Справа №1490/3892/12 23.08.2012 23.08.2012 23.08.2012
< Текст >
Справа 22ц- 1490/2628/12 року Головуючий 1-ї інстанції: Янцова О.А.
Категорія 30 Доповідач в апеляційній інстанції: Кутова Т.З.
Іменем України
23 серпня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Кутової Т.З.,
суддів: Ямкової О.О.,
Коломієць В.В.,
при секретарі: Суслик Є.В.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2012 року за позовом
ОСОБА_3
до
ОСОБА_4
про
стягнення вартості ремонту житлового будинку
В травні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення 22972 грн. 04 коп. витрачених нею на ремонт житлового будинку, який належить відповідачці.
Позивачка зазначала, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить її матері, відповідачці по справі. В зв'язку з хворобою матері в 2010 році позивачка надавала їй допомогу в лікуванні, а остання склала заповіт на вказаний будинок на її користь. В період з 2010 року по 2012 року позивачка відремонтувала вказаний будинок, на що витратила 22972 грн., куди входить вартість будівельних матеріалів і робіт для позивачки.
Посилаючись на те, що в подальшому ОСОБА_4 склала заповіт на іншу особу, позивачка просила стягнути вартість ремонту в зазначеній сумі з відповідачки.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове, посилаючись на те, що суд не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому дійшов не вірних висновків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та представників відповідачки та третьої особи, дослідивши обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва від 6 липня 2006 року про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 (а.с. 67).
З 28 травня по 14 червня 2010 року відповідачка перебувала на стаціонарному лікуванні в Первомайській ЦМБЛ, що не оспорюють сторони.
9 червня 2010 року відповідачка склала заповіт на належний їй житловий будинок на ім'я позивачки (а.с. 68). Згідно з довідкою Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області 13 вересня 2010 року вказаний заповіт скасовано (а.с. 43).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 ЦПК України власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
З довідки про склад сім'ї, виданої Квартальним комітетом м. Первомайська на ім'я позивачки слідує, що остання разом з дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в 2010 році припинила своє проживання за місцем реєстрації в АДРЕСА_2 та, в зв'язку з доглядом за хворою матір'ю проживала АДРЕСА_1, а з травня 2012 року повернулась на проживання до місця реєстрації (а.с. 66).
Дані обставини не заперечує відповідачка, пояснюючи що позивачці передавала свою пенсію та кредитні кошти.
Таким чином, районний суд дійшов вірного висновку про те, що позивачка вселилася в будинок, належний її матері відповідачці ОСОБА_4, як член сім'ї останньої, де займала відповідні житлові приміщення.
Права і обов'язки членів сім'ї власника житлового будинку визначені ст. 156 ЖК України, відповідно до положень якої повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку і придомової території та проведенню ремонту.
Як зазначає позивачка за період її проживання в будинку належному відповідачці вона здійснила його ремонт, на що витратила 22972 грн. 04 коп. особистих коштів.
Між тим, як слідує з письмових заперечень відповідачки та її пояснень в судовому засіданні, вона не заперечувала щодо здійснення відповідного ремонту в будинку, але в межах коштів, які вона з цією метою передавала позивачці, в тому числі і кредитні кошти. До того ж окремі ремонтні роботи допомагали виконувати знайомі відповідачки та її родичі безоплатно. Таке підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8
Також вірно суд оцінив і покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11 стосовно того, що позивачка здійснювала ремонтні роботи, однак про наявність домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на яких умовах здійснюється ремонт свідки не давали пояснень, таке не відомо і свідкам ОСОБА_7 та ОСОБА_8
З наведеного вбачається, що відповідачка не надавала своє погодження на здійснення таких будівельних робіт, вартість яких перебільшувала її фінансові можливості і не надавала згоди позивачці на виконання таких робіт за рахунок власних коштів на умовах подальшого їх відшкодування.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, позивачкою також не надано доказів наявності домовленості з власницею житлового будинку про здійснення ремонтних робіт цього будинку за рахунок її коштів з правом їх повернення. Більше того, на наявність такої домовленості з відповідачкою, ОСОБА_3 не посилається і в позовній заяві, а навпаки зазначає, що здійснювала ремонт будинку, в зв'язку з тим, що відповідачка склала заповіт на цей будинок на її користь. Між тим, наявність заповіту не породжує будь-яких прав і обов'язків щодо вказаного в ньому будинку для особи, на користь якої складено заповіт за життя заповідача.
Враховуючи що, відповідно до положень ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника мають лише право на користування житловими приміщеннями визначеними власником, та згідно з наведеною нормою Житлового Кодексу також і зобов'язані нести певні затрати на утримання цього житла, і не передбачено самостійного права члена сім'ї на здійснення будівельних робіт з правом компенсації їх вартості, районний суд дійшов вірного висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. А надання позивачкою товарних чеків та накладних на придбання будівельних матеріалів, само по собі не є підставою для задоволення позовних вимог, про що також вірно зазначив суд.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія дійшла висновку про відповідність його вимогам норм матеріального та процесуального права та відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуюча:
Судді: