"05" вересня 2012 р. Справа № 32/258
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Український теплоенергетичний альянс"
на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 03.07.2012 р.
у справі № 32/258 господарського суду міста Києва
за позовом Колективного малого підприємства фірми "Екотеп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Український теплоенергетичний альянс"
про стягнення 223 154,58 грн.
за участю представників:
КМПФ "Екотеп" -Михальченко В.М.;
ТОВ "Український теплоенергетичний альянс" -Грищенко С.М.;
Колективне мале підприємство фірма "Екотеп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Український теплоенергетичний альянс" 223 154,58 грн., у т.ч. 214 469,19 грн. основної заборгованості, 858,73 грн. збитків від інфляції та 1 269,19 грн. процентів річних, 6 557,47 грн. пені.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 81 від 21.09.2010 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.2-4).
Відповідач у справі - ТОВ "Український теплоенергетичний альянс" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на неякісне виконання позивачем робіт. Крім того, відповідач зазначає, що частина робіт, вказаних в акті № 4 від 18.11.2011 р., позивачем не виконувалась (т.1 а.с.65-71).
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 214 469,19 грн. основної заборгованості, 1 269,19 грн. процентів річних та 6 557,47 грн. пені. В задоволенні вимоги про стягнення 858,73 грн. збитків від інфляції відмовлено (т.2 а.с.100-107).
Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 214 469,19 грн.;
- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.
В задоволенні вимоги про стягнення збитків від інфляції відмовлено, оскільки вказана вимога є додатковою, тобто була заявлена позивачем після порушення провадження у справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р. скасовано в частині відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.2 а.с.147-154).
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності у суду першої інстанції права приймати рішення щодо додаткової вимоги, яка не була прийнята судом до розгляду.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Український теплоенергетичний альянс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.160-166).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.
21.09.2010 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 21, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов'язання виконати роботи по заміні котла ДКВр потужністю 10 МВт на котел ВВS (Германія) по проекту "Реконструкція котельні ОВК № 1 ДП МА "Бориспіль" в м. Бориспіль". До складу робіт входять: монтажні роботи по розділам тепломеханіки (ТМ), гаряче водопостачання (ГВП), установка димової труби та газопостачання. Відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.
Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником щомісячно за фактично виконані роботи. Підрядник надає акти виконаних робіт не пізніше 25 числа поточного місяця, а замовник зобов'язується прийняти, підписати їх до першого числа поточного місяця (п.2.4).
Судами встановлено, що позивачем виконані роботи вартістю 214 469,19 грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано акт виконаних робіт № 4 від 18.11.2011 р. Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався.
Суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про те, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 214 469,19 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими. Крім того, судами визнано обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Однак, таких висновків суди дійшли з порушенням норм процесуального права.
Так, суди не звернули увагу на твердження відповідача щодо наявності недоліків у виконаних позивачем роботах, які прийняті згідно акта № 4, а також, не з'ясували, чи взагалі виконувались роботи, зафіксовані у вказаному акті.
При цьому, в силу ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 3 ст. 43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
В силу ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Згідно ч. 4 ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Враховуючи вказане, зважаючи на наявність в матеріалах справи відповідного клопотання, для з'ясування питання про наявність або відсутність недоліків у виконаних роботах та для встановлення факту виконання певних робіт суд першої інстанції не позбавлений можливості у відповідності зі ст. 41 ГПК України, призначити судову експертизу, доручивши її державній спеціалізованій установі з проведення судових експертиз у відповідності до Закону України "Про судову експертизу".
Вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які не усунуті апеляційною інстанцією, призвели до неповного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов'язків сторін.
Зазначені порушення не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені ст. 1117 ГПК України.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український теплоенергетичний альянс" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р. у справі № 32/258 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.