2012 р. (а. с. 76 у т. 1) ;
- № 758/12/12/27-КД від 03.04.2012 р. за видатковою накладною № 8867 від 03.04.2012 р. на суму 90881,31 грн. - до 18.04.2012 р. ( а. с. 78 у т. 1 );
- № 758/12/12/28-КД від 19.04.2012 р. за видатковою накладною №14184 від 19.04.2012 р. на суму 94254,54 грн. - до 18.05.2012 р. ( а. с. 81 у т. 1 ).
Як передбачено ст. ст. 655, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинно виконуватися відповідно до умов договору.
Таким чином, відповідач за первісним позовом зобов'язаний оплатити товар у строки та на умовах визначених договором.
Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що оплата товару здійснюється в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок постачальника в порядку 100% попередньої оплати, або на умовах, погоджених сторонами у додатках до договору, що є невід'ємною його частиною ( товарний кредит ).
Отже, відповідач за первісним позовом зобов'язаний був повністю оплатити отриманий товар не пізніше 18.05.2012 р., однак, ним сплачено 1164287,36 грн., про що свідчать платіжні доручення, копії яких є в матеріалах справи ( а. с. 84 - 112 у т.1 ): № 811 від 24.01.2012 р. на суму 10000,00 грн.; № 800 від 25.01.2012 р. на 40000,00 грн.; № 721 від 27.01.2012 р. на суму 20000,00 грн.; № 810 від 27.01.2012р.на суму 56306,64 грн.; № 727 від 03.02.2012 р. на суму 30000,00 грн.; № 728 від 03.02.2012 р. на 30000,00 грн.; № 714 від 09.02.2012 р. на суму 120000,00 грн.; № 798 від 16.02.2012 р. на суму 100000,00 грн.; №745 від 24.02.2012 р. на суму 20000,00 грн.; №746 від 24.02.2012 р. на 10000,00 грн.; № 809 від 24.02.2012 р. на суму 69918,20грн.; № 741 від 29.02.2012 р. на 41805,94 грн.; № 808 від 29.02.2012 р. на суму 63539,30 грн.; № 752 від 07.03.2012 р. на суму 57047,09 грн.; № 801 від 12.03.2012р. на суму 6000,00 грн.; від 14.03.2012 р. на суму 9999,00 грн.; від 14.03.2012 р. на суму 9999,00 грн.; № 811 від 15.03.2012 р. на суму 64044,53 грн.; № 821 від 15.03.2012 р. на суму 15360,33 грн.; № 812 від 20.03.2012 р. на суму 69562,00 грн.; №813 від 20.03.2012 р. на суму 20395,47грн.; № 814 від 23.03.2012 р. на суму 40042,53 грн.; №753 від 28.03.2012 р. на суму 57632,14 грн.; № 774 від 28.03.2012 р. на суму 14957,47 грн.; № 775 від 28.03.2012 р. на суму 22674,67 грн.; № 806 від 05.04.2012 р. на суму 55003,05 грн.; № 785 від 18.04.2012 р. на 40000,00 грн.; № 802 від 19.04.2012р. на 20000,00 грн.; № 811 від 11.05.2012 р. на суму 50000,00 грн.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Пунктом 7.2 договору поставки, передбачене нарахування 10 процентів річних.
Таким чином, відповідач за первісним позовом зобов'язаний сплатити на користь позивача за первісним позовом 10 % річних, нарахованих за період прострочення з 18.05.2012 р. по 13.06.2012 р. (всього 27 днів), розмір яких складає 9518,84 грн.
Крім того, згідно з пунктом 7.2 договору поставки, сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату продукції відповідач за первісним позовом, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення.
Згідно з розрахунком позивача за первісним позовом, розмір пені станом на 13.06.2012 р. становить 14239,25 грн.
Однак, в ході розгляду справи, відповідачем за первісним позовом згідно з листом № 7 від 30.08.2012 р., змінено призначення платежів, здійснених згідно з платіжними дорученнями, відповідно, № 739 від 17.02.2012 р. на суму 50000,00 грн. і № 807 від 22.02.2012 р. на суму 50000,00 грн. та спрямовано дані суми в рахунок оплати заборгованості відповідача за первісним позовом за договором поставки ( а. с. 53 у т. 3).
Позивач з вказаною зміною призначення платежів погодився, про що зазначив в клопотанні №03/09 -3 від 03.09.2012 р. про припинення провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн. за отриманий товар за договором поставки.
