"03" вересня 2012 р. Справа № 9/5007/12/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.
за участю представників:
від прокуратури:не з'явився;
від позивача:Павличенко С.С., дов. №160/2-12 від 18.04.2012р.;
від відповідача:Колдоба М.В., дов. б/н від 17.04.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р.
у справі господарського суду№9/5007/12/11 Житомирської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна"
до Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті"
за участюпрокурора Житомирської області
пророзірвання договору суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009р., стягнення 28654406,08грн.
У лютому 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Акціонерної компанії "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі представництва (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 23 379 811,86 грн. за період оренди транспортних засобів з вересня 2009 року по травень 2010 року, у тому числі 19 928 465,83 грн. основного боргу, 361 547,75 грн. пені за несвоєчасну сплату, 133 882,70 грн. виконання ремонтних робіт, 2 274 873,46 грн. інфляційних втрат та 655 221,12 грн. трьох процентів річних.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.11.2011р. (складене 05.12.2011р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. у справі №9/5007/12/11, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 24 247 934,12грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2012р. відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна" строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. у справі №9/5007/12/11, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвалою від 07.08.2012р. Вищий господарський суд України, в порядку ст. 77, ст. 1115 ГПК України, відклав розгляд касаційної скарги.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.08.2012р. № 03.14.03-04/811 справу № 9/5007/12/11 передано на повторний автоматичний розподіл, у зв'язку із перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.08.2012р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі судової колегії: головуючий суддя (доповідач) Алєєва І.В., судді Запорощенко М.Д., Мирошниченко С.В.
Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 29.08.2012р. №03.07-05/647 у зв'язку із виходом суддів Євсікова О.О. та Прокопанич Г.К. із відпусток, для розгляду справи №9/5007/12/11 справа розглядається в касаційному провадженні колегію суддів у складі: головуючий суддя -Прокопанич Г.К., судді: Алєєва І.В., Євсіков О.О.
03.09.2012р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку із перебуванням у відпустці уповноважених представників.
Зазначене клопотання відхилено судовою колегією в зв'язку із скороченими строками розгляду касаційних скарг, встановлених ст. 1118 ГПК України та в зв'язку із явкою в призначене судове засідання уповноважених представників.
Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна".
Як встановлено судами попередніми інстанціями та підтверджується матеріалами справи, 30.07.2009р. між ТОВ "Бауком Україна" (орендар) та АК "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі представництва м.Житомир (суборендар) було укладено договір №30/07/09-БУ суборенди транспортних засобів та спеціальної техніки, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в орендне користування, за плату на певний строк транспортні засоби (спецтехніку) на умовах, викладених в даному договорі, в подальшому викладенні іменовані майном, згідно з додатками, що є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 1.2 договору сторонами погоджено, що керування майном (транспортними засобами) здійснюється як працівниками орендаря, та в разі необхідності водіями суборендаря.
30.07.2009р. між позивачем та відповідачем підписаний додаток № 1 до договору, відповідно до умов якого визначений перелік транспортних засобів та спецтехніки (всього 24 одиниці), які орендар зобов'язується передати в оренду, а суборендар прийняти та погоджений загальний розмір орендної плати в місяць, який складає 2 483 158,40 гривень в т.ч. ПДВ - 20%, що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті складає 228 650,10 EUR.
Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що договір №30/07/09-БУ від 30.07.2009р. та додаток № 1 до нього підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками.
Згідно з п. 3.3 договору орендна плата сплачується у безготівковому порядку, протягом п'яти календарних днів згідно з рахунком, виставленим орендарем, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа поточного місяця.
Згідно з п. 6.1 договору останній вступає в силу з моменту передачі майна відповідачу, оформленого актами прийому-передачі, та діє протягом одного місяця. При цьому, згідно з п. 6.2 договору термін оренди автоматично рахується продовженим до 31.12.2009р., якщо за три календарні дні до закінчення терміну дії Договору, зазначеного у п. 6.1, не надійшло ніяких письмових заперечень від сторін про розірвання даного договору.
01.08.2009р. позивач передав відповідачу в суборенду 24 одиниці спеціалізованої техніки, про що складено акти приймання-передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.
