29.08.2012
Справа № 22ц-/2190/2402/2012 Головуючий в І інстанції
Дорошинська В.Е.
Категорія: 46 Доповідач Колісниченко А.Г.
29 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого Колісниченка А.Г.,
суддів Капітан І.А.,
Вадзінського П.О.,
при секретарі Дремлюзі О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 21 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Укрсоцбанк»про поділ майна подружжя,-
До суду, із зазначеним позовом звернулась ОСОБА_4, мотивуючи свої вимоги тим, що шлюб між сторонами по справі було зареєстровано 15.10.1999 року. За час шлюбу ними було набуто майно, а саме: магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; домобудівля за адресою: АДРЕСА_2; житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами та земельна ділянка площею 1358 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3. У зв'язку з чим, просила поділити вказане майно між сторонами, виділивши їй по 1/2 частині та залишивши відповідачу 1/2 частину вказаного майна. Позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги і остаточно просила, визнати спільним сумісним майном подружжя магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами та земельну ділянку площею 1358 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3. А також визнати за нею та відповідачем право власності на ? частку вказаного майна за кожним.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 21 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано спільним сумісним майном подружжя: магазин за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами, земельну ділянку площею 1358кв.м за адресою: АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_3., 1/2 частину земельної ділянки площею 1358 кв.м за адресою: АДРЕСА_3. Покладено на ОСОБА_4 солідарне зобов'язання з ОСОБА_5 по оплаті коштів за Генеральним договором про надання кредитних послуг від 06.06.2008 року 9 МСБ (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.11.2008 року до додаткової угоди № 12.2.6-41 від 06.06.2008 року та з урахуванням додаткової угоди № 2 від 12.05.2009 року до додаткової угоди № 12.2.6-41 від 06.06.2008 року) на поточні потреби, укладеними ОСОБА_5 з АКБ «Укрсоцбанк». Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частину житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_3. 1/2 частину земельної ділянки площею 1358 кв.м за тією ж адресою.
На зазначене рішення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», подано апеляційну скаргу, у якій банк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог щодо визнання спільним майном подружжя та поділу будівлі магазину АДРЕСА_1, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні вказаних вимог.
ПАТ «Укрсоцбанк»також подано апеляційну скаргу на зазначене рішення, у якій банк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить змінити його частково, а саме у резолютивній частині замість слів «покласти на ОСОБА_4 солідарне зобов'язання з ОСОБА_5 по оплаті коштів за Генеральним договором про надання кредитних послуг від 06.06.2008 року 9 МСБ (з урахуванням додаткової угоди № 12.2.6-41 від 06.06.2008 року та з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.11.2008 року до додаткової угоди № 12.2.6-41 від 06.06.2008 року та з урахуванням додаткової угоди № 2 від 12.05.2009 року до додаткової угоди №12.2.6-41 від 06.06.2008 року) на поточні потреби, укладеними ОСОБА_5 з АКБ «АКБ «Укрсоцбанк»зазначити «доповнити іпотечний договір № 02-23-9МСБ-1092 від 06.06.2008 року, шляхом визнання ОСОБА_4 іпотекодавцем -2 на підставі визнання права власності на ? частини житлового будинку загальною площею 442,0кв.м. та земельної ділянки, загальною площею 0,1358 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.
Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.
У судовому засіданні, представник апелянта ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- Колібабчук О.А., та представник ПАТ «Укрсоцбанк»- Іоніді Е.В. наполягали на задоволенні своїх скарг, посилаючись на те, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Адвокат позивача ОСОБА_8, у судовому засіданні, проти задоволення апеляційних скарг заперечувала, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
ОСОБА_5, до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, оскільки, сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином, за таких обставин, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_5 на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у визначених процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»підлягає задоволенню у повному обсязі, а апеляційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк»підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, в частині визнання за нею права власності на ? частину магазину промислових товарів, розташованого у АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вказане майно було набуто сторонами під час шлюбу, а відтак воно є спільним майном подружжя і підлягає поділу. При цьому, суд виходив з положень, закріплених ч.1 ст.60,ч.1 ст.69,ч.1 ст.70 та ст.61 СК України. Окрім того, зважаючи на те, що частина майна подружжя передана в іпотеку АКБ «Укрсоцбанк», суд вважав за можливе та необхідне провести розподіл обов'язків із виконання кредитних зобов'язань між сторонами поклавши на позивачку солідарний обов'язок із відповідачем по сплаті заборгованості за кредитним договором, укладеним із АКБ «Укрсоцбанк». Однак, з такими висновками колегія погодитись не може, оскільки суд дійшов до них з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому рішення суду, в частині задоволення позивних вимог ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на ? частину магазину промислових товарів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, а в частині покладення на ОСОБА_4 солідарного зобов'язання з ОСОБА_5 з погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним з АКБ «Укрсоцбанк»- скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у п. 29 постанови № 11 від 22.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу, визнання його недійсним, та поділ спільного майна подружжя»майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя відповідно до положень статей 57,61 СК України та ст.52 ЦК України. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом України і в ухвалі по справі № 6-25412 сво10 про перегляд за винятковими обставинами рішення апеляційного суду Донецької області від 04.11.2009 року та ухвали Верховного Суду України від 18.07.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст.3607 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
При розгляді справи судом не було враховано наведених роз'яснень вищої судової інстанції, що призвело до неправильного вирішення спору в оскарженій частині.
Окрім того, з приводу рішення суду першої інстанції в частині покладення на ОСОБА_4 обов'язку з солідарного погашення заборгованості за кредитним договором від 06.06.2008 року, укладеним між ОСОБА_5 та АКБ «Укрсоцбанк», колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч.ч.1,2,4 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Також, відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 заявила позов до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя. Інших позовних вимог, зокрема про внесення змін до кредитних договорів чи договорів іпотеки вона не заявляла. ОСОБА_4 стороною у договорі, укладеному ОСОБА_5 06.06.2008 року із АКБ «Укрсоцбанк»не була. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ПАТ «Укрсоцбанк»брали участь у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, поклавши на ОСОБА_4 обов'язок із солідарного погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_5 та ПАТ «Укрсоцбанк»суд, вийшовши за межі заявлених позовних вимог фактично змінив існуюче зобов'язання за відсутності волевиявлення сторін. Тому рішення суду, у цій частині, є незаконним та підлягає скасуванню. З цих же мотивів не може бути задоволена апеляційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк»щодо зміни рішення суду, оскільки тим самим банк пропонує змінити зобов'язання за договором іпотеки.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити у повному обсязі, а апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк»задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 21 червня 2012 року, в частині визнання спільним сумісним майном подружжя магазину АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частину вказаного магазину, визнання за ОСОБА_5 права власності на ? частину магазину АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.
ОСОБА_4 у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Це ж рішення, в частині покладення на ОСОБА_4 солідарного зобов'язання з ОСОБА_5 по погашенню заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг від 06.06.2008 року з урахуванням додаткових угод скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий Колісниченко А.Г.
судді Капітан І.А.
Вадзінський П.О.