21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
03 вересня 2012 р. Справа 9/277-07
за позовом ОСОБА_1, м. Вінниця
ОСОБА_2, м. Вінниця
ОСОБА_3, м. Київ
ОСОБА_4, с. Якушинці Вінницького району
ОСОБА_5, с. Зарванці, Вінницького району
ОСОБА_6, м. Вінниця
ОСОБА_7, м. Вінниця
ОСОБА_8, с. Лука-Мелешківська, Вінницького району
ОСОБА_9, м. Вінниця
ОСОБА_10, м. Вінниця
ОСОБА_11, м. Вінниця
ОСОБА_12, м. Вінниця
ОСОБА_13, м. Вінниця
ОСОБА_14, м. Вінниця
ОСОБА_15, м. Вінниця
ОСОБА_16, с. Якушинці Вінницького району
ОСОБА_17, м. Вінниця
ОСОБА_18, м. Вінниця
ОСОБА_19, м. Вінниця
ОСОБА_20, м. Вінниця
ОСОБА_21, м. Вінниця
ОСОБА_22, с. Вінницькі Хутори, Вінницького району
до виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою
відповідальністю «Альянс-ЛТД», м. Вінниця
про визнання частково недійсним рішення зборів Учасників від 20.07.2007 р.
та зобов'язання до вчинення дій.
Головуючий суддя В. Матвійчук
Судді Н. Говор
І. Маслій
при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:
позивачів - ОСОБА_18,
ОСОБА_2,
ОСОБА_19,
ОСОБА_6,
ОСОБА_9,
ОСОБА_1,
ОСОБА_11,
ОСОБА_7,
ОСОБА_20- ОСОБА_27, ОСОБА_25 - за договором
від 15.11.2011 р.
позивачі: ОСОБА_1: паспорт серії НОМЕР_1 від 24.07.1998 р.;
ОСОБА_2 : паспорт НОМЕР_2 від 30.05.1996р.;
ОСОБА_3: паспорт НОМЕР_3 від 17.01.1998р.;
ОСОБА_4: паспорт НОМЕР_4;
ОСОБА_5: паспорт НОМЕР_5 від 10.02.2000р.;
ОСОБА_6: паспорт серії НОМЕР_6 від 13.01.1998 р.;
ОСОБА_7: паспорт серії НОМЕР_7 від 03.08.1998 р.
ОСОБА_8: не з'явилася,
ОСОБА_9: паспорт серії НОМЕР_8 від 08.08.1998 р.;
ОСОБА_10: паспорт НОМЕР_9 від 23.07.2002р.;
ОСОБА_11: паспорт НОМЕР_10 від 19.06.2000р.;
ОСОБА_12: паспорт НОМЕР_11 від 20.05.1999р.;
ОСОБА_13: не з'явилася;
ОСОБА_14: паспорт НОМЕР_12 від 16.11.1998р.;
ОСОБА_15: паспорт НОМЕР_13 від 08.01.2003р.;
ОСОБА_16: паспорт НОМЕР_14 від 22.11.1995р.;
ОСОБА_17: .не з'явилася
ОСОБА_18: паспорт серії НОМЕР_15 від 14.05.1999 р.,
ОСОБА_19: паспорт серії НОМЕР_16 від 13.05.1998 р.;
ОСОБА_20: паспорт НОМЕР_17 від 23.02.1998р.;
ОСОБА_21: паспорт НОМЕР_18 від 16.04.2003р.;
ОСОБА_22: не з'явилася;
відповідача: Студеннікова О.Є., довіреність № 11 від 03.11.2011 р..
Заявлено позов про визнання недійсним п.1.2 рішення загальних зборів учасників ВКП - ТОВ «Альянс-ЛТД» від 20.07.2007 р. в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за другий квартал 2007р. та зобов'язання ВКП - ТОВ «Альянс-ЛТД» виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з ринкової вартості майна на день виходу .
Позов мотивовано тим, позивачі є учасниками ВКП ТОВ «Альянс-ЛТД». 06.06.2007р. вони направили на адресу відповідачу заяви про вихід з товариства та виплату належних сум (одержані відповідачем 13.06.2007р.). 20.07.2007р. були проведені загальні збори учасників та прийнято рішення, яким визначено, що вартість частини майна учасників товариства, пропорційно до часток у статутному капіталі, визначається, виходячи з даних бухгалтерського балансу Товариства за 2-й квартал 2007р. (п.1.2 протоколу №21).
Водночас, виплата коштів згідно даних балансу не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права учасників на отримання справедливої (ринкової) частки вартості майна. Баланс товариства не відповідає реальному його фінансовому стану, а рішення зборів спрямоване на зменшення вартості капіталу товариства з метою зменшення суми належних учасникам виплат.
Заявою про зміну позовних вимог від 12.10.2007р. позивачі змінили позовну вимогу про зобов'язання ВКП - ТОВ «Альянс-ЛТД»виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з ринкової вартості майна на день виходу та просили зобов'язати ВКП - ТОВ «Альянс-ЛТД»виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з вартості майна станом на 20 липня 2007 року визначеної шляхом проведення незалежної оцінки майна, протягом 12 місяців з дня проведення загальних зборів учасників, але не пізніше 20 липня 2008 року.
Вказаний спір вирішено судом з винесенням 15.10.2007р. рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись із даним рішенням, позивачами до Житомирського апеляційного господарського суду було подано апеляційну скаргу та клопотання про призначення по справі комплексної будівельно-технічної та фінансово-економічної експертизи.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р. у справі №9/277-07 призначено експертизу оцінки майна товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Альянс-ЛТД».
Відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №ОС-18, складеного відділом експертної оцінки майна Вінницької торгово-промислової палати 20.09.2009 р., ринкова вартість майна ТОВ ВКП «Альянс-ЛТД»без урахування ПДВ станом на 20.07.2007 р. становить 6 681 108,00 грн.. У висновку також визначено вартість частини майна товариства ТОВ ВКП "Альянс-ЛТД" пропорційно до частки позивачів у статутному фонді товариства.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р. у даній справі № 9/277-07 скасовано рішення від 15.10.2007 р. в частині відмови у позові про визнання недійсними пунктів 1 та 2 рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-ЛТД» від 20 липня 2007 року в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даного бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року.
Позов задовольнити частково, визнано недійсними пункти 1 та 2 рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-ЛТД» від 20 липня 2007 року оформленого протоколом №21 в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачам пропорційно їх частки в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року. В решті позову відмовлено. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 6274,50 грн. судових витрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010 р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 15.10.2007 р. у справі № 9/277-07 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.05. 2010 р. справа № 9/277-07 прийнята до провадження.
14.07.2010р. позивачами подано заяву про зміну предмета позову від 13.07.2010 р., в якій останні позивачі просять суд:
- визнати недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників Виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-ЛТД»від 20 липня 2007р. (оформлене протоколом №21) в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу Товариства за 2-й квартал 2007р.;
- зобов'язати ВКП ТОВ «Альянс-ЛТД»виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу.
Заява обґрунтована тим, що за ч.2 ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Позивачі вважають, що виплата їм вартості часток, виходячи з вартості майна товариства згідно даних балансу за 2 квартал 2007р. не відповідає дійсній вартості їх часток. Дані бухгалтерського балансу станом на 13.06.2007р., 16.06.2007р., 20.07.2007р., за 2 квартал 2007р., за 1 півріччя 2007 року є ідентичними та не відображають дійсну вартість майна, що випливає з порівняння даних цих балансів та висновку експертизи щодо вартості основних засобів.
14.07.2010 р. представником позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_4 ОСОБА_27 подано клопотання про призначення судової експертизи, відповідно до якого представник просив призначити по даній справі комплексну будівельно-технічну та фінансово-економічну експертизу. Клопотання мотивоване тим, що у спірних правовідносинах визначити вартість частини майна товариства пропорційну часткам вибувших учасників у статутному капіталі можливо лише визначивши вартість майна самого товариства на дату виходу учасників з товариства. Жодний баланс відповідача (станом на 13.06.2007р., на 2 квартал 2007р.) не відображає дійсної справедливої вартості майна товариства.
Представник відповідача заперечує проти поданого клопотання з підстав викладених у запереченнях №86 від 23.09.2010 р.
Дослідивши матеріали справи, подане клопотання та заперечення на нього, суд, з урахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2010р., дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення судової експертизи з огляду на наступне.
Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23 березня 2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).
Позивачами подано позов про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників. Предметом доказування в рамках заявленого позову є невідповідність прийнятого рішення вимогам чинного законодавства та порушення у зв'язку з прийняттям рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів. При цьому, зі змісту позовних вимог випливає, що між сторонами спору щодо вартості часток позивачів немає.