Тому, в порядку п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України необхідно припинити провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу у зв"язку з відсутністю предмета спору та зазначити таке.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником ( учасниками ) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку ( ст.173 Господарського кодексу України ).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Відповідач позов не оспорив, доказів сплати суми заборгованості в повному обсязі суду не надав. Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково на суму 1210564,72 грн., з яких 1186806,63 грн. основний борг, 9518,84 грн.10 % річних, 14239,25 грн. пеня; сплату судових витрат по первісному позову слід покласти на відповідача в повному обсязі так як зміна призначення платежів відбулася після порушення провадження у справі.
За таких обставин, клопотання позивача № 03/09-3 від 03.09.2012 р. в частині повернення з Державного бюджету України 2000,00 грн. судового збору не підлягає задоволенню.
08.06.2012 р. до господарського суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява від 07.08.2012 р., яка зареєстрована господарським судом за вхідним № 5007/1301/12, до позивача, у якій позивач за зустрічним позовом (відповідач) просить визнати недійсними п. п. 7.6 та 7.6 договору поставки № 758/12/12, укладеного 12.01.2012 р. між сторонами (а. с. 137 - 143), яку ухвалою від 10.08.2012 р. господарський суд прийняв для спільного розгляду з первісним позовом (а. с. 42 у т. 3).
Оцінюючи подані відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.1, п.10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ст. 16 ЦК України.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання недійсними договору в цілому або його окремих пунктів.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, і, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦК України);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Згідно з п.1 роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р., вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Так, згідно із змістом п.п. 7.6 договору поставки сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Однак, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Відповідно до норм ч. ч. 1 та 3 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору та встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності може бути змінено за згодою сторін, але він має бути визначений згідно із ч. 1 ст. 252 ЦК, зокрема, відповідними роками, місяцями та днями,, що відсутнє у пункті 7.6 договору поставки.
Крім того, п. 7.6 договору поставки суперечить і нормам ст. 266 ЦК України, відповідно до якої зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, щодо стягнення неустойки.
Оскільки, сторони в договорі поставки не збільшили строк позовної давності стосовно стягнення основного боргу, то не може бути збільшений строк позовної давності щодо стягнення пені.
В пункті 7.7 договору поставки передбачено, що сторони відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.
Однак, вказаний пункт договору поставки також суперечить ч. 1 ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Тому, пункти договору, які містять умову щодо збільшення строку позовної давності, але не визначають його певними роками, місяцями та днями, а також встановлюють порядок, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань без обмеження строку є некоректними.
Крім того, якщо, поряд зі строком позовної давності чинним законодавством (ч. 6 ст. 232 ГК України) в імперативному порядку визначено строк, протягом якого можуть нараховуватися триваючі штрафні санкції (пеня), то, на думку суду, тривале нарахування санкцій без обмеження терміну веде до безпідставного збагачення кредитора та не пов'язане з економічними наслідками правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
У зв'язку з тим, що правові норми стосовно визначення та встановлення стороків, в тому числі і строків позовної давності, містяться саме в Цивільному кодексі України, до правовідносин, пов'язаних із строками стягнення заборгованості, слід застосовувати саме норми Цивільного кодексу України.
Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Так, у ч. 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Вказані відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) пункти договору суперечать вказаним приписам ЦК України, що дає підстави вважати їх недійсними та зазначити, що невідповідність вказаних пунктів договору поставки вимогам законодавства призвела до порушення права сторони по договору.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне визнати недійсними п. п. 7.6 та 7.7 договору поставки № 758/12/12 від 12.01.2012 р., укладеного між сторонами.
Витрати по сплаті 1073,00 грн. судового збору за подання зустрічного позову слід покласти на відповідача (позивача за зустрічним позовом).
Клопотання позивача за первісним позовом № 03/091 від 03.09.2012 р. про залишення заяви про вжиття заходів забезпечення позову без розгляду підлягає задоволенню господарським судом.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Агро-М" ( 11642, Житомирська область, Малинський район, с. Малинівка, пров. Леніна, буд. 1, ідентифікаційний код 35638180 )
на користь Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" ( 08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, ідентифікаційний код 19420704 )
- 1186806,63 грн. основного боргу,
- 9518,84 грн. 10% річних,
- 14239,25 грн. пені,
- 26211,30 грн. судових витрат.
3. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 100000,00грн.
4. Зустрічний позов задовольнити.
5. Визнати недійсними пункти 7.6 та 7.7 договору поставки № 758/12/12 від 12.01.2012 р., укладеного між Малим приватним підприємством Фірмою "Ерідон" (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, ідентифікаційний код 19420704) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліта-Агро-М" ( Житомирська область, Малинський район, с. Малинівка, ідентифікаційний код 35638180 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Лозинська І.В.
Повне рішення складено: 06.09.2012 р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2, 3 - сторонам (реком з повідом.)