Відповідно до статей 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).
Згідно з ч. 1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
01.12.2009р. між позивачем і відповідачем було укладено новий договір суборенди транспортних засобів та спеціальної техніки № 92.12-БУ, за умовами якого позивач зобов'язувався передати, а відповідач прийняти в орендне користування транспортні засоби. Перелік майна, що передавався в оренду, зазначений в акті приймання-передачі від 01.12.2009 р. - всього 15 одиниць. При цьому, транспортні засоби, які передавалися в оренду по означеному договору, визначені родовими ознаками (державні номерні знаки, рік випуску, номери агрегатів).
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до нового договору суборенди, транспортні засоби, передані по зазначеному договору суборенди транспортних засобів являються ідентичними попередньому.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, апеляційною інстанцією зроблений вірний та обґрунтований висновок, що станом на 01.12.2009р. орендоване майно було повернуто відповідачем та перебувало у віданні та розпорядженні позивача.
Крім того, як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, та це підтверджується матеріалами справи, з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 від 28.07.2009р. на суму 171464,29грн. (з ПДВ), №ОУ-0000020 від 31.08.2009р. на суму 2483158,4грн. (з ПДВ), та №ОУ-0000037 від 30.09.2009р. на суму 2254495,48грн.( з ПДВ) вбачається, що позивачем були надані відповідачу послуги за договором №30/07/09-БУ всього на загальну суму 4 909 118,17грн., яка сплачена відповідачем на користь позивача, що підтверджується наявними у справі банківськими виписками.
Окрім того, умовами договору оренди також не передбачений обов'язок орендаря сплачувати орендну плату після припинення договору оренди.
Відповідно до Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000069 від 28.09.2009р., № ОУ - 0000319 від 16.09.2009р., а також видаткових накладних № РН - 0000305 від 28.09.2009р., № РН - 0000283 від 16.09.2009р. позивачу було надано послуги з поточного ремонту об'єкту оренди, а також заміни зношувальних частин об'єкту оренди. На думку відповідача, зазначені в актах та накладних послуги могли бути надані позивачу тільки в разі знаходження об'єкту оренди безпосередньо у нього, що, в свою чергу, підтверджує те, що відповідач користуватись об'єктом оренди протягом жовтня-листопада 2009 року не продовжував.
Підпункт 5.1.5 договору № 30/07/09-БУ від 30.07.2009р.покладає на відповідача, як суборендаря, обов'язок здійснювати поточний ремонт майна та проводити заміну зношувальних частин за власний рахунок.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суди дійшли до вірних висновків, які базуються на встановлених в повному обсязі обставинах, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а саме, що надання відповідачем позивачу послуги з поточного ремонту та заміни зношувальних частин у транспортних засобах та спеціальної техніки, яка була об'єктом оренди за договором № 30/07/09-БУ, не кореспондується із умовами даного договору, так як відповідач зобов'язаний проводити ремонт безоплатно під час оренди майна за власний рахунок та вказує на можливість надання таких послуг лише на платній основі поза межами договору.
Надані позивачем в обґрунтування позовних вимог: подорожні листи, змінні рапорти, посвідчення про відрядження водіїв, заяви окремих водіїв позивача про їх відрядження для надання послуг відповідачу, акти про повернення та технічний стан техніки від 31.08.2010р. являються внутрішніми документами позивача, так як складені і підписані лише його представниками та в силу приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не є належними та допустими доказами.
Таким чином колегія судді Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, апеляційна інстанція вірно зазначила, що господарським судом першої інстанції правомірно не взята до уваги заява позивача про збільшення позовних вимог, оскільки, як вірно було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, з урахуванням приписів Закону України "Про судовий збір" та ст. 22 ГПК України позивачем не було сплачено судовий збір у повному обсязі та обґрунтовуючи заяву про збільшення позовних вимог у розмірі 24247934,12грн., представник позивача просив додатково стягнути борг по орендній платі за техніку, яка була об'єктом оренди по іншому договору, тобто, змінено предмет позову.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. у справі №9/5007/12/11 відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. у справі №9/5007/12/11 -залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна" -без задоволення.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя О.О. Євсіков