Щодо висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №ОС-18 від 20.09.2009 року, призначеної та проведеної в рамках апеляційного перегляду рішення суду по даній справі від 15.10.2007р., судом останній не береться до уваги, з підстав наведених вище та у зв'язку з тим, що є неповним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України викладених у постанові від 15.04.2010р. судом встановлено наступне.
Згідно з частиною 2 пункту 9 установчого договору про створення та діяльність виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-ЛТД» від 04.07.1996р. учасниками товариства є громадяни згідно з додатком № 1, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_28, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_29, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_30 (далі -позивачі).
Відповідно до абз. 2 пункту 1.1 розділу 1 статуту виробничо-комерційного підприємства - ТОВ «Альянс-ЛТД» товариство є повним правонаступником всієї сукупності прав та обов'язків Державного комунального підприємства побутового обслуговування «Альянс», створеного на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 26.11.1992р. № 642.
06 червня 2006 року на адресу виробничо-комерційного підприємства - ТОВ «Альянс-ЛТД» позивачі направили нотаріально засвідчені заяви, в яких просили вивести їх зі складу учасників товариства та виплатити їм належну частку вартості майна товариства, пропорційної статутному фонду, виходячи із розміру вартості майна станом на дату прийняття відповідного рішення. Факт отримання відповідачем 13 червня 2007 року вищевказаних заяв підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 69643.
Крім того, 22.06.2007р. на адресу виробничо-комерційного підприємства - ТОВ «Альянс-ЛТД»позивачі направили заяву, в якій просили скликати позачергові збори учасників товариства, з наступним порядком денним, а саме: вирішення питання про вихід учасників товариства та виплати належної їм частини вартості майна товариства пропорційно їх частки статутного фонду товариства.
Рішенням загальних зборів учасників Виробничо-комерційного підприємства - ТОВ «Альянс-ЛТД», яке оформлене протоколом № 21 від 20.07.2007р., вирішено визначити вартість частини майна товариства позивачів пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року та провести їм виплату у визначеному розмірі, з врахуванням суми непогашених зобов'язань учасників перед товариством, в строк не пізніше 12 місяців з дня виходу учасників, відповідно до поданих заяв, пункту 2.5 статуту товариства, статті 148 Цивільного кодексу України та статті 54 Закону України «Про господарські товариства України»(п. 1.2 протоколу № 21 від 20.07.2007р.).
Вважаючи п. 1.2 рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства - ТОВ «Альянс-ЛТД» незаконним, оскільки на думку позивачів визначена вартість частини майна товариства учасників на підставі даних бухгалтерського балансу за 2007 рік не відповідає реальній вартості основних фондів, вони звернулись до місцевого господарського суду за захистом своїх корпоративних прав та інтересів.
Станом на день розгляду справи, грошові кошти, визначені відповідачем як належні до виплати відповідно до оскаржуваного рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-ЛТД»отримала позивач ОСОБА_13 в сумі 1487,25 грн. (т. 7, а.с. 18).
Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 5 статті 98 Цивільного кодексу України передбачено, що рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Як передбачено частиною 1 статті 1 Закону України «Про господарські товариства»господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Частиною 2 статті 115 Цивільного кодексу України встановлено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 86 Господарського кодексу України передбачено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Згідно з пунктом «в»частини 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.
Відповідно до частини 1, 2 та абзацу 3 частини 2 статі 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Пунктами 10.1 10.2 розділу 10 статуту виробничо-комерційного підприємства - ТОВ «Альянс-ЛТД»передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про це не пізніше ніж за шість місяців до виходу. Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
У абзацах 3, 4, 6 пункту 3.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України, із змінами і доповненнями, внесеними рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 28.12.2009р. №04-06/190 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»від 28.12.2007р. № 04-5/14 передбачено, що учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
Згідно з абзацами 1,2 пункту 3.7 вищевказаних Рекомендацій відповідно до статей 54 і 64 Закону України «Про господарські товариства»учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке. Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судам корпоративних спорів»від 24 жовтня 2008 року №13 при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Згідно з абзацами 2,3 пункту 30 вищевказаного Пленуму при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Аналіз вищезазначених правових норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства", статутних документів товариства дає підстави для висновку про те, що на вихід учасника товариства з товариства не вимагається згода інших учасників чи прийняття відповідного рішення зборами учасників товариства, а днем виходу учасника з товариства є день подачі ним заяви про вихід з товариства у встановленому порядку.
