Справа № 1527/11670/12
"05" вересня 2012 р.
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Виноградової Н.В.,
при секретарі - Голованець Н.Б.,
розглянувши матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни, заінтересована особа: Державне казначейська служба України, -
26.07.2012року до суду надійшла скарга на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Каращук К.Л. пов'язані з винесенням постанови про повернення виконавчого документу від 16.07.2012р., скаржник просив визнати їх неправомірними та зобов'язати старшого державного виконавця усунути порушення, а саме визнати постанову про повернення виконавчого документу незаконною
В судове засідання з'явився представник скаржника який підтримав надану скаргу та просив вимоги, викладені у скарзі, задовольнити.
Державний виконавець в судове засідання з'явився, скаргу не визнав, просив у задоволенні відмовити.
Вивчивши матеріали скарги, вислухавши сторони у справі, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.
Так судом встановлено, що 02 листопада 2009 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевичем В.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.05.2009 року за виконавчим листом за №2-2030/09, виданим 30.09.2009 року, а саме: про стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1500 грн. та судових витрат - 16 грн. На виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження», боржникові Державному казначейству України, надано строк для добровільного виконання цього рішення суду на протязі семи днів з дня одержання постанови.
Виконавчою службою, після спливу строку на добровільне виконання, на адресу боржника 26.11.2009 року і 20.04.2010 року направлено платіжні вимоги на безспірне списання коштів з Державного бюджету України. Після одержання відповідей Державного казначейства про неможливість задоволення вимог ОСОБА_1 із-за відсутності коштів на рахунках Державного казначейства, з посиланням на те, що дані витрати Законами України «Про Державний бюджет на 2009 рік»та «Про Державний бюджет на 2010 рік»не передбачені, державний виконавець Єжов М.В., 30.06.2010 року, ухвалив постанову про повернення виконавчого документу ОСОБА_1 без виконання.
Згідно ст.48 Бюджетного кодексу України, п.4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1232, та ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження»виконання рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України здійснюється Державним казначейством України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.25 ч.1 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
26.09.2011року згідно постанови виконавче провадження було відновлено, однак заходів примусового порядку щодо виконання судового рішення не вживалося.
27.02.2012року постановою старшого державного виконавця Каращук К.Л. виконавче провадження було зупинено.
Постановою старшого державного виконавця Каращук К.Л. від 15.05.2012року було замінено сторону - боржника виконавчого провадження з Державного казначейства України на Державну казначейську службу України.
15.05.2012року старшим державним виконавцем Каращук К.Л. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.
16.07.2012року постановою старшого державного виконавця Каращук К.Л. виконавчий документ повернуто стягувачеві. Копія данної постанови, згідно поштового штемпелю на конверті, надіслана на адресу скаржника 20.07.2012року і одержана ним 24.07.2012року.
Посилання представника суб'єкту оскарження на п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»не є слушними, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011року №845 та затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ не має зворотної сили на відкрите 02.11.2009року виконавче провадження з примусового виконання судового рішення.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що суду не надано належних та допустимих доказів вжиття державним виконавцем заходів, передбачених ст.4 Закону та реалізації прав передбачених ст.5 Закону, суд приходить до висновку, що права скаржниці ОСОБА_1 щодо своєчасного виконання судового рішення були порушенні, а отже підлягають відновленню оскільки державним виконавцем не вжито усіх належних заходів, спрямованих на виконання судового рішення та, відповідно, постанова державного виконавця від 16 липня 2012 року про повернення виконавчого документу стягувачеві без виконання є не обґрунтованою, а дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Каращук К.Л. є неправомірними. За таких обставин, бездіяльність та в подальшому дії державного виконавця по винесенню постанови від 16.07.2012 року про повернення виконавчого документа є неправомірними, а сама постанова -незаконною.
Відповідно до положень ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно вимог п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, обов'язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачено, що виконання судового рішення є невід'ємною частиною судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»за № 606-14 від 21.04.1999року (надалі Закон) виконання рішень суду покладається на державну виконавчу службу. Статтею 4 Закону передбачені заходи примусового виконання рішень.
Згідно вимог ст.5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 85 Закону передбачено право стягувача на оскарження дії чи бездіяльності Державної виконавчої службу шляхом подання скарги до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до суду.
Згідно ст.387 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що державний виконавець не провів жодної виконавчої дії, яка регламентована Законом України «Про виконавче провадження», чим безумовно порушили конституційні права ОСОБА_1 на обов'язковість виконання рішення суду та п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка гарантує кожному право на виконання рішення суду, тому скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 64, 207-209, 384-387 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни, заінтересована особа: Державне казначейська служба України - задовольнити.
Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни - неправомірними
Зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Каращук Катерину Леонідівну поновити виконавче провадження з метою виконання виконавчого листа №2-2030/09 виданого Суворовським районним судом м.Одеси 08.09.2009року.
Ухвала може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя