Справа №1806/2-2241/11
Провадження №2/1806/229/12
16.08.2012 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Катрич О.М.
при секретарі - П»янтківському А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,
Позивач свої вимоги мотивує тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27.08.1980 року № 508 на сім'ю із трьох осіб-: заявник - ОСОБА_1 ,ОСОБА_2.(на той час ОСОБА_1) та ОСОБА_4 був виданий ордер на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, тобто матері заявника та двом дітям. Квартира не приватизована, на даний час в ній зареєстровані позивач та його сестра з дитиною ,який вже є повнолітнім. З 1992 року вони пішли з цієї квартири добровільно, забравши свої речі і більше до неї не приходили, не здійснювали оплату житлово-комунальних послуг, від зняття з реєстрації в добровільному порядку ухиляються, а тому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просить їх задовольнити, не визнаючи категорично зустрічний позов.
Відповідачі та їх представники позов не визнали і звернулися до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що у 1984 році ОСОБА_2 вийшла заміж і з чоловіком почали мешкати у спірній квартирі,через рік народився син ОСОБА_5. На початку 90-років з місць позбавлення волі вернувся її брат ОСОБА_6 і почав влаштовувати дебоші в квартирі , у зв»язку з чим неможливо стало в ній проживати і вони у 1993 році з»їхали звідти. Тобто , оскільки вона і її сім»я не змогли знайти порозумінні щодо спільного проживання в одній квартирі з братами, то її від»їзд і дитини носив вимушений характер , а тому і відсутня вона була всі ці роки у квартирі з поважних причин. Натомість позивач за первісним позовом перешкоджає їй в ній проживати ,іншого власного житла вони не мають, а тому просять вселити в квартиру АДРЕСА_2 і зобов»язати позивача не чинити перешкоди у користуванні житлом.
Свідок ОСОБА_7,ОСОБА_8, які були подругами матері сторін пояснили, що коли ОСОБА_2 вийшла заміж, то вона зібрала свої речі і переїхала в інше місце жити зі своєю сім»єю, більше у квартирі з того часу не проживала. Допитана в якості свідка відповідачка-позивачка ОСОБА_2 показала, що коли мама отримала ордер на квартиру, то вони всі разом в ній проживали ,потім у 1984 році вона вийшла заміж і з відповідних обставин проживала на з»йомній квартирі, а потім у чоловіка ,у 1987 році вони повернулися на вул.. Г.Правди. В той час позивач був у армії чи тюрмі , а там проживав другий брат ОСОБА_6 і мати,яка через 4 роки їх вигнала на вулицю і більше вона із своїм сином і чоловіком в квартиру не повернулися. З 1994 року вони бажали повернутися проживати у цю квартиру ,але ключа немає, позивач поміняв двері і замок. В квартирі залишилися її речі- люстра, швейна машинка, диван. Дійсно комунальні послуги не оплачувала , так як не мла квитанцій. Коли була мама жива,то вона її відвідувала і надавала кошти ,відносини були різні- і хороші і погані. Свідок ОСОБА_10, яка була подругою ОСОБА_2 в суді показала, що у 1990 роках вона з»їхала з квартири по вул.. Г. Правди разом із сином і чоловіком у добровільному порядку і покійна її мати розповідала, що донька нею не цікавиться і не приходить. Свідок ОСОБА_11, яка є сусідкою позивача зазначила, що ОСОБА_2 та її син вже 20 років не проживають у спірній квартирі ,їх ніхто не вижинав з квартири ,а мати говорила, що донька до неї не приходить і перед смертю її доглядав позивач із своєю дружиною,яка також в судовому засіданні підтвердила цей факт. Вона не бачила, щоб відповідачам чинилися перешкоди у користуванні чи у проживанні в квартирі.
Свідок ОСОБА_12 в суді пояснила, що добре знала мати сторін по справі і її донька зі своєю сім»єю добровільно пішли з квартири ,сварок не було. Коли почав проживати позивач в квартирі з матір»ю, то він почав робити ремонт у квартирі,сплачувати комунальні послуги, хоча була дуже велика заборгованість. Вказує, що коли мати була жива, то у дочки був ключ від квартири і їх перешкод у користуванні квартирою ніхто не чинив. Свідок ОСОБА_13 вказала ,що ОСОБА_2 проживала у квартирі по вул.. Г.Правди більше 15-20 років тому ,потім повернулася за речами і зараз там проживає тільки син. На похоронах у матері, відповідачка їй розказувала, що не заперечує ,щоб в квартирі проживав брат ,а у них є де жити, так як у чоловіка 3-х кімнатна квартира. Про те, що вона не могла там проживати із-за брата ОСОБА_14 їй не казала. Свідок ОСОБА_15, яка проживає в АДРЕСА_3 пояснила ,що дійсно у АДРЕСА_2 проживали мати, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, їх брат ОСОБА_6 постійно був у місцях позбавлення волі ,потім коли відповідачка вийшла заміж і народила дитину ,вони виїхали з квартири , так як хотіли жити окремою сім»єю, речі свої вона забрала, сварок в сім»ї не було ,але дочка не приходила до матері. Коли ОСОБА_1 постійно почав з матір»ю проживати, то поміняв вікно, провів індивідуальне опалення ,двері і замок він не змінював ,фактів того, що ОСОБА_2 хотіла вселитися в квартиру ,а позивач їй перешкоджав вона не знає. Свідок ОСОБА_16 в суді пояснила, що була дружиною брата сторін - ОСОБА_6, коли ОСОБА_2 вийшла заміж, народився син ОСОБА_5 ,то вони переїхали в інше житло , але через деякий час повернулися, однак мати їх вигнала, так як вони посварилися. За 3-4 місяці по смерті матері позивач переїхав у спірну квартиру і почав там проживати, з відповідачкою з 1990 року вона не спілкувалася. Свідок ОСОБА_17 в ході судового засідання пояснила, що мати сторін отримала ордер на спірну квартиру на 3 осіб , коли ОСОБА_2 проживала там зі своїм сином та чоловіком,відносини між матір»ю і ними були погані, остання вживала спиртні напої і вони вимушені були піти з цієї квартири. Чи виявляла відповідачка намір повернутися в цю квартиру після смерті матері вона не знає, на даний час в квартирі проживає ОСОБА_1.
Суд, заслухавши сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов - відмові , виходячи з наступного. Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27.08.1980 року № 508 ОСОБА_4 на сім'ю із трьох осіб: вона та двоє дітей - ОСОБА_1 і ОСОБА_2.(на той час ОСОБА_1) був виданий ордер на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1. (а.с.98-99) Квартира не приватизована і відноситься до державного житлового фонду. Після отримання квартири зазначені особи вселилися до неї, зареєструвалися та стали проживати в ній однією сім'єю ,крім цього ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився відповідач-ОСОБА_3 і його зареєстрували разом із матір»ю -ОСОБА_2 (а. с. 4, 58,166) Як убачається з довідки про судимість ОСОБА_6 (а.с.51) він був засуджений 8 разів за вчинення злочинів, зокрема 06.10.1982 року звільнився з місць позбавлення волі і повернувся в м. Суми( за якою адресою невідомо) , 25.05.1989 року знову був засуджений, звільнився 12.08.1991 року ,вже 17.01.1992 року був знову засуджений, звільнився 29.04.1995 року, потім засуджений 31.05.1996 року , 10.08.1998 року, звільнився 07.03.2001 року і відбув по місцю проживання АДРЕСА_2 потім 01.06.2005 року засуджений ,через рік звільнився і 18.09.2007 року затриманий і поміщений у приймальник-розподільник УМВС України в Сумській області. Всі ці дані свідчать про те, що починаючи з 1979 року по 2007 рік старший брат ОСОБА_2 більшу частину часу провів у місцях позбавлення волі і коли його не було в квартирі позивачка-відповідачка разом із своєю сім»єю ,маючи бажання ,могла б жити з матір»ю до ІНФОРМАЦІЯ_2 року ,тобто до дня її смерті. Також довідкою про судимість ОСОБА_1 підтверджено, що позивач був судимий 09.07.1992 року ,але звільнений від відбування покарання і 12.11.1998 року засуджений до позбавлення волі на строк 6 р. ,звільнився 19.09.2002 року (а.с.53) Тобто брати ОСОБА_2 з вказаних причин були відсутні тривалий час у спірній квартирі, залишалася одна мати, що не позбавляло можливості проживати у цій квартирі. Доказів на те, що коли брати жили вдома і вчиняли сварки, дебоші надано не було, сама позивачка пояснила, що в міліцію вона не зверталася. Тому не можна взяти до уваги доводи про те, що брати чинили сестрі перешкоди у користуванні цією квартирою. Сама ОСОБА_2 не заперечує, що з матір»ю не завжди були гарні відносини, але той факт, що мати вживала спиртні напої, доведено стороною не було , а спростовано показаннями свідків-сусідів, які також підтвердили, що відповідачка разом із сином не з»являлися довгі роки в квартиру. Крім цього, ОСОБА_2 та її представник зазначили, що хоча і заявили вимоги про вселення, але з огляду на відносини, які склалися на даний час між братом і сестрою це неможливо, тим паче , що відповідачка в шлюбі і мешкає зі своїм чоловіком. Разом з цим вказували, що бажали б користуватися житлом, але не мають ключа від вхідних дверей, на що ОСОБА_1 заперечив, пояснив, що особисто декілька років тому ввідав сестрі ключ і навпаки просив, щоб вона допомогла йому з ремонтом і оплатою по комунальним послугам, але жодного разу вона не з»являлася. Намір прийти не виявляла ні вона ні її син, дверей він так і не міняв, а відповідно і замок, про що також підтвердили сусіди під»їзду. Заяв до міліції, до працівників ЖЕО про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не пускає у квартиру позивач чи їх мати відповідачами подано не було, що ними і не заперечується. Згідно довідок БТІ (а.с.55-56) за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності майно не зареєстровано. Згідно довідки « Сумижитло» за адресою АДРЕСА_4, де фактично мешкає ОСОБА_2, вона не зареєстрована. (а.с.59) Як свідчать копії листів, які були написані ОСОБА_4 сину ОСОБА_1 в тюрму і відповідачем ОСОБА_2 не заперечується, що ці листи писала саме їх мати, між мати і сином були теплі відносини, а про доньку вказувала, що з нею не спілкується, коштів на утримання житла остання не надає тощо. Ці листи датовані 1992 р., 1999- 2001 р.р. (ас.60-61,94-96,118-137) Відповідно до копій квитанцій і листів з ТОВ»Сумитеплоенерго» ,КП «Міськводоканал» ПАТ «Сумигаз» за послуги з теплопостачання ,водопостачання і газовідведення була значна сума заборгованості , відключені газ і вода, з них 8 081 грн. 14 коп. за опалення сплатив ОСОБА_1 Також, судовими рішеннями підтверджено те, що відповідачі не сплачували комунальні послуги, зокрема з червня 2008 року по лютий 2006 рік (а.с.63-86,89) З огляду на викладене, можна зробити висновок, що ніяких доказів того, що позивач чи інші члени сім»ї створювали відповідачам неможливі умови для їх проживання в квартирі або яким-небудь іншим чином перешкоджали їм користуватися квартирою, відповідачі суду не надали, а тому підстав для вселення немає, натомість позивач на підтвердження своїх доводів надав суду достатнє обгрунтованих доказів, з яких суд дійшов висновку про те, що відповідачі близько 20 років не проживали у спірній квартирі без поважних причин і добровільно,з власних міркувань її покинули. В період цих років відповідачі з позовом про вселення або усунення перешкод в користуванні квартирою до суду не зверталися. Відповідно до правил статей 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, якщо вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а зустрічн6і вимоги -відповідно відмові.
На підставі ст..88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в дольовому порядку судового збору по 4 грн. 25 коп. та по 18 грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.
Керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 задовольнити .
Визнати ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_2
У задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в дольовому порядку судового збору по 4 грн. 25 коп. та по 18 грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя О.М. Катрич