Днем подачі такої заяви слід розглядати день передачі її учасником будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, заяви позивачів про вихід з товариства прийняті відповідальним працівником Виробничо-комерційне підприємство -ТОВ «Альянс-ЛТД»13.06.2007р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 69643.
Таким чином, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку встановленому законодавством пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, складеного на дату виходу, тобто станом на 13.06.2007р..
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників Виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-ЛТД»від 20 липня 2007р. (оформлене протоколом №21) в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу Товариства за 2-й квартал 2007р..
Щодо вимоги про зобов'язання ВКП ТОВ «Альянс-ЛТД»виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу
Відповідно до норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі в будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").
Згідно з приписами ст. 148 Цивільного кодексу України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).
За пунктом 2.5 статуту Виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-ЛТД», затвердженого Загальними зборами учасників ВКП ТОВ «Альянс-ЛТД»(Протокол №1 від 04.07.1996р.), перереєстрованого Управлінням економіки Вінницького міськвиконкому (Наказ №91-р від 15 травня 1997р., реєстр. №1284) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді (т. 1, а. с. 26 -39, т.2, а. с. 141-148).
В установчих документах відповідача не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході. За таких обставин вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку встановленому законодавством, на підставі балансу.
Таким чином, судом відхилені доводи позивачів про те, що виплата коштів згідно даних балансу не відповідає вимогам чинного законодавства, як такі, які не заслуговують на увагу.
Отже, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті позивачам, визначається у встановленому законодавством порядку, виходячи з вартості майна станом на дату виходу з товариства, тобто станом на 13.06.2007 р..
Судом досліджено надані відповідачем фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2006 рік, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за І квартал 2007 рік, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за ІІ квартал 2007 рік, баланс на 06.06.2007 р., баланс на 13.06.2007 р., баланс на 16.06.2007 р., баланс на 20.07.2007 р. та встановлено, що вони складені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Судом було направлено запит про надання інформації від 14.07.2010 р. №4711 до Головного управління статистики у Вінницькій області щодо подання бухгалтерських балансів відповідачем за 2007 рік, у відповідь на який Головне управління статистики у Вінницькій області листом №05/2-29/365/2847 від 28.07.2010 р. повідомило, що відповідачем до органів державної статистики надано фінансову звітність за 2007 рік.
Враховуючи вищезазначене у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність даних балансу відповідача.
При цьому суд зазначає, що на момент звернення до суду з позовом, позивачі не позбавлені були можливості визначити вартість частки кожного у статутному фонді товариства. Однак, останніми цього не було зроблено. Отже, позовна вимога носить немайновий характер, що додатково підтверджується і тим, що при зверненні до суду з даним позовом позивачами сплачено державне мито з вимоги немайнового характеру. Своїм правом на зміну позовних вимог позивачі також не скористались.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про зобов'язання відповідача виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу не є належним способом захисту порушеного права, визначеним положеннями статей 16 ЦК України 20 ГК України, а відтак не відновлює порушене право.
Беручи до уваги наведене вище, у суду відсутні правові підстави для задоволення вказаної вимоги позивачів.
В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Зважаючи на вищевикладене в його сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат понесених позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду, за правилами ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Визнати недійсним п.1.2 рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-ЛТД» від 20.07.2007 р. в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за другий квартал 2007р..
3. В позові в частині зобов'язання виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-ЛТД»виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу, відмовити.
4. Стягнути з виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-ЛТД»(21100, м. Вінниця, вул. Козицького, 15, код 13326007) на користь ОСОБА_1 (21009, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_19) -42 (сорок дві) грн. 50 коп. - державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення направити позивачам, які не були присутні в судовому
засіданні 03.09.2012 р. рекомендованим листом.
Повне рішення складено 06.09.2012р..
Головуючий суддя В. Матвійчук
Судді Н. Говор
І. Маслій
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 -6 позивачам :
ОСОБА_6 (21011, АДРЕСА_4)
ОСОБА_8 (23234, АДРЕСА_5)
ОСОБА_13 (21019, АДРЕСА_1)
ОСОБА_22 (23219, АДРЕСА_6.)
ОСОБА_17 (21030, АДРЕСА_2)